ЦНОТЛИВІСТЬ Й ТЕЛЕГОНІЯ

0
706

Наше та і наступні покоління тепер ніколи до кінця так і не зрозуміють, про що товкмачили їхні пращури в книгах минулих років, свято підтримуючи «вогонь» пошани до цноти. І все-таки цікаво знати, з якої причини так люто, із завидно-незламною завзятістю наставляли батьки і матері поважних сімейств своїх дочок в необхідності дотримання цнотливості?
Телегонія (на відміну від орнітології, вивчає не банальних пташок, а дефлорацію і подальший генетичний вплив на цей акт) стверджує, що на нащадків жінки в майбутньому впливають всі її попередні статеві партнери, закладаючи свій генетичний фонд в майбутню дитину. Левову частку цього самого фонду, як не дивно звучить, „прописує” перший її партнер, а зовсім не майбутній батько дитини. Отже не слід коситися на свого сусіда у пошуках 10 відмінностей між ним і своїм нащадком. Просто попроси дружину показати фото її випускного класу, і ти відразу зрозумієш, який із зображених на ній прищавих паршивців заклав „стартовий капітал” у твоє чадо. Гаразд, без жартів.
Авестійськая школа астрології просто сорочку рве на грудях, стверджуючи, що перший сексуальний партнер залишає незгладимий слід в долі і житті жінки. Він закладає в ній свою духовність, життєву програму, шлях, соціальний статус, риси вдачі, свою частину удачливості (або ж відсутність такої), визначає якісний набір подальших статевих партнерів на життєвому шляху жінки і її відношення до них. Стародавні люди навіть обчислювали день і годину, коли наречені повинні були вступити в зв’язок.
Долає скептицизм з приводу прочитаного? Тоді пригадаємо прийоми, вживані досвідченими кінологами при розведенні племінного потомства собак. Вони вже точно знають, що від породистої суки (навіть якщо в результаті цієї злучки у неї не з’являться щенята), яка підгуляла на стороні, ніколи вже не можна буде чекати хорошого, генетично сильного і породистого потомства. Явище телегонії буде в наявності у всіх наступних її цуценятах. Тобто маленькі доберманчики, зачаті від елітних породистих гладкошерстих батьків, однаково матимуть короткий волосяний покрив по типу „а-ля Тузик із сусіднього двору”.
Тут же пригадаємо ідею фашистської Німеччини „Лебенсборн”. Серед поважних сімейств німецької інтелігенції відбиралися дівчата з домінантними ознаками „арійської крові”, їх ретельно перевіряли на предмет присутності невинності, і лише після цього дозволяли вибраним офіцерам здійснювати акт дефлорації. Жах! Але історичні факти – річ уперта. У фронтові роки подібні дії вважали наданням честі будинку і сім’ї, в якій проживала дівчина. Якщо дівчина пізніше вагітніла і народжувала дитину, в однорічному віці останню відбирали на виховання для спецінтернатів для дітей „Лебенсборна”. Якщо ж акт не закінчувався вагітністю, проведення подібних заходів гарантувало чистоту раси згодом народжених дітей. Зв’язок між актом дефлорації, зараженням ознаками першого самця і майбутнім потомством була відкрита ще в минулому столітті. Думаю, що жоден хоч трохи не налаштований на суїцид учений не став би висловлювати ідеї телегенеза вождю фашистської Німеччини, не будучи стовідсотково упевненим в правоті вказаного явища.
Або ж візьмемо за приклад середньовічну Європу і право першої шлюбної ночі пана з нареченою свого васала. Факт. Тодішній народ сприймав цей юридичний акт з гарячою подякою і покірністю. Виникає питання: „А з якої радості?” Як пояснити подібне? Спробою закласти в майбутнє потомство рису благородства від блакитної крові? Так у наш час за таке шефові не тільки б його фотогенічність викоренили навіки, але, напевно, і ноги б не посоромилися повиривати. Значить, щось відав люд стародавній. Щось таке, чого нам без твердої підстави наукових експериментів ніяк не прийняти на віру.
Тепер стає більш-менш зрозуміло, чому королівська кров, ретельно дотримуючись етики людських шлюбів, так боялася змішань. Тому і дочок своїх батьки прагнули видавати заміж мало не в 16 років, щоб ті не встигли розкуштувати і докумекати, який насправді смак „забороненого плоду”.
Психологічний аспект цього явища, мабуть, відображається саме у тому, що перший чоловік в житті дівчини задає якусь психологічно оцінну планку, нижче за яку вона вже не здатна опуститися. Можливо, не так сам акт дефлорації (хай пробачать мене генетики!), скільки часте близьке спілкування з першим своїм чоловіком впливає на світогляд дівчини, залишаючи якісний слід на її характері. Важко посперечатися про факт того, що те, як поведеться чоловік під час першого статевого досвіду партнерки, багато в чому визначить подальше ставлення дівчини до сексу: прагнення експериментувати, зацікавленість або ж щонайповнішу огиду.
Загалом, мабуть, якийсь сенс у всьому цьому був і є, позаяк минуле покоління і сучасні генетики акцентують на цьому свою увагу. Як водиться, до всього ми ставимося з властивою нам долеюскептицизму. Тому важко повірити в те, чого не можеш торкнутися рукою. Це тобі не дитсадок, коли в кожну байку, розказану якимось карапузом, віриш так само щиро, як в правильність вимови свого власного імені. Правильність теорії телегенеза самому можна перевірити практичним шляхом, вивчаючи домінантні ознаки свого потомства. Як мовиться, поживемо – побачимо. Головне, щоб ніхто інший цього не помітив.