«Я подарую тобі ангела, і ти зватимеш його Мамою»

0
120

Розповідь про маму Тетяну Найдюк — ангела для своїх шістьох дітей: Марії, Анни, Дарії, Матрони, Сімеона, Тихона.

Хочеться почати притчею про маму, яка називається «Ангел на землі». Адже розповідь буде про маму Тетяну Найдюк (на знімку — з родиною) — ангела для своїх шістьох дітей: Марії, Анни, Дарії, Матрони, Сімеона, Тихона. Але спочатку — притча…

За день до свого народження дитина запитала в Бога:

Кажуть, завтра мене посилають на Землю. Як же я буду там жити, адже я така мала і беззахисна?

Бог відповів:

Я подарую тобі ангела, який тебе чекатиме і піклуватиметься про тебе.

Дитина замислилася, потім промовила:

Тут — на Небесах — я лише співаю і сміюся, цього достатньо мені для щастя.

Бог відповів:

Твій ангел співатиме й усміхатиметься для тебе, ти відчуєш його любов і будеш щасливою.

О! Але як я зрозумію його, адже я не знаю його мови? — запитала дитина, пильно дивлячись на Бога. — А що мені робити, якщо захочу звернутися до тебе?

Бог м’яко торкнувся дитячої голівки і сказав:

Твій ангел складе твої руки разом і навчить молитися.

Потім дитина запитала:

Я чула, що на Землі є зло. Хто захистить мене?

Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.

Мені буде сумно, тому що я не зможу більше бачити тебе…

Твій ангел розповість тобі про мене все і покаже шлях, як повернутися до мене. Тож я завжди буду поруч із тобою.

У цей момент із Землі долинули голоси, і дитина в поспіху запитала:

Боже, скажи ж мені, як звуть мого ангела?

Його ім’я не має значення. Ти називатимеш його Мамою…

«Двадцять два роки тому Господь благословив мене бути матушкою, — розповідає Тетяна Найдюк. — Сьогодні разом із чоловіком батюшкою Михайлом Найдюком з Божою поміччю виховуємо шестеро дітей. Із донечками я маю чималий досвід виховання, а от двоє хлопчиків — вони  зовсім не такі, як дівчатка, — усміхається Тетяна. З ними все по-іншому, але, насправді, вони теж дуже добрі й лагідні. Часто кажуть: сьогодні — день донечки чи день сина. У нашій родині день сина і доньки — кожен день. Адже це — найкращий дарунок Бога в цьому житті. Дехто питає: що таке щастя? Я знаю, що таке щастя. Знаю, що таке недоспані ночі. Я із задоволенням готую для своїх дітей, пораюсь по дому, щоб вони відчували себе в оточенні турботи, тепла. Затишок — це не лише матеріальне, це й те відчуття, яке ми можемо й маємо давати тим, хто поруч. Особливо це стосується дітей».

До… і після

Кажуть, у житті часто трапляються ситуації, які ділять життя на «до» і «після». Так сталося і з Тетяною Найдюк. Тоді в родині священнослужителя вже було три донечки, але Бог послав їм Матронушку, яка повністю змінила життя Тетяни, сповнюючи його новим змістом.

Матрона народилась із діагнозом spina bifida (спинномозкова грижа). Буквально: «розщілина хребта» — найпоширеніша вроджена патологія. В Україні таких дітей реєструється у середньому двоє на десять тисяч новонароджених. Операції з першого ж дня народження, майже чотири роки гіпсування, безкінечні поїздки до різних лікарень, реабілітаційних центрів у пошуках повноцінної системи реабілітації. Адже закрити розщілину в хребті — це тільки початок історії. Після операції настає черга неврологів, урологів, ортопедів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів, реабілітологів і, найголовніше, — мами. Скільки ж доброти і любові в цій тендітній і ніжній жінці! Добра, чуйна, вона, як добрий ангел, оберігає своїх діток. А ще щодня виборює право на нормальне, повноцінне життя Матрони, відвойовує кожен її рух…

«Одинадцять років тому ми навіть не уявляли, що таке життя! Сьогодні ми вміємо бігати на візочку, думками, розкривши обійми, йти зеленим полем, досхочу теребити пальчиками і, закинувши голову до неба, стрибати з хмаринки на хмаринку. І все робити тоді, коли нам це заманеться. А головне — навчилися цінувати життя! Кожен подих, кожну хвилину, кожен крок, кожну усмішку, кожен дотик і кожну сльозинку перемоги! Боже, ми не знаємо твого промислу, але дякуємо, що Ти поруч!» — це лише одна із сотень фраз, написаних Тетяною в соціальних мережах із думкою про Матронушку.

