Ніколи не пошкодували про свій вибір

0
52

Яка має бути різниця у віці в сімейній парі?

Традиційно чоловік старший від дружини на кілька років, інколи навпаки, або ж ровесники. Та є чимало прикладів щасливого та гармонійного спільного життя, де різниця — десятиліття й більше.

З етичних міркувань справжні імена героїв цієї оповіді не називатимемо. Тим паче що Андрію і не даси 65 років. Стрункий, підтягнутий, ініціативний. Дружина Оксана біля нього — як квіточка. Завжди доглянута, хоч і має чимало клопотів у спільному бізнесі.

Подружжя має п’ятьох дітей. Тато — приклад працьовитості, поваги до мами. А ще важливо, що велике сімейство багато часу проводить разом: і в бізнесі, і на дозвіллі. Єднають гірські походи, тихе полювання і навіть риболовля.

«Дуже вдячна Андрієві за все, — каже Оксана. — За всі роки, відколи разом, жодного разу не розчарувалася у своєму виборі. Інтелектуал, інтелігент, він ще й пече булочки, торти. Приготування сніданків — це його. Діти обожнюють, для них він — Батько з великої букви. Дуже самостійні, дисципліновані, в кожного є свій стержень».

Познайомилися, коли Оксані було 28 років. Молода жінка вже мала чотирьох дітей від першого шлюбу. 48-річний Андрій був давно розлучений. Їхню пару засуджували всі. Пророкували, що подружжя довго не набудеться.

«Я вдячна долі, що зустрілися, що наші дороги перетнулися. Андрій одразу прийняв дітей за своїх. Вони теж сприйняли батька, — наголошує Оксана. — Чоловік налаштований на позитив. Каже, що останні п’ять років відраховує свій вік назад. На 60-річний ювілей чоловіка подарувала йому доньку. Андрій був присутнім на пологах. Це неймовірна підтримка та емоції. Хоч, мабуть, і перша сивина тоді з’явилася в нього від стресу. Сильніше переживав, ніж я. Бо жінка усвідомлює природою, що таке пологи. А чоловікові то далеке. Їм за таке треба пам’ятники ставити».

Нині ті, хто свого часу засуджував подружжя, дивляться із заздрістю в бік Андрія та Оксани. Вони ж давно переїхали зі своєї області на Івано-Франківщину й не розповідають таємниці свого подружжя. І їх сприймають як міцну сім’ю, де батько — справжній ангел-охоронець для всіх своїх дітей. У сім’ї панує повага один до одного, взаєморозуміння. Як наголошує Оксана, головне — дивитися в одному напрямку. Тоді буде спільність. Вік тут не має значення.

Батьки впливають на дітей власним прикладом, але не забороняють їм обирати особисту дорогу в житті. Старші давно навчилися давати собі раду самі, бабусь-дідусів поруч не було. Коли народилася найменша дитина, то стала потіхою для братів і сестер. У дитсадок не віддають. Працює правило «вільних рук» — як батьки не мають змоги брати дівчинку із собою, то няньчаться з нею старші.

Чим запам’ятаються батьки своїм дітям? Теплими щемливими вечорами і прогулянками, яскравими митями справжнього щастя, пошуками незвичайного у простому, відчуттям радості, що зранку прокинулися і що Господь любить їх…

«У нашій сім’ї є ще багато нереалізованих планів. Навіть неймовірних. Маємо намір здійснити сплав Дністром. Придбали човен. Мрійте, друзі! Мрії збуваються. Але не думайте, що все вдасться просто так, без праці. Хай літо буде вражаючим! І хай сповна дарує всім тепло, любов і добро», — підсумовує Андрій.

Людмила СТРАЖНИК,
Івано-Франківська область