ВИЙШЛА ЗАМІЖ ЗА НЕЛЮБА, ПОКОХАЛА ЙОГО ДРУГА

0
562

vyjshla_zamizh_za_neljuba_263Гулянка завершилася під ранок, гості розійшлися, чоловік заснув за столом. А Марина сіла на кухні серед брудного посуду і залилася гіркими сльозами.

Марина народилася у багатодітній сім’ї. Вже з шести років вона мала цілу низку обов’язків, головним чином вони стосувалися догляду за меншими братами та сестрами — їх було шестеро.

— Ви мої козенята, — інколи жартувала мама. — Семеро вас у мене, як у тій казці.

Тільки життя їх було не зовсім казковим. Грошей весь час не вистачало. Одяг носили всі по черзі, найменшому залишалося саме дрантя.

Маринка шукала для себе переваги в такому житті і знаходила. Вона народилася перша, тому всі доношували за нею, а не вона за всіма. А ще вона вміла і любила няньчитися із меншими, тому мала практику, як майбутня мама. Якби ж тільки братів та сестер не було так багато… У хаті завжди був галас, ні хвилини спокою. І всі ніби звикли до того — тільки не Марина. Вона мріяла утекти звідси якнайдалі. Була єдина можливість — вийти заміж.

ПРО КОХАННЯ ЗНАЛА ЛИШЕ ІЗ ФІЛЬМІВ

Їй було 17 років, коли у селі з’явився молодий фельдшер. Якось занедужав один із братів і довелося звернутися до нього за допомогою. Марина одразу ж приглянулася Дмитру, після того він почав частіше навідуватись до них у хату. Мамі таке знайомство подобалось, а для старшої доньки це був привід втілити у життя свій план. Фельдшер був старший за неї на сім років. Два місяці він обмежувався обіймами і поцілунками, а потім вирішив, що варто перейти до наступного етапу знайомства, але дівчина дала йому ляпас і втекла, як наполохана пташка. Коли вони зустрілися знову, запропонував одружитися.

— Отак поводять себе справжні чоловіки, — подумала Марина і погодилась.

Про кохання вона знала лише із фільмів та книжок, і їй здавалося, що Діма любить її. Весілля відгуляли на славу. Попереду була перша шлюбна ніч. Марина і чекала її, і боялася переступити поріг незвіданого. Діма повівся з нею грубо, зовсім не так, як писали у книжках, і чомусь вона нічого не відчула, крім відрази. З того часу догоджати чоловіку завжди і у всьому стало її обов’язком. Вона не мала права навіть бачитися зі своїми шістьма братами та сестрами без дозволу Діми. Кожен крок він знав і перевіряв. Її життя перетворилося у справжнє пекло під керівництвом тирана. Говорити, коли Діма не в гуморі, було заборонено. Він майже щодня приходив додому п’яний, а частенько з друзями. Марина накривала їм стіл, незалежно від того, о котрій годині в хату ввалювалася п’яна компанія.

ЗАЧАРУВАЛИ ДОБРІ ОЧІ

Одного разу серед друзів чоловіка опинився хлопець, який зачарував Марину своєю приємною посмішкою і голубими очима. Вона пішла на кухню, а той хлопець так і стояв в очах.

— Які у нього добрі очі, — подумала дівчина, відчула, що полоснула себе ножем по руці і скрикнула від болю.

На допомогу прибіг той “з очима”, перев’язав їй пальця. Так і познайомились. Хлопець теж звернув увагу на її очі — у них було стільки суму, та нічого не сказав, посоромився.

Пізніше Марина дізналася, що Женя, одногрупник Дмитра, у їх селі проїздом і ночуватиме у них. Гулянка завершилася під ранок, гості розійшлися, чоловік заснув за столом, як завжди. Марина постелила гостеві, а сама сіла на кухні серед брудного посуду і залилася гіркими-гіркими сльозами.

Її плач почув Женя, пригорнув, поцілував ніжно, як колись робила мама, і заспокоїв, що все зміниться на краще. Вона заснула у нього на руках, він відніс її у кімнату і вимкнув світло.

Марина прокинулася від звуку битого посуду.

— Чого у хаті, як в свинарнику?! — репетував на весь голос чоловік. — Я тобі покажу, хто в домі хазяїн!

Марина побрела на кухню, чоловік зустрів її таким ляпасом, що вона аж відлетіла. На щастя, за нею йшов Женя і вона впала йому на груди.

— Тримайся, він тебе більше ніколи не образить, — сказав їй пошепки, а сам почав розмову з Дімою.

Вона присіла на лавку у дворі, здавалося, що цей жах ніколи не скінчиться. Чоловіки говорили довго, а потім на подвір’я вийшов Женя.

— З ним безглуздо говорити, — пояснив він. — І нема надії, що він зміниться, це така натура. Моя тобі порада — тікай від нього подалі. Якщо надумаєш, ось тобі моя адреса. Допоможу чим зможу.

Ще Марина дізналася, що Женя їхав до районного центру за направленням. Там його чекала робота лікаря-педіатра. Тоді вона хотіла все кинути й одразу майнути за ним, та злякалася, що Діма знайде її і вб’є їх обох. Не хотіла бути зайвим клопотом.

Скільки ночей після того вона згадувала, як Женя пригортав її до себе. Скільки разів збирала сумку і знову розпаковувала. Та один випадок вирішив усе.

У КОРИДОР ВИЙШЛА МОЛОДА ЖІНКА

…Вона прокинулася у районній лікарні, все тіло нило від болю, думки плуталися. Не могла згадати, що з нею сталося. За хвилину двері палати відчинилися і зайшов Женя. Він обійняв її і поцілував.

— Я так багато думав про тебе. Як ти живеш з цим покидьком? Я обов’язково вилікую тебе і нікуди вже не відпущу!

— Як ти дізнався, що я тут? — запитала Марина.

— Тебе привезли непритомну, а в кишені халата медсестра знайшла адресу і моє прізвище, тому вирішила, що варто мене повідомити, — пояснив.

…Маринині рани загоїлися, настав день виписки. Женя обіцяв забрати її до себе. Вона причепурилася і сиділа на ліжку. Двері відчинилися і спочатку з’явився оберемок квітів, а потім сам Женя.

…Він відчинив двері ключем і пропустив Марину вперед.

— Ось мої апартаменти, — пожартував він, і на його голос у коридор вийшла молода жінка в кімнатних капцях, халаті і бігудях.

У Марини серце обірвалося, вона ледь не знепритомніла. У горлі застряг клубок і несила було говорити. Що тільки не передумала вона за цю мить!

— Познайомся, це моя сестра, Анастасія. Сподіваюсь, ви будете подругами? — сказав Женя, і підморгнув своїй сестрі, що означало — правда вона у мене гарненька?

Тетяна ЧИРВА,
Рівне