Службовий роман

0
54

У житті бувають моменти, коли гору бере сум’яття — не знаєш, як вчинити. У мене саме такий настав: готуюсь до складної розмови з мамою. Та щось стримує, мабуть, боюся зіпсувати із нею стосунки. А із подругами не хочу це обговорювати, бо наче не годиться таке виносити на люди. То й вирішила написати тобі, може, хтось із читачів дасть пораду.

Моя мама, а Оксанчина бабуся, закохалась, як у нас кажуть, «закрутила службовий роман», і є ознаки того, що він завершиться заміжжям. Неньці 63, вона на пенсії, але працює на кондитерській фірмі, любить свою роботу. Вона має гарний вигляд, бадьора, життєрадісна. А ще лагідна, найкраща у світі матуся і бабуся. Виростила мене сама, мій татко трагічно загинув, коли я була маленькою, і все дитинство і юність не бачила поруч із мамою жодного чоловіка. Нам було добре удвох, я виросла щасливою. Вивчила мене, маю вищу освіту, у мене гарна робота і своя родина. Здавалося б, чого ще бажати мамі, живи і радій поруч із дітьми, ми її любимо, чудові стосунки із зятем, із онучкою вони справжні подружки.

Але з’явився у них головний технолог, він на дев’ять років молодший, розлучений. Відверто упадає за нею, дарує квіти, запрошує в кафе. Їздили до столиці на вихідні, гуляли, сходили в кіно. Намагався знайти із нами спільну мову, але я різко обірвала наміри. Вони обоє вже прожили добру частину свого життя, може, йому й хочеться мати поруч турботливу добру душу, але не можу зрозуміти, чому нею має бути моя мама. А якщо у нього меркантильні чи інші недобрі наміри? Я ж начувана про шлюбних аферистів! Мій чоловік сміється, каже: дай мамі спокій, вона мудра, розбереться. А мене ця ситуація дуже непокоїть. Все відкладаю нашу розмову, боюсь її образити. Може, хтось переживав подібне?

Марина К.,

Київська область