«Подарував кулю, яка мала в нього влучити, але вищі сили вберегли»

0
41

Романтика виявляється у приємних, але важливих дрібничках

З майбутнім чоловіком познайомилася під час роботи над фоторепортажем про Ігри нескорених у Черкасах. Я фотографувала героїв, які змагалися на велотренажерах, а в цей момент Петро тренувався в забігах і ледь не збив мене з фотоапаратом у руках. Підійшов перепрошувати. Познайомилися. Додався в друзі у фейс­буку, але після того ми не спілкувалися. За місяць після повномасштабного вторгнення запитав, чи знаю я волонтерів. Його підрозділу потрібна була допомога з ремонтом авто. Я зібрала гроші на запит Петра. Ми почали спілкуватися.

Через декілька місяців Петро написав, що закохався й жити без мене не може. З цього почалася наша історія. Проте тоді я навіть не думала про стосунки, якось було не до того. Уся в роботі. І Петра не сприймала за потенційного коханого. Але він був наполегливий. Як танк. І в якийсь момент я здалася. Він вирвався до мене зі служби у відпустку на 10 днів. Тоді служив у складі 31-го окремого стрілецького батальйону. Був у Бучі на Київщині, потім – у Чернігові, а згодом – у Сумській області. Займався розвідкою.

Петро зізнався, що я одразу йому сподобалася, але він не наважувався розповісти про почуття. У мене також такого ніколи в житті не було, хоч я насторожено ставлюся до чоловіків. Але Петро активний і наполегливий. У нас швидко розвивалися стосунки. Він запропонував одружитися ще на першому побаченні. Проте я обережно сприйняла цю пропозицію, адже раніше вже була заміжня. Однак восени він сказав, що прийде зі сватами: “Там вирішимо: може, даси гарбуза, а захочеш – погодишся”. Тоді він узяв відпустку на декілька днів – і мені вже не було куди діватися.

На першому побаченні Петро подарував кулю, яка мала в нього влучити, але вищі сили вберегли. Цей подарунок став для мене знаковим.

Спочатку спілкувалися онлайн, а за п’ять місяців після першого побачення одружилися. Раніше я думала, що з важливими справами не варто поспішати. Наприклад, спершу хотіли відкласти весілля на час, коли закінчиться війна. Але нині життя вчить, що все треба робити тут і тепер. Тому ми вирішили не зволікати з одруженням. Особливих приготувань не було. Проте я довго добирала сукню – багато не підходило чи не подобалося. А в Петра все було просто – на урочистість він одягнув свою парадну форму з медалями та нагородами.

Про весільний букет не подумала заздалегідь. Допомогла колега Сніжана, майстриня на всі руки. Вона створила настільки гарний букет, що мене засипали компліментами. Оздобила його листям каштана, яке пофарбувала в яскравий фіолетовий колір.

На весілля Петра відпустили на декілька днів, але потім він попросив командира й залишився трішки довше. Згодом я їздила до нього. За кілька місяців у нього була ротація – і їх перекинули в Черкаську область. Уже було легше побачитися. Проте тут вони затрималися ненадовго. Влітку торік чоловіка комісували за станом здоров’я.

Попри війну вирішили не відкладати народження дитини, адже обоє мріяли стати батьками. Тепер найбільша мрія – наша перемога. Коли ти відповідаєш лише за себе, то переживаєш, що ракета чи дрон може влучити у твій будинок. Але коли є дитина, то хвилювань набагато більше. Уже думаєш, куди бігти в укриття, де сховатися, чи брати тривожні валізки.

Нині романтика виявляється у приємних, але важливих дрібничках. Наприклад, коли чоловік бере дитину на руки, колише, переодягає, готує їсти, дає можливість піти на манікюр або довше поспати.

Наталія СОКОЛАН

Довідка. Петро КОСТЮК, 33 роки, військовий. Народився 4 листопада 1990-го в Севастополі. Батько – моряк. Від початку російсько-­української війни 2014-го пішов до війська. Під час боїв за Дебальцеве на Донеччині отримав важке поранення і контузію, однак згодом продовжив службу. Влітку 2023 року звільнився з армії за станом здоров’я. Має чотири президентські нагороди за військову службу. 2021-го та 2023 року брав участь в Іграх нескорених і здобув призові місця. Катерина КОСТЮК 30 років, журналістка. Народилася 14 лютого 1993-го в Черкасах. Мати – менеджер із продажів, батько – приватний підприємець. Закінчила Університет банківської справи, проте все життя мріяла про журналістику. 2021 року почала працювати журналісткою в телерадіокомпанії ”Суспільне Черкаси”. Нині в декретній відпустці. 14 жовтня торік у подружжя народилася донька Софія. Живе в Черкасах.