ЗВ’ЯЗОК ЛЮДИНИ ЗІ СВОЇМ РОДОМ, або ЗБІЛЬШУЙТЕ ПОЛЕ ЛЮБОВІ, ЩОБ УНИКНУТИ ХВОРОБ

0
530

Після довгого «плавання» неспокійним життєвим морем кораблики-люди прагнуть повернутися в гавань, де немає гомінких хвиль, де на них чекають тиша і спокій. Ця тиха гавань — наша родина. Дуже хочеться, щоб у родині панували мир і радість, щоб у затишному гніздечку на нас чекали, могли вислухати, зрозуміти й підтримати. Але не завжди буває саме так. Маленькі й великі сварки, конфлікти між батьками й дітьми, бабусями й онуками, братами й сестрами, живими й тими, хто відійшов у вічність, негативно впливають на наше життя. Крім психологічного дискомфорту, «невідомо звідки» з’являються хвороби, які рік у рік переслідують людину й «не піддаються» лікуванню. Чому відчуття роду має таку силу над нашим здоров’ям і долею? Як налагодити стосунки між поколіннями й позбутися «невиліковних» хвороб? Відповіді на ці запитання допомагала шукати лікар-санолог Київського міського центру здоров’я, викладач кафедри спортивної медицини НМАПО ім. П.Л. Шупика Олена БОГАТИРЕНКО.

УСІ ПРОБЛЕМИ КОРІНЯТЬСЯ В РОДУ

— Ми поспішаємо жити, не помічаючи, що часом обділяємо своєю увагою найближчих людей. І коли вони вмирають, раптом замислюємося: але ж усе могло бути інакше. Дивимося на старі фото, згадуємо минуле й сумуємо за колишнім, не маючи сили щось змінити…
— Люди завжди можуть змінити життя: як сьогодення, так і минуле. Для цього потрібно навчитися оберігати поле свого роду. Один астраханський математик порахував, що за кожним з нас у десятому поколінні стоїть мільярд людей. Це наші батьки, прабатьки… Це поле родини, поле роду. Раніше люди знали прадідів, прабабусь, своє коріння, вони відчували рід. А зараз добре, якщо ми знаємо свого батька. На жаль, коли ми менталізувалися, порозумнішали, то забули, наскільки важливий зв’язок із предками.
Якщо слабке коріння (діти не знають батька, не цікавляться бабусями, дідусями), людину носить, як піщинку, світом, й від цього в неї виникає почуття непевності, тому що немає тилу, де можна сховатися від суєти, немає на кого «опертися».
Католицький священик і богослов Берд Хелленгер, більш як 30 років вислуховуючи сповіді людей, їхні клопоти і страждання, дійшов висновку, що всі проблеми закорінені в роду, там лишилося щось незавершене. Можливо, хтось із членів роду не був прощений за якісь провини, батьки не сприйняли шлюб дітей, сестри й брати перебувають у сварці. Він зрозумів, що недостатньо допомогти окремій людині, потрібно гармонізувати всю сімейну систему, поле роду. Щоб вивчити цей аспект і допомагати людям, відкрив у Мюнхені Інститут системно-сімейних рішень. Тоді йому було 80 років. У цьому поважному віці він став психотерапевтом. Аналізуючи стосунки в родині, між поколіннями, він на енергетичному рівні через заступників завершував незавершене, й людині легшало.

РОЗСТАНОВКА ДОПОМОЖЕ ЗАВЕРШИТИ НЕЗАВЕРШЕНЕ

— Поясніть, як можна на енергетичному рівні налагодити мир у роді?
— Є такий метод — сімейна терапія, або розстановка. Він практикується в усьому світі. Суть його полягає от у чому. У приміщенні збирається 10—20 осіб. Один з тих, що прийшли («заявник»), пропонує тему, наприклад, «Я і хвороба» (оскільки він не може впоратися із захворюванням). Двоє з присутніх стають «заступниками»: один — заступником людини, що шукає шлях вилікування від хвороби, інший — «заступником» хвороби. Хелленгер пропонує цим двом людям стати в коло й відчути емоції й відчуття в тілі, що з’являтимуться, а також рухатися певним чином, виявляючи причину захворювання, негармонійної життєвої ситуації.
Почуття, які переповняли двох «заступників», за їхніми словами, не були їм раніше знайомі. Під час сеансу терапії вони відчули проблеми когось із роду, пропускаючи їх через себе, щоб завершити незавершене. У цьому разі виявилося, що хвороба «заявника» спричинена образою одного з померлих родичів. Його душа не знаходила спокою, очікуючи на примирення, вона залишалася в полі родини й не могла перейти у вищі сфери. Побачивши все це збоку, через заступників, «заявник» шляхом деяких практик (згадавши образ родича й причину образи, «поговоривши» з ним) відновив рівновагу в роді. Неприкаяна душа померлого звільнилася від тягаря образи, а людина — від нав’язливих думок, страхів, занепокоєння й від самої хвороби.

