«Купіть у нас квіти — гроші йдуть на ЗСУ»

0
31

Двоє братів за два місяці продали квітів на 22 тисячі гривень! Мама купила за ці гроші сонячну станцію для військових. Але на цьому хлопці зупинятися не планують…

Надзвичайно приємне враження справили 14-річний Ваня і його двоюрідний брат Андрій, якому 9. Спілкувалися з ними у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Хлопців неспроста запросили на відкриття виставки українських прапорів. Їх назвали одними з кращих волонтерів і на знак подяки вручили два синьо-жовті стяги.

Разом з ними була мама Івана — Ольга Кваша. Вони втрьох передали свою допомогу — сонячну станцію з повербанком та інвертором. Прилад отримала відома волонтерка Олена Верлан-Кульшенко, яка з 2014 року працює з військовими. Зазначила, що подарунок вкрай потрібний, особливо на передовій. А хлопці одразу загорнулися у синьо-жовті полотнища, як це роблять спортсмени-переможці, і розповіли, як їм вдалося зібрати немалу суму грошей.

Наші солдати сильніші

— А Ваня не боїться російських солдатів, — несподівано промовляє рухливий, мов дзиґа, Андрійко. — Каже, що наші все одно сильніші, тому вони переможуть. Я йому вірю і сам уже не боюся…

Брати не раз задумувалися, чим би допомогти нашій армії. Ваня запропонував продавати квіти, а зароблені гроші передати на фронт. Тільки мама про це не повинна знати, попередив молодшого Андрія.

Вони проживають у приватному секторі. Мають біля будинку велику клумбу. Свої квіти не рвали, щоб мама нічого не запідозрила. Попросили сусідського хлопчика дозволити зробити букет з його квітника. Сформували три невеликі букети і разом пішли на вулицю.

«Добрий день, купіть у нас квіти — гроші йдуть на ЗСУ», — такими словами хлопчики зверталися до перехожих. На запитання, скільки коштує букет, відповідали: «Скільки дасте».

Невдовзі на їхній вулиці не було такого будинку, куди б не заходили просити квіти.

За два тижні брати з друзями заробили вісім тисяч гривень. На ці кошти мама одного з продавців пошила аптечки, а ще одна мама, яка працює в аптеці, укомплектувала їх медичними препаратами. Тільки тоді Ваня вирішив розповісти своїй мамі, чим вони займалися останнім часом.

«Ти тільки не сварися»

«Мамо, ти тільки не сварися, ми збираємо гроші для ЗСУ», — сказав Ваня. Реакція мами не забарилася. «Чого ж я буду сваритися, навпаки — допоможу вам», — відповіла мама.

До родинної акції залучили ще й бабусю. Мама пані Ольги проживає у селі в Тульчинському районі. Квіти — її стихія! Вся садиба потопає у квітниках. Бабуся привозила букети внукам, а ті продавали. Найчастіше торгували біля великого супермаркету, що на виїзді з Вінниці. Коли продавати було нічого, пані Ольга з самого ранку їхала на Привокзальний ринок і скуповувала букети у бабусь. Ті дуже раділи, бо забирала в них усі квіти.

Якось малих продавців налякала незнайома жінка. Спершу купила букет, заплатила гроші, а тоді попросила номер телефону їхньої мами. А наступного дня біля їхнього будинку зупинився автомобіль. Водій відчинив багажник. Він був доверху заповнений квітами. З салону вийшла та сама жінка… Того дня вони вторгувати 1700 гривень — найбільшу суму за два місяці!

«Поки що це таємниця…»

Продавати квіти брати припинили тоді, коли зібрали 22 тисячі гривень. Саме стільки коштувала мобільна сонячна станція, укомплектована повербанком й інвертором. Про потреби у такій станції у районі бойових дій пані Ольга дізналася від військових. Консультувалася перед покупкою. Їй сказали, що обрала гарну модель.

Тим часом Ваня й Андрій придумали, як ще можна зібрати гроші для ЗСУ. Поки що задум тримають у таємниці. Дуже хочуть, щоб наші військові швидше перемогли російських окупантів.

Росте без рідної неньки

Двоюрідні брати Ваня й Андрійко дуже дружні між собою. Це одразу помічаєш, коли спостерігаєш за ними. Старший у всьому підтримує молодшого, вміють знаходити спільну мову.

В Андрійка нема мами. Померла у 40-річному віці. Тож дитину забрала до себе на виховання рідна тітка — пані Ольга. Нині оформлює документи на отримання опіки над племінником.

У новій сім’ї малий почувається добре. У нього тут надійна підтримка не тільки від пані Ольги. Двоюрідний брат став рідним.

Віктор СКРИПНИК