СЛУЖБОВИЙ РОМАН: ЗА СІМОМА ЗАМКАМИ

0
320

Звичайно, спочатку пан Новосельцев про жоден такий роман і не думав. Так собі, грибочки-квіточки-компліментики… Відтак бідолаха потрапив у ті 10%, які, за авторитетними запевненнями соціологів, знаходять свою другу половину саме на роботі.
Хоч би що ми робили, службові романи — явище абсолютно неминуче, недарма Ельдар Рязанов присвятив йому весь фільм. Кожна працездатна особистість більшість часу проводить на роботі, де з усіх кабінетів долинають пахощі, у коридорах грайливо цокають каблучки, а за директорським кріслом Івана Івановича — завжди усміхнена секретарка Валюшка.
Розмірковувати на тему «Службові романи — добре чи зле?» — те саме що ламати собі голову над тим, чи є життя на Марсі. Американські соціопсихологи помітили, що флірт і залицяння між співробітниками підвищують продуктивність праці колективу (як усе-таки Клінтон переймався благополуччям Америки!). Це не добре і не зле, це небезпечно. Припустімо, на горизонті — роман. І не будь-який, а найсправжнісінький службовий: на службі зі співробітницею (співробітником). Тобто ви вляпалися. Це перше, що спадає на думку. Звичайно, краще цього не робити. Та якщо ця фраза не викарбовується у вас між звивинами великими літерами, тоді востаннє все зважте, вдихніть якнайбільше повітря і… приготуйтеся.
По-перше, до того, що на роботу відтепер ви поспішатимете, як на свято. Це, звичайно, плюс, та остерігайтеся, щоб ваша життєдіяльність не замкнулася в рамках підвісних стель і мерехтливих моніторів. Великий світ навколо, а для вас він відтепер — у цих коридорах і кабінетах. До того ж різні фантазії, пов’язані з забороненими обставинами. Та добре вже, що подумки ви постійно перебуватимете на робочому місці. Ось тільки чи про справи ці думки?
По-друге, до того, що в разі невдачі або, навпаки, занадто великого щастя може постраждати ваша та й її (його) кар’єра. Знову ж приклад — Білл і Моніка. Інтрижка, нормальна для будь-якого здорового чоловіка й молодої жінки, підмочила її героям репутацію на весь світ. І дарма що тепер завдяки саме цьому та ж таки Моніка загрібає гроші лопатою. Свого часу вона була ізгоєм.
І, нарешті, по-третє, — до того, що незабаром вашим особистим життям перейматиметься весь офіс. Тут ви вже неодмінно підвищите продуктивність праці колективу, оскільки розмови на тему «Як він на неї подивився» і «Скільки разів на день вона бігає до нього в кабінет» тонізують набагато ефективніше, ніж обговорення фінансових звітів і впорядкування калькуляцій. Добре, якщо колектив молодий. Вас дружньо ляснуть по плечу, підморгнуть і побажають удачі. Та якщо з десяти кадрів вісім — старі тітоньки з тяжкою долею, добра не чекай.
Як із цим боротися, поговоримо пізніше. А поки що оцінимо шанси. Як відомо, люди на роботі поділяються на дві категорії: начальники й підлеглі. Начальники — це ті, які завжди мають рацію. Підлеглі — ті, які мусять пам’ятати, що начальник завжди має рацію. І залежно від того, на яких щаблях стоїте ви й об’єкт вашої пристрасті, вибирається тактика поведінки. Отже, варіанти.

ВІН — НАЧАЛЬНИК, ВОНА — ПІДЛЕГЛА

Класичній дилемі «шеф—секретарка» дамо спокій, це банальне й старе. А ось стосунки, коли вона просто його підлегла, екстремальні насамперед для неї. Від нього потрібно максимум джентльменської порядності й такту, від неї — здорової розважливості.
Те, що в них роман, ще не дає їй права виховувати його при всіх, особливо при підлеглих, демонструючи свою владу над ним. Співробітникам не обов’язково знати, що їхній бос жахливо впертий, самовпевнений і що вона ніколи не думала, який він, виявляється, кретин. Так само і йому не варто виявляти до її успіхів чи невдач підвищену увагу, до запізнень на роботу ставитися як до запізнень на побачення, а на 8 Березня дарувати привселюдно каблучку з діамантом, тоді як усім іншим — звичайні квіти. Будьмо об’єктивні. Премії, розподіл обов’язків, похвала й нарікання — цілина для пліток. З другого боку, якщо він зумисне її ігнорує або демонстративно поводиться суворіше — цілком справедливо образиться вона. Оптимальний вихід — перевести її до іншого відділу чи філії, можна з підвищенням. Головне — вивести з підпорядкування, тоді обом дихатиметься легше.
А ось поза стінами офісу — хоч на головах стійте. Укладіть угоду, відповідно до якої кермо влади після 18.00 переходить до її рук. При цьому червоним курсивом там має бути пункт: «Не згадувати про почуття на роботі й про справи в ліжку!» У бізнес-плани не слід вводити обговорення протоколу про наміри й зміст ділового листа закордонному партнеру.

