Що воно таке — тренажери — пояснювати, либонь, не варто, це всі знають: пристрої або пристосування, з допомогою котрих розвиваються рухові навички, відновлюються та вдосконалюються функції опорно-рухового апарату людини. А чи потрібна нам ота машинерія? Спробуймо відповісти.
Рекламні ролики подають тренажери як таке собі диво, здатне не тільки зробити ваше тіло гарним, а й зміцнити здоров’я. Що стосується здоров’я, то варто зауважити: для його зміцнення аж ніяк не обов’язково відвідувати тренажерний зал. Зі значно більшим ефектом можна практикувати різні оздоровчі системи і вдома (певна річ, після консультації зі спеціалістом і під його контролем). Що ж до краси тіла, то й тут усе далеко не однозначно.
Фахівці зазначають, що дія занять на тренажері на організм оцінюється за двома критеріями: загальне навантаження, яке підвищує частоту дихання, пульс та інтенсивність потовиділення; і розвиток м’язів.
Ті ж фахівці вважають, що для збільшення фізичної активності ніяких тренажерів не потрібно, достатньо просто бігати. Зрозуміло, для бігу не завжди є умови і він не всім корисний, але є й інший метод, який чудово діє на кардіореспіраторну систему, — швидке ходіння.
Що ж до розвитку м’язів, то, наприклад, для м’язів живота, за оцінками спеціалістів, найпростішим, доступним і ефективним тренажером є звичайна підлога, на якій дуже зручно виконувати певні види вправ.
Якщо ж говорити про велотренажери, то вони справді дають певне фізичне навантаження і, можливо, здатні якоюсь мірою допомогти скинути зайву вагу. Але чоловікам, перш ніж вилазити на цей агрегат, варто замислитись ось над чим. Крутячи педалі, ви не тільки спалюєте калорії, а й усією своєю масою (яка у вас, треба думати, чималенька, якщо вдалися до допомоги «залізного коня») втискуєте в сідло своє найтендітніше і найнезахищеніше місце. Учені підрахували, що людина завважки 80 кг, яка крутить педалі зі швидкістю 30 км за годину, тисне собі ж на калитку із силою, що дорівнює 250 кг. Внаслідок цього кровоносні судини припиняють виконувати свої прямі обов’язки — постачати кров у потрібне місце, яке в такому разі просто не зможе працювати. Тут уже недалеко і до імпотенції.
Дещо про інші тренажери. Їх випробування свого часу провело Управління у справах споживачів Швеції під керівництвом тренера з лікувальної гімнастики, викладача Каролінського інституту Гелени Голмборг. Для досліджень було відібрано різноманітні зразки. Крім ефективності пристроїв і того, чи багато вправ можна на них виконувати, оцінювалося також, наскільки просто їх зібрати і підготувати до занять, чи докладна інструкція з експлуатації.
Як не дивно, найвищих оцінок удостоїлися еластичні стрічки-ґумки і стрибалки. Через те, що прості в користуванні, дешеві й багатофункціональні. За оцінками експертів, одна хороша ґумка, якщо нею правильно користуватись, може замінити цілий домашній спортзал. Але їх, на жаль, не видно було у принадних рекламних роликах — там пропагувалися лише дорогі тренажери. Згадані випробування проводилися давненько — років 13 тому, але ситуація, вочевидь, не змінилася.
І ось якого висновку дійшла д-р Голмборг за результатами тих випробувань: «Якщо людина здорова і вважає, що справа варта заходу, можна поекспериментувати з будь-яким із випробуваних тренажерів. Про жодний із них не можна сказати, що він непридатний чи небезпечний. Але якщо ви відновлюєте форму після травми, то, перш ніж купити і займатися на тренажері, неодмінно порадьтеся з незалежним, не зацікавленим у продажу товару спеціалістом».
