Прикраси для рабів і королів

0
725

Достеменно невідомо, коли людина вперше наколола на своєму тілі малюнок. Вірогідно, це сталося ще в кам’яну добу, коли первісні люди зрозуміли, що природні «татуювання», утворені ранами та синцями, вигідно вирізняють їх від інших представників племені. Тоді й почали спеціально наносити малюнки на шкіру. Найдавніші на сьогодні тату належать… єгипетським муміям, причому малюнки досить добре збереглися.

З ІСТОРІЇ ТАТУ
Татуювання було широко розповсюджене в Давньому Китаї, де ним переважно клеймили злочинців. Майже повністю «розмальованими» ходили японські самураї та гейші. Щоправда, у кожного була своя мета: якщо для воїнів зображення на тілі мали певне символічне значення, то представниці найдавнішої професії в такий спосіб обходили заборону демонструвати оголене тіло і за допомогою татуювання «вдягалися».
Малюнки на шкірі у різних племен і народів несли, як правило, певне смислове навантаження: вказували на соціальний статус, належність до якоїсь групи, виконували «охоронну» функцію тощо. А звичай мітити у такий спосіб рабів та злочинців зберігся й донині.
В Європі мода на тату почалася завдяки відомому мореплавцеві Куку, який повернувся з подорожі на Таїті разом із живою галереєю тату – полінезійцем Омаї, всуціль укритим татуюваннями. Згодом він розважав цим публіку в цирках і на ярмарках. До речі, саме слово «тату» на європейському континенті теж «запровадив» капітан Кук. Але справжній розквіт цього мистецтва почався лише через століття, коли королівська родина відкрито схвалила татуювання, а принц Уельський наніс собі малюнок хреста.
Утім, як не парадоксально, у кожній країні історія й ставлення до тату дуже різні, іноді – діаметрально протилежні. Та минають тисячоліття, а людина продовжує прикрашати тіло малюнками – вже не просто символами, а справжніми витворами мистецтва.
МОДА НА ТАТУ
Тату – один із тих способів прикрашання тіла, який має і палких прихильників, і тих, хто принципово засуджує це явище. Особисто я не належу ні до перших, ні до других, але думка зробити собі якийсь малюночок час від часу таки приходила мені до голови. Гадаю, я не одна, кому в глибині душі тату подобається, але зважитись на цей подвиг усе-таки бракує рішучості. І сміливості… І ще чогось, що навіть важко пояснити, – усе-таки татуювання, принаймні на наших теренах, породжує певні асоціації і сприймають його вкрай неоднозначно. Ще донедавна малюнки на шкірі наколювали представники лише кількох «світів»: світу кримінального, світу військового та світу мистецького і «неформального». До того ж, це був переважно чоловічий привілей.
Але врешті хвиля моди на тату докотилася з Заходу і до нас (щоправда, котилася довго – майже півстоліття). Сьогодні татуювання – вже не дивина. Своє тіло малюнками прикрашають не тільки чоловіки, а й представниці прекрасної статі. Ось тільки слово «прикрашають» не завжди доречне. Іноді, дивлячись на «шедеври» такої «творчості», думаєш: це ж як треба себе не любити, щоб так себе спотворити? Втім, що робити зі своїм тілом – особиста справа кожного. Та якщо ви все-таки вирішили чи ще міркуєте над тим, щоб зробити тату, то прислухайтесь до порад професіонала. А радитиме сьогодні майстер тату, переможець конкурсу художнього татуювання «Giper Tattoo 2006» Ігор Громадський (G.I.V.).
БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
Навіть якщо вам дуже хочеться не відставати від моди, перш ніж зважитись на тату, поставте перед собою це шекспірівське запитання: бути чи не бути? Причому саме так – «бути чи не бути», а не «зробити чи не зробити», адже з цим малюнком вам доведеться прожити усе життя. Звичайно, сучасні технології дозволяють вивести малюнок зі шкіри, але коштуватиме це значно дорожче, ніж саме татуювання. Тому прислів’я «Сім разів відмір – один раз відріж» у цьому випадку дуже доречне.
Не варто робити татуювання під впливом миттєвих емоцій – приємних чи неприємних. Емоції згодом минають, а їхній слід у вигляді картинки на руці продовжує отруювати душу. І потім людина знову приходить до майстра, щоб «замалювати» татуювання, яке нанесла, скажімо, з «великої любові».
Ті, хто не впевнений, що зможе носити цю прикрасу все життя, мають два варіанти: нанести тату на ділянці тіла, яка не потрапляє постійно у ваше поле зору (наприклад, на задній частині шиї та спині), або ж спробувати так зване тимчасове татуювання – розпис шкіри хною, який за кілька тижнів змивається.
ЖЕРТВА ЗАДЛЯ КРАСИ