ВОНА — НАЧАЛЬНИК, ВІН — ПІДЛЕГЛИЙ

Тут уже непереливки буде йому. Вона фізично не може вчинити як справжній джентльмен хоча б тому, що вона — жінка. Вона чинитиме як справжня жінка. А в справжньої жінки бувають мігрені, місячні, вона болісно сприймає неприємності й катастрофічно схильна до вередування. Він може стати як мазунчиком, так і головним офірним козлом. Усе-таки краще перевестися до іншого відділу. Самому. Поки колектив не почав говорити про його підлабузництво заради кар’єри.
Якщо чоловіку-начальнику багато вибачається, тому що він чоловік, то жінці-начальнику багато чого не вибачають саме через те, що вона — жінка. Такий цнотливий ідеал і приклад для інших. Розумна жінка намагатиметься зберегти свою ділову репутацію за всяку ціну. А всі шишки летітимуть на нещасну голову коханого.
А якщо посваритеся? Звільнятися?!

ОБОЄ — РІВНОПРАВНІ СПІВРОБІТНИКИ

Ну тут легше. Жодному не загрожує падіння начальницької корони й не потрібно хитрувати у спробах триматися якомога об’єктивніше, оскільки ви — рівня. Максимум, на що можете наразитися, — догана за ухиляння від службових обов’язків.
Зате в одному можете не сумніватися: відтепер весь офіс живе вашими проблемами й радощами (швидше, проблемами, ніж радощами) і ви — тема №1 у курилках і під час обідніх перерв. Втім, поки що все на рівні «лише нікому не кажи». Досить перейти в офіційний статус пари. Ні, не обов’язково бігти до першого загсу і пхати під ніс кожному співробітнику гарну печатку в паспорті. Робити офіційне оголошення на летючці чи по внутрішніх телефонах теж не слід. У вас же є секретарка Леночка, якій достатньо натякнути, що ви не знаєте, в який клуб сьогодні податися з об’єктом своєї пристрасті! Інше — справа техніки.
Відтепер громадську думку доведеться ділити навпіл. Та не дозволяйте сприймати вас як один двоголовий об’єкт. Ви два цілком різних працівники, і кладіть край навіть спробам передавати через себе доручення, якщо не домовилися працювати факсами одне для одного.
Залишається ще один пункт — начальник. Або він сам вас розкусить, або йому в цьому допоможуть. Краще швидше самі йому про все розкажіть. Так, мовляв, і так, пане Огурцов, із ким не буває, та на роботі не позначиться.
Пам’ятаєте до болю рідне гасло «Сім’я — осередок суспільства»? Заведіть службовий роман, і ви відчуєте на собі його суть сповна. Службові романи тим і відрізняються від інших, що проходять на очах у всіх і в них активно бере участь усе навколишнє товариство. Тішить одне: внаслідок службових романів інколи виникають сім’ї. Безробітні, щоправда, теж виникають, але ми зараз говоритимемо про позитивні сторони.

ОТЖЕ, НЕЗАПЕРЕЧНІ ПЛЮСИ СЛУЖБОВОГО РОМАНУ:

— ви бачите одне одного щодня, і більша частина життя проходить перед очима одне одного;
— ви перестали спізнюватися на роботу і йдете туди з задоволенням;
— не потрібно вигадувати способів познайомитися і наводити довідки про смаки, звички, сімейний стан і т.п. особи, яка вас цікавить;
— на крайній випадок, завжди буде про що поговорити (про відрядження чи про внутріофісні рекорди з комп’ютерних ігор);
— спробувати секс на робочому столі під час обідньої перерви, ризикуючи потрапити на очі комусь із товаришів по службі, — чи це не романтика?

ПОТВОРНІ МІНУСИ:

— ви бачите одне одного щодня, і більша частина життя проходить перед очима одне одного;
— об’єкт вашої пристрасті чудово обізнаний з вашим сімейним станом, смаками, звичками і т.п.;
— робота відходить на другий план, і вам світить догана, а то й звільнення за невідповідність посаді, яку ви обіймаєте;
— при спізненні на побачення відмазка: «Затримався на роботі» не пройде;
— у разі невдалого фіналу ця пригода може серйозно зашкодити кар’єрі і репутації.
У більшості людей при словосполученні «службовий роман» перед очима постає офіс (обов’язково офіс, а не шахта і не цех з переробки деревини), дубовий стіл і спокусливо-порочна секретарка, яка вигинається в обіймах боса. Саме це поєднання офіційної обстановки і глибоко інтимного дійства й захоплює політ фантазій. Жахливе скрипіння незамкнених дверей, програміст, який затримався на роботі, прибиральниця з гучним пилососом — потенційні свідки хтивої метушні: багатьох збуджує уже саме це. Втім, життя — досить складна штука, і хай береже вас Бог від начальника в непідходящий момент. Не слід перетворювати своє робоче місце на постійну арену любовних битв. На ньому все-таки заведено працювати. Головою.
Людмила ЩЕРБАНЬ