…У пам’яті закарбувалось кілька зустрічей із Матронушкою… Храмове свято, поряд зі священнослужителем його неймовірно тендітна, вродлива і, ніби осяяна Небесним світлом, матушка, яка тримає на руках маля, загіпсоване до пояса…

Свято для особливих дітей. Тоді всіх вражала сила волі дівчинки, яка виконувала танок на інвалідному візку, а потім співала пісню для мами. Поруч із нею ми завжди бачимо її ангела-охоронця — Тетяну. Її сповнені доброти очі ніби окутували донечку неймовірної сили любов’ю. І саме ця всеохопна любов веде її до перших самостійних кроків, які дівчинка обов’язково зробить.

Для зміцнення м’язів Матроні регулярно потрібно займатися з фізіотерапевтом. ЛФК, плавання, голкотерапія, походи до остеопатів, іпотерапія… Мама шукає допомоги для дитини в лікарів, які не сахаються, коли чують діагноз spina bifida.

Був час, коли, не витримавши навантаження традиційного медикаментозного лікування, в дівчинки ледь не відмовили нирки. Саме тоді їм порекомендували звернутись до нетрадиційної медицини, яка не лише допомогла Матроні, а й стала ще однією сторінкою життя її мами.

«Бджілка Мотя»  

Саме заради Матрони шість років тому вони й почали займатися бджільництвом.

«Донечка вже не могла приймати ліки, почали відмовляти нирки, — розповідає Тетяна. — Тоді нам запропонували використовувати нетрадиційну медицину. Почали купувати продукти бджільництва. А вже через рік у нас була власна пасіка. Сьогодні ми виготовляємо різноманітну продукцію апітерапії. Підмор, маточне молочко, мазі на восковій основі, чаї з різнотрав’я — і вже не тільки для власного вжитку. Тепер це справжня торгова марка «Бджілка Мотя» — проект, створений для Матронушки, щоб мати кошти на реабілітацію. Але в нас є мрія — не тільки поставити на ноги свою дитину, а й створити фонд, щоб допомагати людям із хворобами».

У «Бджілки Моті» є свій канал в Інстаграмі (@bdz_hilka_motia). Тож, купуючи натуральні продукти бджільництва «Бджілки Моті», ви берете участь у реабілітації дівчинки.

Не можна словами передати ті почуття, які сповнюють тебе, коли дивишся відео з реабілітаційних занять Матрони, яка, перемагаючи нестерпний біль, намагається робити кроки за допомогою спеціального обладнання. Зі сльозами в голосі, віджимаючись, дівчинка говорить про те, що більше не може. А поряд чути голос мами: «Донечко, давай ще трішки, ти зможеш…» Звичайно, вона зможе. Бо ж їй від народження Бог дав свого найсильнішого ангела, якого вона зве «мама».

«Робимо головне»

«Я — мама особливої дівчинки, — каже про себе сама Тетяна. — Розумію, життя стрімко біжить. І хай що я планую  сьогодні, завтра може й не бути… Особливо, коли йдеться про незвичайних людей. Щоб побороти життєві труднощі, маю свій, мабуть, не зовсім і унікальний рецепт: любити тут і сьогодні. Цілувати, обіймати, возити дитину скрізь і всюди. І… обов’язково займатись, займатись і займатись, знаючи, що з Божою поміччю все буде добре».

Тетяну в Новоукраїнці, та й не лише в ній, знає чимало людей. Сама потребуючи підтримки, вона ніколи не пройде повз біду іншого і за можливості теж займається благодійництвом. А ще дуже любить рідне місто.

«Я вдячна Богу, що управив нам жити в Новоукраїнці. Це дім, де ми щасливі, де ростуть наші діти. Де було багато випробувань, де народилася «Бджілка Мотя». Я люблю людей, люблю своє місто і Україну, — каже Тетяна. — Особливі діти нам дані в дарунок недарма. І я навіть не знаю, кому більше потрібна наша любов. Тому, хто любить, чи тому, кого люблять? Знаю одне: не потрібно боятися бути щасливим. Необхідно любити і жити саме цієї миті. Бо, якщо розлука прийде раніше призначеного часу, ми маємо не шкодувати про те, що щось не зробили. Адже зробили найголовніше — просто любили! І лише це має значення, скільки любові ти віддав своїм рідним та близьким, і не тільки їм. Чиї долоні зігрів, кого нагодував. Лише це, а не скільки ти заробив, кого обігнав і перегнав. Цінуйте життя, воно дане нам Богом!»

Про таких, як Тетяна, кажуть: світла людина. Дивишся на неї і бачиш, як вона, ковтаючи сльози, усміхається. І дивуєшся:  звідкіля в цієї тендітної жінки стільки сили?! А потім згадуєш: Господь не дає тягар чи випробування, які нам не під силу. Вона це знає… Та й не тягар це для неї. Випробування — так. Випробування на любов…

Олена КОМІСАРЕНКО,
Кіровоградська область