Коли у душу осінь стукає…

0
502

Микола Амосов колись сказав геніальну фразу: «Для того щоб бути здоровим, потрібно п’ять умов – дотримуватися дієти, робити зарядку, не пити, не курити… Але головне – треба бути щасливим. Тому що тільки щаслива людина захоче дотримуватися дієти, робити зарядку…»
Тож цикл статей психотерапевта про здоров’я і довголіття ми почнемо саме з розмови про щастя.

ЩАСТЯ – ЦЕ ВМІННЯ ОТРИМУВАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ
Бо кому потрібне нещасливе, хворобливе та ще й довголітнє існування? Безумовно, поняття про щастя в кожного своє. Але ми поміркуємо про нього в суто медичному аспекті. А лікарі під цим поняттям розуміють стан, коли людина отримує задоволення від життя, незважаючи на труднощі, і тому має сили й бажання боротися з ними, тобто коли вона «біологічно і соціально адаптована». І може вижити, зберігши відносне здоров’я і цілісність своєї особистості, своє Я. А це не так легко. Якщо уперто йти напролом, по прямій – можна загинути. Але й згинаючись і пристосовуючись, щастя не досягнеш. Занадто дорога ціна його знецінить.
Де ж золота середина?
КОЛИ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ, АБО ЩО ТАКЕ ПРИХОВАНА ДЕПРЕСІЯ
Починаємо саме з цієї теми, тому що тільки запобігши цьому порушенню чи усунувши його, можна сприймати і виконувати поради лікаря. Мета цієї статті – допомогти людям без медичної освіти розібратися у своїх відчуттях, допомогти собі та (чи) своїм близьким. Багатьом людям у нашій країні дотепер соромно звертатися до лікаря-психотерапевта (плутають із психіатром), сексопатолога. Дехто з колишніх пацієнтів на вулиці зі мною не вітається, а потім телефонує і перепрошує: «Я боявся, подумають, що я у вас лікувався…» Втрачаючи час без допомоги фахівця, люди поглиблюють хворобу і цим позбавляють щастя себе і своїх близьких.
Слово «депресія» перекладається як «зниження». В медицині цим терміном визначають особливий стан – зниження настрою, відсутність бажання жити, падіння загального життєвого тонусу, зменшення життєвої сили. Природно, як короткочасний стан, це знайоме кожному. Хто в тяжкі хвилини не відчував такого? Але якщо подібні відчуття залишаються надовго, коли вже й ситуація змінилася, і все начебто добре – це вже хвороба. І лікує її тільки психіатр.
Але є ще депресивний синдром. Він належить до межових станів. Це означає, що людина ще здорова, але вже на межі, на підході до хвороби. І психотерапевти добре впорюються із цим порушенням без ліків і госпіталізації, якої всі так бояться.
Є лише одна складність. Саме тому й називається стан межовим, що людина не схожа на хвору. Виникає так званий синдром малих ознак. Здоровій на вигляд людині не хочеться вставати, вмиватися, йти на роботу. Ні вона сама, ні її близькі не бачать видимої причини такої поведінки. Це або спричинює конфлікти («чоловік-ледар»), або змушує звернутися до лікаря. Лікар зазвичай направляє такого хворого до психіатра чи невропатолога. І після лікування людина повертається до життя.
Останнім часом усе частіше й частіше стала з’являтися так звана прихована депресія (замаскована). Її особливістю, що видно з назви, є нетиповість проявів. Вона перебігає під «маскою» іншого, соматичного (тілесного) захворювання. Маски бувають найрізноманітніші. Наприклад, хронічний гастрит, захворювання жовчного міхура, інших органів. Особливо люблять термін «вегето-судинна дистонія». Характерно те, що всі бачать – це не симуляція, людина дійсно хвора. Хочу застерегти, у разі нездужання обов’язково потрібно обстежитися.
Через те, що синдром малих ознак характерний для прихованого періоду будь-яких захворювань, і не тільки невротичних. Але в даному випадку під час найретельнішого обстеження фізичної, тілесної, хвороби не виявляють. Тоді хворому кажуть: «Це в тебе на нервовому ґрунті, візьми себе в руки». І цим його остаточно добивають. Тому що суть у тім, що людина не спроможна «узяти себе в руки».
ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ДЕПРЕСІЯ ВІД СИМУЛЯЦІЇ
На відміну від симуляції для депресії характерне передусім зниження всіх основних інстинктів (інстинктів життя) – живлення і статевого, – що притаманне для даної хвороби. Адже якщо не хочеться ЖИТИ, то про який апетит, про який секс (розмноження) може йтися? І, за законом економії енергії, залози, відповідальні за виконання цих функцій – травлення, розмноження, захисту (імунітету) від шкідливих впливів життя, – не працюють чи працюють неправильно. Що, до речі, в майбутньому може стати причиною і «справжніх», органічних захворювань. Але про це в наступних бесідах.
