Валерій дуже добре знав, що на гарячих дівчатах боляче обпікаються. І з новою своєю пасією вирішив бути мудрішим. Півроку він їздив до неї на побачення на дідовому велосипеді. Подарунків майже не дарував, у кафе не водив і взагалі поводився як скромний середньостатистичний невдаха. Дівчина Оксана йому попалась якась неправильна. Ніби й зі скромної родини, вдягається непримітно, а в той же час за грошима й подарунками не женеться, весь час підкреслює, який Валерій хороший і добрий. Хлопець подумав: ну от, знайшов те, що шукав.
Перевірку Оксана пройшла на всі сто. Доки подруги роз’їжджали на «Мерсах», вона не соромилася кататися з ним на ровері найвелелюднішою вулицею міста. І Валерій зважився. В отой самий «день пік» він одягся так, як звичайно вдягався на роботу — недешево, загалом. Сів за кермо свого «Ніссана» і рушив до коханої, твердо вирішивши в усьому зізнатися, припинити всі ці ігри й запропонувати скромниці руку і серце. Замість сподіваного здивування Оксана зустріла його реготом, Валерій навіть образився спочатку. А відсміявшись, Оксана попросила почекати її біля під’їзду й піднялася до себе додому. Через п’ять хвилин перед ним стояла як мінімум супермодель, «упакована» на кілька тисяч баксів.
І тут Валерій усе зрозумів: дівчині Оксані, як і йому, набридли дармоїди, що жадають наблизитися до чужого гаманця й комфорту, і вона його теж перевіряла!
Родина в них міцна і дружна, синові Юрчику вже вісім. Але досі, коли накочується смуток, Оксана просить: «А покатай-но мене на ровері!» І Валерій думає, що все-таки вона неправильна: інші піднімають собі настрій шопінгом, а вона — велосипедними променадами в минуле… Та одне він знає точно: свою Оксану він і на сотню «правильних» не проміняє.
Ліна ЯЛАНСЬКА,
Нікополь
