За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, рак простати — в п’ятірці хвороб, які найчастіше стають причиною смерті. В Україні кожен п’ятий чоловік помирає впродовж року після виявлення хвороби. А все через пізню діагностику, незважаючи на щорічні спеціальні акції, які нагадують представникам сильної статі про огляд в уролога, надто коли їм за 40.
Злоякісна пухлина передміхурової залози — найпоширеніша чоловіча онкопатологія. За статистикою, її виявляють у кожного шостого чоловіка на планеті. Аденома простати — доброякісна пухлина передміхурової залози, яку діагностують у кожного другого чоловіка віком понад 60 років. Проте останнім часом аденому виявляють навіть у 40-річних.
Основна причина виникнення аденоми та раку простати — гормональні зміни. З віком у чоловіків порушується метаболізм чоловічих статевих гормонів і збільшується рівень жіночих статевих гормонів.
Які ж ознаки аденоми чи раку простати? Часте сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, ослаблення струменя сечі. Причина — розростання тканини передміхурової залози, яка стискає сечовипускний канал. А коли пухлина стає злоякісна, може з’являтися кров у сечі або спермі, виникає біль у спині, стегнах чи тазі, ознакою є і болісна еякуляція. Якщо є хоч один із перелічених симптомів — слід негайно проконсультуватися з лікарем.
До речі, від початку зародження пухлини до появи її клінічних проявів часом може минути навіть 10 років. Причому найчастіше в пацієнта не виникає жодних симптомів. Ось тому й варто чоловікам за 40-45 раз на рік проходити огляд в уролога, який за необхідності призначить пацієнтові аналіз крові на ПСА (простатоспецифічний антиген).
ПСА — це тест, який вимірює рівень білка, що виробляють клітини передміхурової залози. Він допоможе виявити небезпечну хворобу на ранніх стадіях. Високі рівні ПСА (до 10 нг/мл) не завжди констатують онкологію — це може бути запалення простати або збільшення залози. Але якщо рівень ПСА високий (понад 20-30 нг/мл), то, вірогідно, йдеться про одну з форм раку простати.
Часто чоловіки бояться лікування та операції, бо вважають, що це призведе до статевого безсилля. Це зовсім не так. При локалізованих формах раку простати терапія (променеве опромінення чи хірургічне втручання) дає змогу зберегти статеву функцію. Це підтверджує статистика лікування.
Однак на пізніх стадіях, коли пухлина поширює метастази, гормональна терапія, на жаль, — єдиний метод лікування. Вона приглушує тестостерон, що є основною причиною імпотенції. Та на таких стадіях розвитку хвороби йдеться вже про збереження не статевої сили, а життя.
Андрій Боржієвський,
уролог
