Півонії для куми

0
619

Літо, червень. Бабі Марії не сидиться в хаті. Поки спека спала, вирішила полити квітник. Потім огірочки можна буде посапати… Пораючись, почула, як біля двору зупинився легковик.
— Бабусю, — гукнув до неї чоловік середніх літ. — Мені отак, — приклав руку до горла, — потрібні квіти. У вас такі гарні троянди. Може, продасте?
Баба Марія усміхнулась: ну і ну! Дорослий, а не може відрізнити троянди від півоній! Чимсь сподобався їй цей незнайомець, то пішла до хати, винесла ножиці й почала зрізати більші квіти та бутони. Чоловік і собі придивлявся, підказуючи, які з них йому подобаються. Передаючи пишний букет незнайомцеві, баба Марія не втерпіла:
— Що це у вас за подія сьогодні?
— Та ще два дні тому у куми був день народження, а я забув. То хоч зараз привітаю. Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Кумі… Якби для жінки так старався! Дарма він їй сподобався. Бач, як вирядився до куми: біла сорочка, випрасувані штани, напахтився, аж дихати нічим. Гуляка, зрадник… Вже шкодувала, що зрізала для нього квіти.
— Як дружина народжувала, — незнайомець підійшов за букетом, — терміново була потрібна кров для переливання. То кума серед ночі до лікарні прибігла. На щастя, в неї та сама група. Врятувала і подругу, і нашого сина…
Незнайомець витяг із гаманця кілька купюр і простягнув бабі Марії.
— Дякую, виручили.
— Не треба грошей, — відказала бабця. — Передавайте кумі вітання.
Чоловік поїхав, а вона ще довго стояла біля воріт і усміхалася. Навіть про огірочки забула…
Марія ГАВРИШ,
смт Софіївка Дніпропетровської області