Виганяти з хати матір своєї дитини? Гірко

0
111

Їхала до Києва електричкою. Навпроти мене сиділа жінка. На одній із зупинок підсіла до неї, певно, давня знайома. Почали вони розмову.

— То твій Петро з тобою живе? — спитала одна.

— Ні, так у Катерини і залишився.

— Катерини? Була ж Ніна! Давно ми не бачилися… Це вже до четвертої жінки пристав?

— Не просто пристав. Нещодавно приходив до мене, казав, що хоче розлучитися. І щоб я йшла з хати. Мовляв, його батьки її будували. А куди мені йти? Мою продали, щоб йому машину купити. Казав, возитиме нас до моря… Яке море? Працюю від ранку до ночі, щоб сину на навчання заробити. Якби не він, то взагалі не було б задля чого жити.

— А Петро сину не допомагає?

— Куди там! Йому молоду співмешканку забезпечувати треба. Тому й виганяє мене. Хоче хату продати…

Я слухала і думала: що за чоловіки є на світі?! Якщо шукаєш меду у чужих жінок, то будь людиною. Виганяти з хати матір своєї дитини? Гірко. Так хочеться, щоб одного дня кинула його коханка і прийшов він шукати притулку коло сім’ї, яку зрадив. Зло, ним створене, до нього й повернеться…

Анастасія ВІРЧИЧ,
м. Фастів
Київської області