Не хочу бути босом

0
291

 

 

Деякі люди свідомо відмовляються від запропонованих їм керівних посад. У когось це викликає щире здивування, а хтось ставиться до подібних рішень з розумінням. Ми виявили 7 найважливіших причин відмови. Отримати посаду боса — мрія чи не кожного підлеглого, проте і тут, на керівній посаді, є свої досить вагомі негативні сторони. І ось які:

 

Керівник — об’єкт постійних обговорювань. У їх випадку обговоренню підлягає все: одяг, зачіска, парфум, хода, гастрономічні інтереси, жінка, діти… При цьому плітки про боса передаються наче народні легенди та набувають нових подробиць. Як правило, особисте життя ця людина намагається приховати, але і тут доброзичливі підлеглі знаходять інформацію.

 

Бути керівником — небезпечна та нервова робота. Шефство зовсім не сприяє здоров’ю, а відповідальність сягає величезних розмірів. Що б хто не зробив, відповідати все одно прийдеться тобі. Саме у боса найбільше за всіх болить голова, що і як потрібно зробити для покращення роботи, як правильно все організувати та налагодити контакти. І чим більше ти працюєш на керівній посаді, тим більше заробляєш собі нервових хвороб.

 

У керівника немає вихідних та свят. Не має у нього і фіксованого робочого дня. Зазвичай, найбільше від цього страждають рідні та близькі друзі. Дуже часто, саме у період свят та запланованих відпусток і відбуваються так звані «аврали» на роботі, і, як правило, реакція близьких людей на це тільки негативна.

 

Керівники рідко коли влаштовують своє особисте життя. Надмірна відповідальність, перевантаження справами призводить то розвитку імпотенції — саме так стверджують психологи. Сексопатологи не раз попереджали, що людям котрі перевантажують себе роботою, загрожує часткова чи навіть повна імпотенція. У босів навіть вечеря в ресторані у 9-ти випадках з 10-ти — ділова.

 

Керівникові важко змінити роботу. На відмінну від підлеглих, котрі можуть переходити з фірми у фірму хоч кожен місяць, бос собі такого дозволити не може. На такі посади людей запрошують нечасто, а перейти в ранг виконавця, після крісла шефа — мало радості.

 

Як би ти не намагався, для своїх підлеглих ти ніколи не будеш хорошим. Ти можеш підвищувати їм зарплатню, дозволяти їм запізнюватися, давати незаплановані відпустки, аванси, підвищувати посади, проте варто тобі хоча б один раз оступитися, зробити попередження чи звільнити якусь навіть безвідповідальну працівницю, як всі твої заслуги та добрі справи будуть негайно забуті, а кісточки тобі промиє увесь колектив.

 

У керівника на роботі дуже часто немає друзів. Навіть, якщо до того, як ти став босом вони в тебе були.  На превеликий жаль тих, хто дружить з керівництвом, за спиною часто обмовляють та звинувачують у підлабузництві, фамільярності та кар’єризмі. З іншого боку, тобі й самому не завжди вигідно мати серед підлеглих близьких друзів. Адже їм важко вказувати на помилки, робити зауваження та, коли потрібно, штрафувати. Скажеш правду — втратиш дружні стосунки, а збережеш таємницю, коли цього робити не слід, —нашкодиш роботі.