«СИВИНА В БОРОДУ – БІС В РЕБРО»

0
602

“Сорок років це старість юнацтва, а п’ятдесят – це юнацтво старості”.
Французьке прислів’я
Сім’я є однією з найважливіших одиниць будь-якого суспільства. В її надрах зароджується моральність і формується система цінностей, що стає фундаментом соціального середовища вцілому. Тому здорова сім’я завжди вважалась необхідною умовою міцної держави. Проте, на жаль, останнім часом прогресуючи збільшується чисельність розлучень, набуваючи характер пандемії, що стає якоюсь хибною традицією і передається з покоління в покоління. Дуже характерним є те, що все більше зустрічається руйнування шлюбів у осіб старшої вікової групи, які нібито склались як в суспільному, так і особистісному плані. На жаль, до таких часто належать (Україна в цьому сенсі не виняток) досить знані і популярні громадяни (президенти, прем’єр-міністри, політики тощо), які є взірцем для всієї спільноти. Провідне місце у виникненні такого явища займає зрада, яка досить вдало позначається висловом “сивина в бороду, біс в ребро”.
Розглядаючи причини шлюбної зради з позиції психології, протягом тривалого часу було зламано багато списів і досі не знайдено єдиного розв’язку. Сподівання знайти таке рішення було б рівнозначним намаганням створити філософське каміння. Проте, ми все ж таки спробуємо внести певну ясність в цю доволі складну проблему.
Зважаючи на сексуальну революцію, яка відбувається декілька останніх десятиріч, виникає логічне питання, чи не є сексуальна розгальмованість чоловіків старшої вікової групи проявами сучасної моди? Для цього є потреба звернутись до історичних фактів.
Великий римський імператор Гай Юлій Цезар виділявся не лише перемогами на полі бою, але й в баталіях з жінками. При цьому вік аж ніяк не вплинув на його сексуальну активність. Коханками імператора ставали дружини багатьох римських сенаторів, мавританська цариця Евноя і єгипетська цариця Клеопатра, що народила від нього сина, а його багаторічна коханка Сервілія, мати Брута, врешті-решт звела його з своєю дочкою Юнією Третьою. Кожний з численних походів Цезаря вносив помітні доповнення в список його коханок, і солдати не без підстав співали: „Ховайте дружин, ведемо ми в місто лисого розпусника”. По його наказу народний трибун Гельвій Цинна навіть підготував законопроект, згідно якому Цезарю дозволялося брати собі дружин в необмеженій кількості для збільшення числа спадкоємців Божественного Юлія.
Наступник Юлія Цезаря Август, виживаючи з розуму, весь час намагався порівняти себе з Богом. Одного разу на бенкеті, що отримав назву “Бенкет дванадцяти богів”, учасників переодягли в одяг небожителів, а сам імператор в ролі Аполлона осипав їх різноманітними любовними пестощами, не залежно від статі. Август з молоду відрізнявся сексуальною розпусністю, але цей бенкет був апогеєм, особливо беручи до уваги, що на той час в Римі панував голод. При дворі він заснував спеціальну посаду “комісарів хіті”, в обов’язки яких входило розробляти нові форми і види сексуальних стосунків.  
Август II, курфюрст саксонський і король польський, якого прозвали Сильним за те, що він міг жартома зламати підкову або розплющити в руках срібний кубок, був чоловіком 700 дружин і батьком 354 дітей. За словами сучасників, за ніч він, як правило, відвідував не менше 4-5 коханок.
Іван IV Грозний, „багатьох дружин чоловік”, в перервах між масовими стратами і тортурами, розважався з своїми опричниками в Александровській слободі, вдаючись до нестримної розпусти, об’єктами якої були не тільки численні жінки, але і чоловіки. Боярин Басманов на царських пиятиках красувався в жіночому платті і виконував будь-які забаганки свого примхливого володаря.
