«МІЙ ПРАДІД НЕ ВІРИВ, ЩО ЖІНКА МОЖЕ ДОСЯГТИ ОРГАЗМУ… ЦЕ НЕ ТАК»

0
413

Її прадід – знаменитий психоаналітик Зиґмунд Фройд, а батько – відомий британський художник Люсьєн Фройд. Проте жодного із них Люсі Мак-Адам Фройд добре не знала – перший помер ще до її народження, а другий жив з іншою сім’єю. У перший свій візит до України Люсі розповідає про свої стосунки із батьком у дитинстві та перед його смертю, про власну родину і егоїзм митця, про трактування робіт свого прадіда, батька психоаналізу Зиґмунда Фройда і про власні “Ігри розуму”.
– Ви – правнучка Зиґмунда Фройда. Як це вплинуло на ваше життя?
– Зараз спокійно до цього ставлюся. Важко було, коли була молодшою. Коли виходила заміж, взяла прізвище свого чоловіка і мінімалізувала свою публічність. Був час, коли дозволяла собі не мати з цим жодних стосунків і бути просто Люсі. Потім, коли розлучилася, повернула своє прізвище і вирішила бути собою, бути сильною і такою, якою є, – частиною відомого роду. На той час уже подорослішала і була до цього готовою.
– Отримуєте грошові відрахування від перевидань праць Зиґмунда Фройда?
– Я і мої рідні брати та сестра нічого не отримуємо, тому що моя мати покинула батька, який з роду Фройдів, і не залишила своєї адреси. Він роздав дивіденди тим дітям, яким зміг, але з цим вже покінчено.
– Керуєтесь у житті працями з психоаналізу вашого прадідуся?
– Зиґмунд Фройд подобається мені через його силу, через те, що він змінив хід думок, який панував у тогочасному суспільстві, і зміг прокласти дорогу своєму доволі неприйнятному погляду на речі. З чимось із ним згодна, щоправда, не з усім. У нього доволі хороша теорія про те, що відбувається з нами в дитинстві і який вплив це має на нас як на дорослих.
– Згодні із твердженням Фройда про те, що секс править світом?
– Він мав досить цікаві думки з приводу Едіпового комплексу. Думаю, деякі з його ідей доходять до певних крайнощів. Деякі ж дещо наївні. Чула, він не вірив, що жінка може досягти оргазму, – насправді це не так. Він досліджував те, чого ніхто до нього не досліджував. Але всього знати не міг. Зараз жінки набагато сильніші й мають більше можливостей, ніж тоді.
– Фройд багато писав про сни. Ви надаєте значення своїм снам?
– Ставилася до цього без елементів дослідження, проте завжди цікавилася своїми снами. Мені завжди було цікаво у кошмарах зібратися з силами, щоб прокинутися, бо розуміла, що це – занадто погано, щоб відбуватися насправді. Наказувала собі прокинутися. Зараз більшість снів не пам’ятаю, через що відчуваю розгубленість. Потрібно знову почати їх записувати. Мій друг помер, і він мені наснився, мати померла й наснилася. Мені снився батько після своєї смерті. Для мене сни – відображення життя.
– Те, що ваш батько був знаменитим художником, вплинуло на вибір вашої професії?
– Він цілком присвятив себе мистецтву. Я – теж художник. Від народження мала талант до малювання. Моя мати також була мисткинею, нас заохочували малювати, батьки цінували наші роботи, тож цього всі й очікували. Коли мені було шістнадцять чи сімнадцять років, мала вступити до школи мистецтв. Не хотіла цього. Відчувала, що до моїх картин виявлятимуть посилену увагу та порівнюватимуть з роботами батьків. На той час не була до цього готова. Творила не публічно, а так, для себе. Завжди цим займалася, але виставляти на публіку була не готова. На той час.
– Не відчуваєте образи на батька за те, що не росли у повній сім’ї?
– Було б краще, якби більше його знала, коли була малою. Із розумінням ставлюся до того факту, що йому потрібне було особисте життя, аби працювати. Якби довкола нього завжди було чотирнадцять дітей, він би не став відомим художником. Батько був некомунікабельною людиною, в той час як я – навпаки. Цим від нього відрізняюся.
– А як у вас складаються стосунки з чоловіками?
