Нареченою сина стала колишня коханка

0
53

Зустрівши Михайла, Анюта дуже швидко попрощалася із попереднім коханням. Натомість Віктор лише посміхнувся. Гірко і навіть іронічно. Чоловік не знав, як ще реагувати на питання Анютиних подружок з інституту. Добре розумів, що поряд з рудоволосою першокурсницею був схожим на її татка, тому сприймав подібні питання досить боляче.

Як познайомилися, вони вже й не пам’ятали. Просто були разом.
Йому — 37 років. Серйозний, успішний чоловік, надто заклопотаний роботою. Анюта саме поступила на перший курс інституту. Віктора дратувало лиш одне. Коли він приходив до інституту, подружки перепитували:
“Це твій тато?” Вона ж посміхалася, і щось тихенько відповідала. Він завжди відрекомендовував її своїм друзям просто: “Анюта”. І все, жодних пояснень.

— Чому ти ніколи не береш мене на свої корпоративні збіговиська? — якось запитала Анюта.

— Тобі там буде нудно… Розумієш, це дуже складно пояснити….

— Не розумію і не хочу розуміти! Ти мене соромишся!
— Я прошу тебе, заспокойся, — знову спробував залагодити сварку Віктор.

Натомість Анюта зірвалася з місця й вибігла з квартири. У розпачі вона ледь не збила з ніг юнака.

— Вибачте…
— Та нічого, — відповів юнак. — У вас щось трапилось? Ви плачете…

З розпачу Анюта почала розповідати усе з самого початку. Юнак спокійно слухав, підтримував її чи заперечував. Так минув вечір. А затим він їй зателефонував. Вони почали бачитися частіше. Віктор намагався помиритися з Анютою. Анюта ж захопилася Михайлом настільки, що любов до старшого чоловіка вивітрювалась, як аромат парфумів. Анюта познайомилася з Мішиною мамою. Його тато залишився для неї загадкою. Міша спілкувався з ним рідко, хоч стосунки були нормальними.
За місяць хлопець освідчився Анюті й запропонував одружитися. Вона погодилась. Анюта розповіла про весілля Віктору. Коли й о котрій відбудеться церемонія не казала. Він щиро радів за неї, хоч серце й розривалося від болю. На весіллі Анюта була принцесою. Поблизу РАЦСу завмерла. Вона й кроку більше не могла зробити.

— Що сталося? — перелякався хлопець.

— Віктор прийшов…— ледь вимовила вона. — Як він дізнався про час?

— Де він? — різко спитав наречений.
— Он там, чоловік у світлому костюмі з трояндами у руках…

Михайло обернувся. Чоловік прямував до нього, навіть не помічаючи наречену.
— Вітаю, сину, — сказав чоловік. — А це, мабуть, моя майбутня невістка? Він розвернувся до Анюти.
На обличчі застигла посмішка. Хіба ж міг Віктор подумати, що нареченою його сина буде та маленька першокурсниця, яку він колись покохав. Усі троє мовчали. Батько першим розпочав розмову.
— Вітаю, доню, ти зробила хороший вибір, — а потім нахилився, поцілував Анюту в щічку й прошепотів, — Заспокойся, все буде добре. Живіть щасливо.

Ярина Гор