Володимир Ілліч Ленін не без підстав підозрюється в розбещені неповнолітніх. Хоча більшовицькі вожді оточували себе такою щільною завісою секретності і божественної недосяжності, що відомості про їх „забави” вельми суперечливі і ґрунтуються лише на плутаних розповідях небагатьох непрямих посібників цих „розваг”, що випадково залишалися в живих, і читанні між рядків деяких листів, розпоряджень і т.п.
Йосип Сталін, в основному, користувався дружинами своїх найближчих підлеглих і спеціально відібраними „кандидатками”. Проте дані про його пригоди скупі і розпливчаті, що залишає можливість різного їх трактування.
Про Лаврентія Берія і його страшні „забави” написані цілі томи… На дачах кремлівських лідерів часто влаштовувалися концерти і просто гуляння за участю відомих співачок і актрис. Деякі з них потім ставали легкою сексуальною здобиччю „князів з грязі”, які, мабуть, знаходили особливе задоволення у володінні об’єктами жадань мільйонів чоловіків СРСР. Це їх прославляло у власних очах і давало зайве підтвердження безмежності своєї влади…
Отже, можна прийти до висновку, що сексуальна активність “сивих чоловіків” не є дитиною часу, нації, культури чи політичних переконань.
Зважаючи на те, що з віком у кожної людини мають місце гормональні зміни, за аналогією з жінками, припускається, що і у чоловіків може мати місце клімакс. Вважається, що приблизно за п’ять років до розвитку такого сексуального згасання у чоловіка виникає активізація гормональної системи з активним викидом в організм тестостерону, що й обумовлює несподівані зради до того зразкових у сімейному відношенні чоловіків.
Для того, щоб погодитись з таким поясненням, варто впевнитись, чи є взагалі чоловічий клімакс.
Звичайно, такий підхід є досить зручним для фармацевтичних компаній, які активно продукували фармацевтичні засоби при клімаксах у жінок, а тепер отримали змогу розширити їх збут і на чоловіків. Однак хотілося б зауважити, що низка із запропонованих препаратів взагалі виконує ролі плацебо і не пройшла ніяких серйозних досліджень, а інші впливають лише на прояви сексуального збудження (ерекцію та ін.), але й досі не знайдено такого засобу, який би зміг підсилити лібідо (сексуальний потяг). Що ж до самого клімаксу, то це суто жіночий пріоритет.
Хотілося б нагадати, що таке клімакс. У яєчниках жінки є певна кількість фолікулів, з яких з’являються яйцеклітини. У клімактеричний період припиняється вихід яйцеклітин, тобто втрачається дітородна функція. У чоловіків сперматогенез перебігає все життя. Для ілюстрації доречно навести декілька відомих фактів.
Англієць Томас Парр вдруге одружився у віці 120 років, проживши з дружиною 12 років. Від цього шлюбу у нього був син, який помер у віці 127 років. У Миколи Шпаковського, мешканця селища Лати, що поблизу Сухумі, народилась донька, коли йому було 112 років. Абхазець Гханбері вперше одружився у віці 60 років і прожив в шлюбі 100 років, народивши 9 дітей. Датчанин Драконберг помер в 146-річному віці. До 91 року він працював матросом і 13 років провів в турецькому полоні. Вдруге він одружився в 111 років, і сталося так, що коли його старшому сину від першого шлюбу виповнилося 105 років, то молодшому від другої дружини – лише 9. Норвежець Сарингтон також мав старшого сина 103-річного віку, а молодшого 9-річного.
Таким чином, поняття чоловічого клімаксу є ефемерним, а звідси і передклімактеричний період гормонального буйства є не більше, ніж кабінетна вигадка.
В суто психіатричній практиці відомо, що гіперлібідомія (надвеликий статевий потяг) може бути проявом органічних порушень центральної нервової системи (пухлини з відповідними гормональними відхиленнями, атеросклероз судин головного мозку, прогресивний параліч). Так, наприклад, при атеросклеротичному галюцинозі майже патогноманічним є слухові галюцинації еротичного змісту. Сексуальна розгальмованість також присутня й при маніакальних станах. Однак такі випадки завжди супроводжуються іншою психічною і неврологічною симптоматикою і, являючись чіткою нозологічною одиницею, не можуть бути екстрапольовані на генеральну сукупність всіх коханців похилого віку.
