В імені — доля

0
351

«Є таємна і нерозгадана гармонія між іменем людини і подіями в її житті», — писав у трактаті «Імена» відомий учений Павло Флоренський. Цей загадковий і дивовижний зв’язок помічали ще у сиву давнину. Люди здебільшого дають імена своїм дітям, обираючи їх випадково, спонтанно, поминувши досвід віків.
Єреванський педагог Карен Мікаелян давно колекціонує рідкісні імена, якими нагороджують чад батьки з буйною фантазією. Ось деякі з них — Пінцет, Ланцет, Донор, Фінляндік, Майор, Герой. Англійські та американські медики (незалежно одні від одних) дійшли висновку, що пацієнти з дивними, рідкісними іменами частіше за інших слабують на психічні захворювання, таких людей найбільше й у в’язницях.
Тривалий час ми не цікавилися такими «дрібницями», як глибинні зв’язки між іменем людини, місцем народження та її майбутньою долею. Нині в кожному класі переважають одні й ті самі імена — шість Наталок, чотири Насті, сім Юль. А скільки є гарних імен дохристиянського походження — Богодар, Мстислав, Влад, Гліб, Любомир, Радислав, Сніжана, Зоряна, Любава, Дарина.
Наші предки вважали, що, змінивши ім’я, викличеш зміни і в подальшому житті. Підтвердженням цього є посвята в монастирях. Зовсім інша доля може чекати на жінку, яка бере шлюб, приймаючи прізвище чоловіка. А ще треба думати і про милозвучне сполучення імені, по батькові та прізвища. В моєму класі навчалася Ріорита Ферапонтівна. А її прізвище — Твердохліб. Вона почувалася некомфортно.
Люди з красивим, сильним іменем та ще й гарним звучанням у поєднанні з прізвищем і по батькові впевнені в собі, стійкі до інфекцій. Їхній характер, поведінка подобаються оточуючим. Власники імен дивних, рідкісних більше за інших страждають комплексами, відзначаються агресивністю. З дитинства, з перших кроків — на позиції оборони.
Автор книжки «Влада імені» — дослідник С. Мінцлов стверджує: «Заглянувши в минуле, дивуєшся однорідності характерів носіїв одного й того самого імені. Олександр майже завжди — веселий, він — душа компанії. Петри — найчастіше люди з нелегким характером, уперті. Потайні, обережні, розважливі більшість Олексіїв. Анатолії — красиві й фатуваті. Василі, Василини і навіть Васильовичі — переважно обдаровані люди.
«В імені є ще щось і містичне», — писав П. Флоренський. Звідси — близнятам треба давати імена, які починаються з тої само літери, а ось одягати бажано по-різному.
Зазвичай діти, народжені влітку (літні натури), мають м’який характер. Ті, які з’явилися на світ узимку, — менш поступливі, тверді, категоричні. Цей вплив саме й можна пом’якшити іменем. Бажано, щоб ім’я давало змогу утворювати ще одне — зменшувальне.
Помічено, що Люби (Любави в Давній Русі) — красиві. Бунтівники — Вадими (особливо ті, хто народився взимку). Шукачі справедливості — Тараси, довірливі в дитинстві, а дорослі — бунтівники. Валентини-чоловіки — працелюбні, віддані сім’ї, не схильні до поганих звичок. Валентини-жінки частіше за інших лишаються вдовами або розлученими, у другому заміжжі — щасливі. Взагалі у дівчаток з іменами, утвореними від чоловічих (Антоніна, Серафима, Олександра, Яна, Василина, Федора, Вікторія, Валерія та ін.), доля — нелегка, характер — складний, упертий.
Наші діди і прадіди заглядали у святці (там майже 800 імен). Вважалося, світла і чиста карма святого з’єднувалася з кармою дитини, була для неї захистом. Якщо називали на честь родича, була небезпека, що в житті дитині доведеться «відпрацьовувати» помилки того, на чию честь її назвали.
А ще таке: наші емігранти давали своїм дітям національні імена. Але ті, стаючи дорослими, змушені були змінити їх, щоб стати в житті успішними людьми, навіть влаштуватися на роботу. Який вихід? Давати інтернаціональні імена.