Іван Добровольський: «Ти знаєш, війна – це зовсім не те, що нам показують у кіно»

0
217

Боєць «Легіону Свободи» НГУ Іван Добровольський, позивний «Тигр» загинув в бою з диверсійною групою російського спецназу в районі селища Вороново на Луганщині 21 червня.

Бійці «Легіону Свободи» НГУ, які чергували на спостережних пунктах «Хрещатик» та «Говерла», помітили групу російських спеназівців, які вийшли із захопленого раніше Метьолкіна і рухалися в їхній бік. З боку росіян це була спроба розвідки боєм. Коли вороги підійшли надто близько, українські бійці відкрили вогонь. Зав’язався запеклий бій, який тривав три години.

«Тигр» чергував на СП «Говерла». У тому бою він відпрацював зі снайперської гвинтівки, вистріляв увесь БК підствольного гранатомета, встиг зробити постріл із «Мухи». У відповідь ворог відкрив шквальний вогонь. Граната з ворожого підствольника влучила в те місце, де стріляв «Тигр».

В результаті спецназівці відступили, зазнавши суттєвих втрат – щонайменше вісім загиблих. Із радіоперехоплень стало відомо, що москалі в цьому бою втратили кількох офіцерів високого рівня.

Іван був старшим сином в родині. Після закінчення школи поїхав на заробітки, об’їздив пів України. З початком широкомасштабної агресії записався до Добровольчого формування територіальної громади, охороняв Оболонь, там зустрів своє кохання.

І коли добровольців із Києва  взялися мобілізовувати на передову, не вагаючись записався у Нацгвардію і з «Легіоном Свободи» поїхав на Луганщину у саме пекло: Рубіжне, Лисичанськ, Сіверськодонецьк…  У відділенні добровільно зголосився виконувати обов’язки медика і постійно тягав із собою наплічник із ліками. Якщо в когось виникали проблеми, всі зверталися до нього.

«У Івана було багато планів на перспективу. На війні він зацікавився історією, планував поступати на історико-філософський факультет в університет Грінченка. Хотів мати свій бізнес, щоб ні від кого не залежати. Війна змінила його: став більш виваженим, серйозним. Одного разу зізнався мені: «Ти знаєш, війна – це зовсім не те, що нам показують у кіно», – розповідає дівчина Тигра Олександра.

«Загибель Тигра вразила усіх нас. Він належав до тієї світлої частини нашої молоді, яка обирає для себе не варіант комфортної втечі, а шлях жертовного служіння Україні. Надзвичайно світла людина з величезним інтересом до життя. Усе він хотів пізнати, цікавився усілякими видами зброї, дуже любив сучасну українську музику і давав нам часто послухати різні пісні, дуже подобався йому співак Ярмак-бард, який співає патріотичні пісні і з російської перейшов на українську. У мене досі на руці тактичний годинник, який подарував Тигрик і вчив мене ним користуватися», – згадує побратим із позивним «Історик».

У Івана лишилися батьки і молодший брат. Поховали героя в рідному селі Студениця Коростишівського району Житомирської області.

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО