Костянтин Мрочко – один із найкращих українських танкістів – пройшов чимало гарячих точок: Мар’їнку, Маріуполь, Дебальцеве… А з початком широкомасштабного російського вторгнення він повернувся з Ізраїлю, де був на заробітках, і пішов у рідний підрозділ танкістом.
Він служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Брав участь у боях біля Мар’їнки, Маріуполя… Багато ЗМІ публікували матеріали про те, як знаменитий танковий екіпаж уродженця
Старовижівщини Миколи Тишика, до складу якого входив і Костянтин Мрочко, у 2014-му підбив кілька ворожих панцирників, а ще кілька заманив у болото. Писали і про його подвиг у Дебальцевому, коли вдалось вивести колону наших танків через мінне поле у цьому населеному пункті. Костянтин став одним із найкращих українських танкістів.
Ще в школі хлопець мріяв, що стане крутим військовим та захищатиме країну. Але тоді ніхто й подумати не міг, що в ХХІ столітті може бути війна і Кості буде присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»… На жаль, посмертно…
Пригадую, як майже сім літ тому, під час зустрічі в редакції, Костя не стримував емоцій, розповідаючи саме про воєнні епізоди в зоні АТО, які межували із героїзмом. Він казав, що нарешті навчився по-справжньому цінувати життя, і після пережитого йому вже нічого не страшно.
Не можна було не помітити, як хвиля радості накочувалася на Костянтина, коли згадував своїх однополчан, їхню зустріч у селі Седлище Старовижівського району, на малій батьківщині Миколи Тишика. Костянтин Мрочко із двома своїми однополчанами – Романом Ляшком та Юрієм Цепухом – долучився до спільної молитви, яка щороку виголошується священниками біля тамтешнього святого джерела. А також зазначав, що війна для нього розпочалася 9 квітня 2014-го, саме в день його народження. Тоді друзі сміялися на його жарт, що 30-річчя – саме час стати справжнім чоловіком! І він завжди чинив мужньо й благородно, як і належить.
Із початком широкомасштабного військового вторгнення Росії в Україну він повернувся з Ізраїлю, де перебував на заробітках, і пішов у рідний підрозділ захищати рідну землю. У селі Макарів на Київщині точилися запеклі бої…
Тудою російські війська намагались проникнути до столиці. Сили противника переважали, але наші захисники дали відсіч окупанту! Під час кровопролитної боротьби 38-річний воїн загинув… Боляче і гірко, що тіло його досі не знайдено…
Нововолинський волонтер Валерій Курстак з великою теплотою відгукується про свого земляка. Зазначає, що вважав його своїм фронтовим похресником, відзначав його благородство і відповідальність.
Герою не судилося дожити до Дня Перемоги, який неодмінно настане. Однак ім’я Костянтина Мрочка навічно вписане в золоту книгу Пам’яті.
Алла ЛІСОВА
