«Ставлю виставу для глядача, яким є я сам»

0
59

25 березня своє 60-ліття відзначив один з кращих режисерів України — Олексій Лісовець (на знімку).

У режисурі він дебютував ще школярем — поставив аматорську «Попелюшку». Далі вчився на теплоенергетичному факультеті КПІ, де також керував самодіяльною Естрадно-драматичною студією. Кілька років віддав роботі на тепло- та електростанціях, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС весною 1986-го. А влітку того самого року вступив до Київського театрального інституту на режисерський курс знаменитого Едуарда Митницького. Вже через два роки почав працювати поруч з Учителем — у столичному Театрі на лівому березі Дніпра. Відтоді поставив на цій сцені понад 30 вистав.

Постановки Олексія Лісовця тричі відзначалися престижною премією «Київська пектораль» у номінаціях «Краща драматична вистава» та «Краща режисерська робота». Першою з відзначених стала «Ромео і Джульєтта» за Шекспіром, поставлена у 2005 році. В ролі Ромео — Ахтем Сеітаблаєв. Це було талановито і несподівано: Олексій Лісовець наділив Ромео душею Гамлета. Режисер переніс героїв Шекспіра з Верони епохи Відродження до бандитської Сицилії 1950-х років. А ще — відкрив сюжетну лінію, про яку, можливо, не здогадувався сам Шекспір: Лісовець показав таємне кохання леді Капулетті та Тібальда. Це приголомшило публіку, бо було цілком несподівано й водночас переконливо.

Загалом Олексій Лісовець уміє ставитись до класичних текстів з повагою й водночас робить їх на сцені дуже сучасними. Скажімо, його легендарна вистава «Не все коту масляна» за Олександром Островським. У Островського це моралізаторська п’єса про перемогу «бідної гордості». А у Лісовця — про наш дикий капіталізм і про те, що бідність буває не лише горда, а й жлобська.

Лісовець дивовижно передбачив оці наші трансформації, коли на поверхню суспільства винесло самовпевнених жлобів, дурисвітів і лицемірів. Ще раніше, ніж вони матеріалізувалися в житті, ми побачили у виставах Лісовця — «Куди подме вітер», «Опіскін! Фома!» та інших.

Лісовець дбає про свого глядача, але ніколи не йде у нього на повідку, не робить спеціально «касові вистави», все, хоч би що робив, він робить винятково за принципом «по любові». Якось у нього спитали: «Для кого ви ставите вистави?» Він відповів: «Для глядача, яким є я сам. І якщо на репетиції, коли дивлюся вже в сотий раз, у мене послаблюється увага, я зупиняюся і починаю думати, чого не вистачає, де я загубив глядача — а насправді я загубив себе. Поняття «і так пройде» для мене не існує. Краще не ганьбитися».

Нині у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра на сцені йдуть одразу сім вистав режисера: вже давно відомі «Любов з прицілом!? (Торговці гумою)», згадана «Не все коту масляна»,

«Розлучник», «Корсиканка» й останні роботи — «Дикун», «Мотузка» і «Токсини». Олексій Лісовець також відомий як театральний педагог і кінорежисер (найвідоміші його фільми та серіали — «Арифметика підлості», «Третій зайвий», «Бідна Liz», «Аметистова сережка» та багато інших). Тож побажаємо Майстру, щоб цей список фільмів та вистав і далі поповнювався.

Анастасія Саянова

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here