Ціною власного життя льотчик Євген Лисенко врятував інших

0
74

Дев’ятого березня 2022 року у небі над Житомирщиною спалахнув факелом винищувач МіГ-29 командира бригади тактичної авіації майора Євгена Лисенка.

У бою 27-річний командир (на знімках) встиг знищити один з рашистських літаків та, прийнявши на себе удар ворожої ППО, врятував від смертельних ударів з повітря кілька населених пунктів під Житомиром. Бойові побратими командира згодом стверджували, що Євген Лисенко міг катапультуватися над одним із населених пунктів, однак він зробив інший вибір і спрямував свій палаючий літак на чисте поле…
Поховали мужнього льотчика у його рідному селі Ротмистрівка на Черкащині. Там мешкають батьки загиблого героя — Світлана Олександрівна та Вадим Іванович Лисенки. Євген був у них єдиною дитиною…

 

Вони пишалися сином: з раннього дитинства Женя марив небом, хотів стати військовим льотчиком і здійснив свою мрію. Він дуже рано став дорослим і надзвичайно відповідальним. У дванадцять років уже навчався у військовому училищі імені Івана Богуна, далі — у Харківському національному університеті Повітряних сил. Там і зустрів свою суджену, Катрусю. Закохані одружилися. У молодого подружжя народилося двоє діток, донька і синочок, Ліза та Єгорчик. Євген дуже любив свою сім’ю. Вильоти на бойові завдання та відрядження забирали майже весь час, та коли ненадовго повертався додому, для всіх це було справжнім святом і щастям.

За місяць до початку тотального вторгнення РФ в Україну одного з кращих і перспективних пілотів Євгена Лисенка було призначено командиром бригади тактичної авіації. Попереду відкривалися нові обрії служби, нове життя. Врешті, після багатьох переїздів, його сім’я поселилася у Луцьку. Євген мріяв ще навчатись, удосконалюватись, хоч вважався попри свою молодість першокласним пілотом, асом.

…Після трагічної звістки про загибель чоловіка Катерина разом з дітьми переїхала до його батьків у Ротмистрівку. Щоб не були самотніми осиротілі батьки. Щоб діти-сироти були в сім’ї, бачили, де ріс їх тато, відчували тепло і любов. Там її й знайшли люди із села Новополе — того самого, жителів якого ціною власного життя врятував пілот Євген Лисенко. Новополівці зібрали певну суму коштів, щоб хоч якось виявити свою глибоку вдячність рідним за сина-героя, за чоловіка-лицаря. Селяни писали, що хотіли б спорудити у своєму населеному пункті пам’ятник відважному пілоту, запитували чи присвоєно Євгену Лисенку за подвиг і жертовність звання Героя України…

Що могла відповісти їм молода вдова? Що ні, не присвоєно. Посмертно майора Євгена Лисенка нагороджено орденом Богдана Хмельницького третього ступеня… Пекучий невтихаючий біль від втрати і водночас гіркота від недооціненого державою подвигу чоловіка, навічно 27-річного льотчика, змусили Катерину Лисенко звернутися до Президента України Володимира Зеленського.

На офіційному сайті глави держави вдова командира зареєструвала петицію про присвоєння Євгену Лисенку звання Героя України (посмертно).

«Він до останнього обстоював Україну та відбивав атаки ракет від селищ та мирних людей і їх домівок, — написала Катерина Лисенко. — Жителі (свідки бою) переймались та збирали всім селищем підписи, щоб присвоїти звання за геройський вчинок мого чоловіка. Вже минуло чимало, мене люди запитують: «Чи отримав посмертно Євген Героя?» Але відповідь: «Ні»…

Після публікації у місцевих ЗМІ інформації про петицію вдови загиблого військового льотчика соціальні мережі відгукнулися миттєво. «Хіба потрібно випрошувати звання тому, хто у бою пожертвував своїм життям, рятуючи інших?! — з обуренням писали дописувачі. — Адже чомусь не обділили званнями і орденами артистів, інших «служителів», котрі «воюють» глибоко в тилу…»

Лідія ЛІСОВА