Унаслідок порушення апетиту, обміну речовин знижується загальна енергія, життєва сила. У разі сумлінного ставлення до роботи, родини людина намагається перемогти свою «слабість», живе і працює «понад силу». Це є додатковим стресовим чинником, підвищується витрата поживних речовин, вітамінів уже не на життя, а на боротьбу із собою, своєю «лінню». Виникає відносний гіповітаміноз, коли споживання вітамінів нормальне, а витрата підвищена. Звідси слабість, ще більше напруження і ще більше зниження усіх функцій. Усе. Коло замкнулося. До речі, як схиблення основних інстинктів у разі прихованої депресії може виникнути ожиріння (жінки люблять «заїдати» своє горе), пияцтво (не плутати з алкоголізмом). Іншими словами, повільне, хронічне самогубство.
Причиною всього цього є тривале психоемоційне перенапруження – один дуже потужний стрес на зразок психотравми чи багато дрібних поспіль, без паузи на відновлення (свекруха/невістка, теща/зять, комунальна квартира тощо). Поєднання психотравмівних обставин із захворюванням (грип) чи голодуванням (дієта для схуднення) може спричинити депресивний невроз там, де в іншому випадку його не було б. Найбільшим психотравмівним чинником може стати не стільки стрес, скільки страх очікування, хронічний страх – покарання, звільнення, хвороби чи смерті близьких. Наприклад, в одному міністерстві під час скорочення штатів занедужали не ті, кого скоротили (вони почали діяти, шукати роботу, реагувати. Можливо, навіть плакати, але реагувати), а ті, хто залишився. За два місяці постійного страху потрапити під ймовірне скорочення в деяких співробітників розвинувся невроз.
Інша причина депресії – фрустрація, що перекладається на звичайну мову, як крах усіх надій. Ми спостерігали це в щирих комуністів, учителів історії, батьків (виховували, виховували…), учасників афганської та інших воєн. Виникає відчуття, що «все життя прожите даремно…»
Синдром «досягнення мети» іноді називають синдромом Мартіна Ідена, героя однойменної повісті Джека Лондона. Він все життя поклав на досягнення мети (захист дисертації, кар’єра), а коли досяг її, то зрозумів, що вона не варта принесених жертв.
ЯК ДОПОМОГТИ БЛИЗЬКІЙ ЛЮДИНІ?
Погано те, що хворий не завжди здатний правильно оцінити свій стан. Йому не спадає на думку звернутися до лікаря чи вже немає сил на пошук фахівця. Тому родина, друзі можуть і повинні прийти йому на допомогу.
Як поводитися в подібних випадках із близькими, щоб не скривдити, а допомогти? Якщо ви помітили занепад настрою в близької вам людини, передусім вступає в дію емпатична психотерапія. Цей термін означає співчуття. Потрібна моральна підтримка, а не слова типу «всім погано», «а в мене теж…». Для запобігання неврозу цього буває досить.
Але якщо порушення вже виникло, цього вже мало.
Ви повинні від співчуття перейти до дієвої допомоги. Навести довідки, дізнатися, де й коли приймає психотерапевт. Піти до нього, обговорити проблему. Хворого потрібно вести на прийом в уже конкретно призначений час, до знайомого вже лікаря, щоб убезпечити від додаткової психотравми. Хворого слід залишити з лікарем наодинці. Вони разом оберуть тактику спілкування і лікування. Довідатися, де є потрібні фахівці, можна в поліклініці будь-якого міста.
Найголовнішим засобом запобігання депресії є щастя. Тому бажаю читачам щастя, але прошу врахувати і наведену вище інформацію.
ЕКСПРЕС-МЕТОД ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ
Як відомо, найкращий спосіб боротьби з хворобою – її профілактика. У наступних номерах газети ми розповімо, як боротися зі стресами – першопричиною депресії. Сьогодні пропонуємо знайомство з одним із способів швидкого й ефективного звільнення від негативних емоцій та відновлення душевного спокою. Головне, що ним можна користуватися в будь-яких умовах, бо він простий у виконанні і потребує мало часу – 30 секунд. Його треба застосовувати, щойно з’являються непотрібні думки чи емоції. Можна виконувати стоячи, сидячи чи лежачи.
Заспокійливе дихання
Дихати як зазвичай. Але стежити за цим процесом, начебто потрібно буде детально прозвітувати.
Ось я втягую повітря… воно проходить через ніс в трахею…, бронхи…, легені…, видихаю через бронхи…, трахею…, ніс…, знову вдихаю повітря…
І так, доки не набридне. Зазвичай через півхвилини ви вже забудете, що вас так розхвилювало.
Якщо ви перенесли різкий стрес, маєте посилене серцебиття, тремтіння рук та інші ознаки дуже відчутного хвилювання. Перед виконанням експрес-методу натисніть «точку швидкої допомоги», яка міститься на верхній губі, під носом. Тиснути 3 секунди з усіх сил. Заспокоїть наполовину. Цього достатньо для подальших розумних дій.
Алла КОРНІЄНКО,
лікар-психотерапевт