Під іншим кутом зору проблему можна розглянути з позиції психології. В цьому плані серед основних шкідливих факторів виокремлюються хронічні стреси, депресії, внутрішньосімейні проблеми.
В межах становлення особистості 40-50 річний вік характеризується досягненням певного рівня соціальної реалізації. Достатньо дорослі діти в цей період залишають батьків і починають жити окремо. Таким чином батьки позбавляються звичайних побутових проблем і залишаються сам на сам з тими негараздами, які могли бути присутніми багато років, але приховувались за батьківськими обов’язками. Часто в такий період пара починає розуміти, що завжди мала зовсім полярні інтереси і нічого не відчуває один до одного, окрім зневаги і відрази. Така психологічна криза середнього віку навіть отримала спеціальну назву “синдрому покинутого гнізда”. За статистикою, саме на цей період припадає найбільша кількість розлучень. Така криза, звичайно, відбивається і на сексуальних стосунках подружжя, у тому числі на лібідо, ерекції, потенції. Якщо в цей період чоловік не може зрадити своїм переконанням, він зраджує дружині. Звичайно, в цьому випадку мова не йде про секс як самоціль, а скоріше він є спробою подолати афективний дискомфорт і знайти у коханки ті елементи міжособистісних стосунків, які були втрачені у власній родині.
З іншої точки зору, підвищення сексуальної активності в осіб середнього та похилого віку розглядається як страх перед старінням, що насувається. При цьому чоловіки намагаються наздогнати згаяний час і розпочинають різноманітні сексуальні пригоди. Спираючись на психоаналітичні уявлення про бінарність людських потягів і її взаємодію, двома основними мотивами людини є потяг до життя (ерос) і потяг до смерті (танатос). З метою приглушення гострого відчуття грядущого танатосу чоловіки намагаються зневілювати його підсиленням квоти еросу.  Поряд з цим така поведінка дає їм змогу подолати глибинну внутрішню невпевненість, переконуючи оточуючих і, в першу чергу, себе у збереженості власної дієздатності. Насправді, такі дії мають мало від дійсно сексуального потягу, скоріш за все вони мають вторинну вигоду у зміцненні свого соціального “я”. Однак при відсутності достатньо рівного сексуального формування, при наявності невротичних відхилень в особи при загальній спроможності до статевого акту має місце втрати психофізіологічної єдності у відчуттях інтимного характеру. Зазначена втрата може проявлятись досить по-різному. Відчуття прихильності до жінки, поцілунки, фізичні ласки можуть не супроводжуватись виникненням ерекції. Чоловік вимушений підтягувати ерекцію до емоційного стану, чи, навпаки, емоційний стан – до ерекції, тобто користуючись нагодою. Для цього починають використовуватись певні стимулюючі прийоми: не вимикається світло, щоб краще бачити партнершу, експериментуються з позами, застосовуються різноманітні екстравагінальні види сексу. У випадку відставання емоційного стану від ерекції буває важко переключитись з побутових та службових тем на еротичну налаштованість. В такому разі переглядаються фото, фільми з еротичними сценами.
В тому ж випадку коли розвиток особистості, а в її межах і сексуальності, відбувався гармонійно, то й така ж гармонійність продовжує мати місце при наближенні до періоду інфолюції. Такі особи продовжують ще довгі роки вести нормальне статеве життя зі власними дружинами. Звичайно, можуть виникати соматичні хвороби, які обмежують статеву здатність, але й в таких випадках це сприймається розсудливо і спокійно, а лібідозні акценти зміщуються на інші життєві пріоритети.
З цього видно, що проблема “сивина в бороду – біс в ребро” найбільш тісно пов’язана з проблемами особистісного і міжособистісного характеру всередині сім’ї. При їх відсутності, вчасній корекції, з великою долею вірогідності можна сподіватися, що сивина волосся не принесе з собою біса, який буде штовхати чоловіка в ребра. 
Сторінку підготував Тарас ПОДОРОЖНІЙ