ТВІЙ ВАЛЕНТИН

0
433

Для нас вже стало доброю традицією відзначати свято всіх закоханих, або День святого Валентина, який припадає на 14 лютого. Вважається, що цього дня потрібно робити коханим подарунки і розповідати про свої почуття. Свято це до нас прийшло із Заходу, де Валентинів день відзначають здавна і є певні традиції.
Про Валентина існує чимало легенд. Приміром, одні кажуть, що святих Валентинів, які померли в Стародавньому Римі (приблизно 269 рік) в той самий день, було двоє. Інші заперечують, схиляючись до думки, що насправді був лише один.
За однією легендою Валентин жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія II Готського. Войовничий імператор видав едикт, яким забороняв воїнам брати шлюб, адже одружені дуже багато часу проводять із родиною і забувають про добробут імперії та військову хоробрість. Не лякаючись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин таємно вінчав закоханих легіонерів. Кажуть, що він також мирив тих, хто посварився, писав любовні листи за недолугих і тупуватих вояк, дарував парам квіти. Зберегти все це в таємниці було неможливо і невдовзі його заарештували, а трохи пізніше з’явився указ про його страту. Перебуваючи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину – доньку в’язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти. А в ніч перед стратою написав їй зворушливого листа.
За іншою легендою – тюремник римського Імператора попросив християнина Валентина зцілити його доньку від сліпоти. Водночас Валентин навчав її історії, природничим наукам і основам християнського вчення. Лікування перервав арешт і смертний вирок. Напередодні страти, Валентин пише учениці листа з проханням залишатися вірною християнству і вкладає жовтий крокус (за іншою версією – шафран), підписавши послання словами: «Твій Валентин». Дівчинка настільки сильно захотіла побачити квітку і дізнатися, про що написав її друг, що… прозріла. Пізніше, вона посадила на могилі Валентина мигдалеве дерево – символ щирого та вірного кохання.
Ще в одній легенді йдеться про те, як християнського проповідника Валентина заарештували за віру і за те, що він на очах у всіх зцілив доньку тюремника, дав їй зір. Його засудили до смерті, і 13 лютого, напередодні страти, він послав їй ніжного прощального листа.
За іншою версією, прообразом Дня святого Валентина стало язичницьке свято. У Стародавньому Римі відзначали язичницьке свято родючості (Луперкалії), присвячене дружині Юпітера – богині Юноні, покровительці кохання та шлюбу. Луперкалії починалися 15 лютого. А в ніч на 14 лютого парубки тягнули жереб аби встановити, яка дівчина буде їхнім сексуальним партнером на рік.
Кажуть, раніше це свято називали «Пташиним весіллям», оскільки саме в середині лютого птахи починають шукати собі пару.
У День святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» – вітальні листівки у вигляді сердечок, із словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, має сам здогадатися, від кого вони..
Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогові Орлеанському, який 1415 року перебував у в’язниці, в одиночній камері, і боровся з нудьгою шляхом написання любовних послань своїй дружині.
Дуже популярними валентинки стали у XVIII столітті. Згодом у багатьох країнах Європи закохані виготовляли самі або замовляли художникам вітальні листівки, часто палкі зізнання супроводжували романтичні вірші. Винахідницею сучасних валентинок вважають американку Естер Гоуленд. Вона була художницею і підприємницею. 1840 року жінка надіслала перші вітальні листівки до Дня святого Валентина, а пізніше створила фірму, що спеціалізувалася на випуску валентинок.
Поступово свято Святого Валентина набувало своїх обрядів і традицій, деякі з них збереглися і донині. І в кожній країні вони різні. Проте повсюди цього дня дуже популярно влаштовувати весілля та вінчатися.
Кажуть, що у Валентинів день жінка може підійти чоловіка, якого кохає, і ввічливо попросити його одружитися з нею. Якщо він не готовий до цього, то має подякувати і подарувати жінці шовкове плаття, а собі придбати шовковий шнурок з нанизаним на нього серцем.
У деяких країнах вірять: якщо в День святого Валентина дівчина бачила вільшанку, вона вийде заміж за моряка, якщо горобця – вийде заміж за бідного і буде з ним щаслива, якщо щигля – за мільйонера.

СИМВОЛИ СВЯТА

Серце – вважається, що зі всіх почуттів, у серці може бути лише кохання.
Червона троянда : улюблена квітка Венери, богині любові.
Рукавички – колись, якщо чоловік хотів одружуватися із жінкою, він «просив її руки». Рука стала символом любові та шлюбу.
Голуби – вважаються улюбленими птахами Венери. Вони все життя не міняють пару і спільно піклуються про пташенят. Ці птахи – символи вірності та любові.
Купідон – син Венери, богині любові. Він може змусити людину закохатися пострілом однієї зі своїх чарівних стріл.

ЩО ДАРУЮТЬ

Італійці вважають своїм обов’язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають – «солодким».
Поляки відвідують Познань. Там, за повір’ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.
Французи здебільшого дарують коштовності та солодощі.
А в Данії закохані надсилають одне одному сухі білі квіти.
А от німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають цього дня всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.
В Україні ж дарують усе, що символізує кохання, також влаштовують романтичні вечері, походи в театр, кіно. А неодмінним атрибутом є червоні троянди.

ЛОЖКА ДЬОГТЮ

За статистикою, у День святого Валентина збільшується кількість самогубств. Фахівці пояснюють це тим, що на фоні «масового кохання» самотні люди цього дня почуваються дуже нещасними і через це зводять рахунки із життям.

СЛОВ’ЯНСЬКА ВІДПОВІДЬ

У православних християн є своє свято закоханих. Його відзначають 8 липня, пов’язане воно з історією кохання Петра і Февронії. У розповіді йдеться про те, що в Муромі жив князь Павло зі своєю дружиною, до якої почав прилітати змій-перевертень. Княгиня дізналася, що змієві призначено померти від руки молодшого брата князя – Петра. Петро вбиває його мечем, але кров дракона, що бризнула на нього, спричиняє виразки. Петро наказав відвести себе в Рязанську землю, що славиться лікарями. Там, зайшовши в одну світлицю, він побачив дівчину, яка сиділа за ткацьким верстатом, а перед нею стрибав заєць. Це була Февронія, яка погодилася вилікувати князя за умови, що він візьме її за дружину. Князь погодився. Проте, вилікувавшись, відмовляється виконати свою обіцянку, після чого в нього знову з’явилися виразки. Февронія допомогла йому ще раз і стала княгинею. Згодом князь розуміє, що Февронія – його єдине кохання. І коли бояри зажадали від нього залишити просту сільську дівчину або відмовитися від князівства, він, не замислюючись, обирає дружину. Але незгоди і розбрат між боярами змушують їх просити подружжя повернутися. Цікава й історія смерті цієї пари: помираючи, князь Петро посилає до дружини сказати, щоб вона була готова відійти в інший світ разом із ним. Февронія лягає біля коханого і помирає разом із ним.
Ксенія БОНДАР