В рятував життя побратима, але сам зазнав смертельних осколкових поранень…

0
18

Сергію Жержевському було 26 років, коли Росія розв’язала підлу «гібридну» війну на сході України. Він не зміг залишитися осторонь подій і в червні 2014-го вступив у добровольчий батальйон «Донбас».

Підрозділ, який і нині існує у складі 15-го Слов’янського полку Національної гвардії України, у той час закінчував бойове злагодження на полігоні НГУ.

Сергій Жержевський став одним із учнів «Скіфа» — воїна з величезним бойовим досвідом, навіть не підозрюючи, що колись і йому доведеться навчати свідомих, але абсолютно «зелених» добровольців та водити їх у бій. Згодом вони разом брали участь у визволенні від «русского мира» населених пунктів Донбасу, зокрема Попасної, Лисичанська, Курахова.

19 серпня 2014-го в бою за Іловайськ «Скіф» загинув від кулі снайпера. А ще за десять днів сталася трагедія «зеленого коридору», яким крізь вогонь регулярних підрозділів Росії довелося прориватися українським захисникам, і багато із них полягли на тому шляху… Серед тих, кому пощастило вижити, був Сергій Жержевський, але він потрапив у полон, у якому провів понад 100 днів, переживши знущання і поневіряння.

Його разом з іще 145 полоненими вдалося звільнити лише 26 грудня 2014-го. Після лікування та реабілітації він повернувся до рідного батальйону. Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року старший солдат Жержевський був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Після закінчення строку служби за мобілізацією Сергій вирішив звільнитися в запас та повернувся до цивільного життя. Добре заробляв за кордоном, подорожував, продовжував вести здоровий спосіб життя, активно спілкувався з друзями. А ще неодноразово разом із побратимами приїжджав до Старої Синяви та відвідував могилу свого командира «Скіфа».

Коли вранці 24 лютого 2022 року на території Київщини та у столиці почали вибухати ракети та бомби рашистських окупантів, Сергій не вагався, що йому робити. Зібравши інформацію від побратимів та прилаштувавши до друзів улюбленого собаку, Жержевський того ж дня вступив до добровольчого формування територіальної громади столиці «Легіон Свободи», у лавах якого невдовзі брав активну участь в обороні Київщини.

«Свободівці» виявляли неабиякий ентузіазм, проте серед них не вистачало людей із бойовим досвідом, тож такі, як Сергій, були на вагу золота. «Уміючи швидко та вчасно приймати зважені рішення у критичних ситуаціях», Сергій Жержевський зумів об’єднати навколо себе однодумців і створити дієздатний підрозділ, який, не гаючи часу, вирушив на підступи до столиці. Під час жорстоких боїв за міста Буча, Ірпінь, Гостомель група «Жоржа» знищила декілька танків, бронемашин, вантажних автомобілів і близько роти піхоти, захопила ворожі боєкомплекти та особисті документи окупантів, що в подальшому сприяло розслідуванню звірств, скоєних рашистами проти мирних жителів Київщини.

У квітні 2022-го «свободівців» було прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації до 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. Оцінивши завзяття добровольців, їхню згуртованість та набуті ними бойові навички, командування НГУ вирішило мобілізувати їх «усім підрозділом», і незабаром, після нетривалого бойового злагодження, вони у складі батальйонної тактичної групи 4-ї бригади уже воювали на Луганщині, обороняючи Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Вдруге опинившись у лавах Нацгвардії, старший солдат Жержевський офіційно обіймав посаду старшого механіка-водія БТР, проте фактично продовжував виконувати командирські обов’язки. Протягом квітня-травня 2022 року його підрозділ знищив два ворожі танки, чотири бронемашини, три вантажівки та близько трьох взводів піхоти.

Зокрема, 10 травня «Жорж» відзначився, командуючи екіпажем бронетранспортера, який зірвав спробу прориву колони ворожих бронемашин та вантажівок. Оцінивши ситуацію, Сергій пішов на ризик, вирушивши назустріч переважаючим силам противника. На машині вдалося непомітно зайняти вдалу позицію та завдати колоні вогневого враження. Зайнявши місце навідника-оператора, Жержевський влучним вогнем знищив два ворожі БТР-80 та близько взводу піхоти, а головне — завдяки мужності та самовідданості екіпажу українські захисники зуміли перегрупуватися та відійти на запасні позиції, що в подальшому допомогло завдати ще більш значних втрат противнику, який втратив наступальний потенціал і змушений був тікати.

Побратими згадують, що під час вуличних боїв за Сєвєродонецьк саме «Жорж» очолював передовий підрозділ і фактично саме він «вилаштував» лінію оборони, яку потім утримувала його рота. У безперервних боях Сергій кілька діб майже не спав, проте демонстрував товаришам приклад стійкості і витривалості та постійно влаштовував ворогу неприємні «сюрпризи».

Вранці 6 червня рашисти підготувалися до атаки, але «свободівці» вчасно «запросили» на допомогу два танки, які швидко та влучно «відпрацювали» по ворогу. Противник був ошелешений, проте невдовзі перегрупувався і поновив спробу прорвати оборону гвардійців під прикриттям бронетехніки та артилерійського вогню. «Жорж» зумів розгадати задум окупантів, що намагалися відрізати частину роти, негайно висунувся на заздалегідь обрану позицію та прикрив вогнем відхід побратимів. Сам потрапивши під щільний ворожий обстріл, Сергій пострілом із РПГ-18 «Муха» знищив бойову машину піхоти, вогнем з автомата — ще близько двох десятків нападників, а потім прорвався до позицій свого підрозділу, на які вже насувався «вогневий вал» масованого артобстрілу.

Останнє, що він зробив у своєму житті, — це скомандував «В укриття!», дав кілька черг з автомата, і побачивши, що один із підлеглих не встиг сховатися, штовхнув його подалі від небезпеки та накрив собою. Він врятував життя побратима, але сам зазнав смертельних осколкових поранень…

10 червня Сергія поховали на Лісовому кладовищі столиці. Тепер йому назавжди 34…

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу Указом Президента України № 656/2022 від 16 вересня 2022 року старшому солдату Жержевському Сергію Олександровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Про воїна із позивним «Жорж» бойові побратими нині розповідають із особливим щирим захопленням, у якому змішані сум і гордість: «Дуже лютий вояка, розвідник, який бився ще під Іловайськом… Мені здавалося, коли я бачив його, що такою людиною неможливо бути, ну, тобто, він такою людиною впевненою був, просто війна — це було його…»; «Дуже світла людина. Гарний, чесний хлопець, можна сказати — зразковий, мав відмінну фізичну підготовку. В Іловайську в полон потрапив. Дуже гідно себе поводив, потім повернувся до війська…»; «Він не любив публічність, вважав це піаром. Скромний і добрий. Прямий, чесний, безкомпромісний… З першого складу батальйону «Донбас», Іловайськ, полон, після полону знову «Донбас». З перших днів широкомасштабного вторгнення взяв знову зброю до рук. Спортивний, не курив і не пив. Безмежно любив Україну і ненавидів її ворогів, водночас дуже гуманно поводився з полоненими, тому що сам знав, що таке полон. Завжди відстоював свої переконання і принципи. Так важко про нього писати з приставкою «БУВ»…».

Вічна слава полеглим Героям!

Сергій Коваленко