– Аналізуючи те, що трапилося зі мною раніше, розумію, чому вибрала саме такого партнера, – він був близьким мені. Може, це й не цілком правильний вибір, але вибір близький. На той час мені було комфортно. Вибрала чоловіка, котрий більше нагадував мою матір, хоча мав щось і від батька. Може, й не найкращий вибір, але… Наразі мої стосунки з чоловіками досить здорові, але це тому, що почуваюся захищеною. Раніше не так багато аналізувала чоловіків, як зараз. Тепер мої вибори обов’язково вдалі.
– Виставка, з якою ви приїхали вперше в Україну, називається “Ігри розуму”. Любите якісь звичайні чи інтелектуальні ігри?
– Назвала виставку так через те, що Гері Боумен (він запросив Люсі до України. – А. С.) казав про своє захоплення покером. Мій син також нещодавно говорив про співвідношення покеру і життя як гри. Ця гра є інтерпретацією життя. Найперша гра, яку купила моя мати, називалася «Шедевр». Там присутні найзнаковіші шедеври мистецтва. Не те щоб ми цим аж так захоплювалися, будучи дітьми, але «Шедевр» – гра повчальна. Там є чотири шедеври, і два з них – підробки. У всіх є певний банк. Потрібно зібрати якомога більший банк, але й не отримати підробку. Таким чином, з мистецтвом була у досить близьких стосунках.
– Є фільм, який також називається “Ігри розуму” (в оригіналі – “A Beautiful Mind”), але там головний герой божеволіє…
– О, люди з особливими потребами – це для мене споріднена тема. Раз на тиждень проводжу майстер-клас для осіб із вадами розвитку, приходить багато аутистів. Таким чином маю певний зв’язок з чимось іншим. Може, ці люди й не мають чогось, що маємо ми, та у них є хороші риси – наприклад, чесність, неспроможність обманювати. Вони просто інші. Я їх розумію. Мені, наприклад, важко сконцентруватись через те, що маю дислексію (нездатність оволодіти навичками читання текстів). Але читати люблю. Подобаються автобіографії людей. Почала читати популярний в Англії роман «50 відтінків сірого», бо хотіла зрозуміти, через що такий шум навколо книги, але не дочитала.
– Ваша прапрабабця, мати Зиґмунда Фройда, була українкою і походила з містечка Броди, що на Львівщині. Відчуваєте якусь спорідненість з Україною?
– Так. Через цю спорідненість збираюся дослідити зв’язки із цією землею ретельніше. Вірю в долю – зустріла Гері, і він подав ідею приїхати сюди. Перед тим, як потрапити в Україну, була в інших слов’янських державах. Ваша мова схожа на те, що я чула у Празі. У мене не було достатньо часу, щоб побачити Львів, але тим, що встигла оглянути, вражена. Обов’язково ще раз приїду в Україну на довший час. Сподіваюся, мене спонукатиме до частіших візитів і моя робота, адже це місце мене надихає. Тут знаходжу зв’язок зі своїм корінням. Планую зробити свою наступну серію картин під назвою «Україна».
P. S. Дякуємо за сприяння в організації інтерв’ю Благодійному фонду Гері Боумена.

ДОВІДКА

Люсі Мак-Адам Фройд – третя дитина із чотирьох у сім’ї художників Кетрін Мак-Адам та Люсьєна Фройда у Паддінгтоні (Північний Лондон). Вона – правнучка Зиґмунда Фройда. Навчалася у Вімблдонській школі мистецтв, а також в Royal Academy Schools. 2009 року у складі британської делегації брала участь в арт-фестивалі Anglo MockBa у Москві. Люсі вийшла заміж після того, як їй виповнилося двадцять років, має двох дорослих дітей.
Досьє
Зиґмунд Фройд – австрійський психолог і психіатр, який вивчав людське несвідоме. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу. Основна ідея Фройда – наше дитинство формує особистість. Велику увагу також приділяв комплексу Едіпа (обожнення матері і агресія до батька під час статевого дозрівання). Народився в сім’ї Якоба Фройда та Амалії Натансон. Батько, Якоб Фройд, походить із Тисмениці (сучасна Івано-Франківська область), де провів перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зиґмунда – Еммануелю і Філіпу. Мати, Амалія Натансон, також народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі.
Анна СВЕНТАХ