Залишається в строю

0
121

Бойовий медик на ім’я Дмитро, який утратив правицю на фронті, одним із перших в Україні отримав біонічний протез руки вітчизняного виробництва — у реабілітаційному центрі «Незламні», що у Львові.

Дмитро має грецьке громадянство. Колись приїхав до Києва здобувати медичну освіту. Та коли після закінчення університету одержав диплом ортопеда-травматолога, так і залишився працювати у столичній лікарні. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну допомагав пораненим на Київщині, а коли область визволили від рашистів, добровольцем поїхав на передову, де разом із командою евакуйовував із поля бою поранених побратимів. Близько двох сотень їх вдалося винести з-під обстрілів. У червні Дмитро і сам зазнав тяжкого поранення, через яке втратив праву кисть.

Аби врятувати м’язи передпліччя та довжину кінцівки, Дмитрові загалом зробили п’ять операцій. За цей час він устиг одружитися. Попри важку травму молодий чоловік поставив перед собою мету — повернутись у стрій і по можливості залишитись у професії. Щоб це могло здійснитися, Дмитрові був потрібний найкращий протез. Саме по нього молодий чоловік і поїхав до національного реабілітаційного центру «Незламні» Першого медичного об’єднання Львова.

Протезисти встановили колезі біонічну кінцівку, виготовлену молодою українською компанією «Esper Bionics». Дмитро став другим, хто дістав такий протез у реабілітаційному центрі «Незламні». Як повідомив керівник напряму протезування центру Назар Багнюк, перший встановили 33-річному десантнику Михайлові Юрчуку. Військовий втратив ногу, обороняючи Харківщину.

Аби навчитися повноцінно користуватися всіма можливостями такого сучасного протеза, потрібен час. Незабаром Дмитро вже міг «новою» рукою друкувати SMS у телефоні, брати чашку з кавою, тримати ложку і ручку, дістати навушники і надіти їх на вуха… Він переконаний, що біонічна кінцівка допоможе йому повернутися до лікарської практики. Боротися за людські життя — це його покликання і фах.

…Нині в Україні внаслідок бойових дій не лише на фронтах, а й через ракетні обстріли населених пунктів чимало співвітчизників утратили кінцівки або ж їхні руки чи ноги скалічіли. І хоча протези поки що не стали ідеальними замінниками кінцівок, проте наука і технології не стоять на місці, постійно пропонуючи людям новий рівень комфорту та мобільності у порівнянні зі звичайними косметичними протезами. Біонічні — саме з таких. Названі вони так тому, що управління здійснюється м’язовим зусиллям рештки кінцівки, яке передається з допомогою датчиків і складної системи тяг на протез. Наприклад, протез, установлений Дмитрові, являє собою кисть, що може працювати всіма п’ятьма пальцями і здатна виконувати загалом близько 16 функцій. Важливо, що є змога не тільки взяти предмет, а й завдяки відновленій дрібній моториці застебнути ґудзик, тримати ручку. Біонічні протези мають невелику вагу і міцну конструкцію.

Звичайно, високі технології недешеві. Скажімо, вартість найпростішого, але високофункціонального модульного протеза ноги, який дозволяє бігати, присідати, підійматися по сходах, — 200 тисяч гривень і більше, простіші моделі коштують від 60 тисяч до 100 тисяч гривень. Найдорожчими є біонічні — їхня ціна починається від 800 тисяч гривень.

Згідно із законодавством України, кожен громадянин країни з інвалідністю, а саме ампутацією руки (рук) або ноги (ніг) будь-якого рівня, має право на протезування за рахунок державного бюджету. Проте у законі йдеться про первинне протезування — механічне або косметичне. Втім, в Україні низка медустанов пропонує безкоштовне протезування і модульними багатофункціональними протезами. Для військових, які втратили кінцівку внаслідок бойових дій, другий, високотехнологічний, рівень протезування гарантовано безоплатний.

За словами експертів, постраждалі бійці не завжди поінформовані або не вірять у досягнення вітчизняної медицини, тому часто, абсолютно не виправдано, шукають можливості протезування за кордоном. Хоча можуть отримати високоякісні протези і на батьківщині. Звісно, для цього потрібно пройти певні бюрократичні процедури. Також є проблеми із завантаженістю наших лікарів та нестачею реабілітаційних клінік. Але війна дала поштовх розвиткові вітчизняного протезування, зокрема й біонічного, а на Львівщині триває розбудова великих реабілітаційних центрів.

Олег ГРИГОРЕНКО