Краса, як відомо, вимагає жертв, і якщо ви зважились на татуювання, доведеться потерпіти. Передусім біль, який кожен сприймає по-різному. Це залежить, насамперед, від індивідуальної чутливості, від товщини шкіри, від шару підшкірного жиру, від місця, де наносять малюнок тощо. І терпіти це доведеться щонайменше півтори-дві години – саме стільки часу триває нанесення татуювання розміром із цигаркову пачку. Якщо ж ваше тіло має прикрасити велика картина, то процес малювання розподіляється на кілька етапів і може тривати до місяця чи й більше. Ще одне – за день до нанесення тату та день після цього не можна вживати спиртного, оскільки судини під дією алкоголю розширюються і татуювання вкривається крапельками крові з лімфою. Також треба приготуватися до періоду загоювання, який триватиме близько місяця: за тиждень-півтора зійде струп, і ще зо два тижні малюнок лущитиметься. Тільки після того тату постане у всій своїй красі. Тому якщо ви хочете «засвітитися» зі своїм татуюванням на якійсь конкретній події – робіть його щонайменше за місяць-півтора до неї.
МЕТЕЛИКИ ТА ДРАКОНИ
Мистецтво татуювання, як і будь-яке інше мистецтво, має свої стилі, і в певному сенсі споріднене з художнім мистецтвом, бо тут є і реалізм із класичними сюжетами з живої природи, і портрет, і фентезі з його фантастичними тваринами, лицарями та драконами. У стилі біомеханіка, автором якого є художник Гігер, живу плоть поєднують із чимось неземним. А орнаментальний стиль (трайбл) – це просто довільні візерунки без смислового навантаження. Одним із найколоритніших є японський стиль іродзумі – картини зі зміями, коропами та іншими символами цієї дивовижної країни. А стиль cover-up – це своєрідна татуювальна реставрація: відновлення старого малюнка чи перекриття його новим зображенням (до речі, якісно зроблене татуювання зберігає свій вигляд до десяти років і лише після того потребує корекції).
ЗРОБИТИ СВІЙ ВИБІР
Отож, вибирати є з чого, головне – зробити правильний вибір. Дівчата, здебільшого, зупиняються на квітах, метеликах, ієрогліфах, різноманітних візерунках і дуже часто роблять кольорові тату. Представники сильної половини, навпаки, стриманіші у виборі кольорів, зате розкутіші у виборі малюнка.
Сьогодні майстри татуювання мають у своєму розпорядженні і професійну техніку, і широкий вибір фарб. Тому втілити в життя, тобто нанести на шкіру, можна практично все, що людина забажає. А бажання бувають вельми оригінальні – хтось хоче крила на спині (які, до речі, можуть бути «рухомими»), а хтось – скрипку з нотами. Комусь подобаються сліди котячих лапок на вусі, а ще комусь – смерть на плечі. Татуювання – це спосіб розповісти зовнішньому світові про свій внутрішній світ. А хороший майстер тату повинен бути не тільки художником, а й психологом, який може допомогти людині зробити СВІЙ вибір, розкрити в малюнку свою душу і прагнення або ж відмовити від необдуманого та незваженого вибору. Адже це не одяг, і не прикраса, яку наступного сезону можна змінити. Вибираючи малюнок для тату, не варто керуватися модою чи іншими зовнішніми факторами. Треба прислухатися до своєї душі. Не до настрою, не до емоцій, а саме до душі. Бо тільки тоді татуювання стає не малюнком на тобі, а частиною тебе.
НЕЗАЙВІ ПОРАДИ
Якщо ви зібралися нанести собі татуювання, передусім переконайтеся у професіоналізмі майстра: подивіться ескізи його робіт, поцікавтеся досвідом та стажем. Професіонал-татуювальник повинен не тільки добре малювати, а й мати основи медичних знань – знатися на анатомії, фізіології тощо. Перед тим, як приступити до роботи, майстер-професіонал проконсультує вас з усіх можливих і важливих нюансів, дасть поради як щодо вибору малюнка, його розташування, так і щодо догляду за нанесеним татуюванням. Розпитайте, з якими фарбами працює майстер – хороші татуювальники застосовують найякісніші барвники, спеціально призначені для цієї цілі (як правило, це фарби для тату японського, німецького, американського виробництва, які, до речі, значно легше вивести, якщо вам все-таки колись захочеться позбутися малюнка). І однозначно відмовляйтеся від послуг «фахівців», які не мають одноразових голок та користуються непрофесійним інструментом.
Увага! Татуювання протипоказані при шкірних захворюваннях, за наявності бородавок та новоутворів на шкірі. Тим, у кого погано згортається кров, татуювання наносять тільки з дозволу лікаря. Якщо у вас цукровий діабет, алергічні захворювання – теж потрібен дозвіл лікаря.
Дітям до 16 років татуювання роблять лише з дозволу батьків. Втім, у такому юному віці краще взагалі утриматись від цього, оскільки організм ще росте і розвивається.