СТАВТЕСЯ ДО ВАГІТНОСТІ БЛАГОГОВІЙНО

— Ми часто озираємося назад, коли хвороба вже «постукала» у двері. А хотілося б передбачити її прихід і створити надійний заслін. Як це зробити?
— Для початку потрібно перейнятися таїнством народження людини й ставитися до жінки, що готується подарувати світу нове життя, з повагою й благоговінням, як це було раніше. Дуже важливою є мотивація зачаття. Якщо зачаттю передувала зустріч, а потім шлюб двох людей, які щиро кохають одне одного, то на землю прийде добра щаслива людинка і життя в неї буде світле. Якщо ж мотивація зачаття була іншою (щоб уникнути самотності, «прив’язати» до себе чоловіка), тоді й доля в маляти буде нелегкою. Адже вже в лоні матері майбутня дитина переймається її сумом і страхами або ж позитивними емоціями та любов’ю, записуючи їх у підсвідомість.

ПОГОДИВШИСЬ НА ШЛЮБ З НЕЛЮБОМ, ЖІНКА ПРИРІКАЄ СЕБЕ НА НЕЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ

— Показовою буде така історія. До мене на прийом прийшла втомлена від життєвих проблем жінка. Її синові 30 років, він не одружений. Довгий час намагається вилікуватися від гепатиту, але хвороба, вщухаючи на час, знову повертається. Мама з ним няньчиться, немов із дитиною. В її дочки — проблеми з ногами (постійні переломи). Зять воював у Чечні, й у нього теж неміцне здоров’я. Вона хоче щось змінити й не може. Перше запитання, яке я поставила жінці: що відбулося у вашому особистому житті? І одержала відповідь, яка допомогла розставити всі крапки над і. Вона вийшла заміж не по любові, а жаліючи. Її майбутній чоловік прийшов свататися з величезною свитою односельців. Якби вона відмовила, все село сміялося б із жениха-невдахи. І вона прийняла освідчення. Але її жертва виявилася марною. Щастя або хоча б спокійного співіснування шлюб не приніс. Чоловік почав пити, бити дружину й двох дітей і помер у 50 років. Жінка створила родину, заздалегідь позбавивши себе й майбутніх дітей гармонії, ці проблеми й породили хвороби та невдачі в майбутньому.
— Життя не завжди складається гладко. Жінці вдвічі важче сказати «ні» чоловікові, адже на її вибір впливають сформовані в суспільстві стереотипи.
— Проте не можна піддаватися обставинам. У Хелленгера є фундаментальна книга «Порядки любові», де він стверджує, що благополуччя в родині, у роді, у суспільстві буде досягнуте тоді, коли кожна людина буде на своєму місці: дружина виконуватиме обов’язки дружини, чоловік — обов’язки чоловіка, без взаємних докорів, а з любов’ю й розумінням. Негармонійні життєві ситуації можуть порушити порядки любові.
Якщо з родини йде батько, хтось із дітей підсвідомо стає на його місце (це не обов’язково може бути син, можливо — донька). Виконуючи обов’язки батька, вона підмінює свою долю й у майбутньому може довго не виходити заміж або так і залишитися самотньою, адже випромінює чоловічу енергію. Коли людина на своєму місці, тоді й у житті в неї все гаразд.

ДУМАЙТЕ ГОЛОВОЮ, А КЕРУЙТЕСЯ СЕРЦЕМ

— Важливою складовою людського щастя є любов?
— Так. Це найголовніше. Любов під час першої зустрічі, під час зачаття, у стосунках між членами роду. Усі страждання починаються з того, що ми забуваємо про це. Я нещодавно прочитала мудру фразу: думай головою, а керуйся серцем. Дуже важливо навчитися слухати своє серце, воно допоможе обрати правильну життєву дорогу.
— Ми говорили про зв’язок між батьками й дітьми. Наскільки міцний зв’язок між братами й сестрами? Чи можуть конфлікти між ними спричиняти хвороби?
— Звичайно. Адже брати та сестри — теж ланки роду. Якщо зрівняти рід з річкою й уявити, що десь вище за течією русло завалило гілками, то, поки завалу не прочистити, вода не потече природно й рівно. Хвороби й негармонійні стосунки між дітьми — це моделі поводження батьків і прабатьків, але насамперед батьків. Поки батьки не налагодять стосунки між собою, страждатимуть діти.
Мені часто телефонують схвильовані мами й розповідають про проблеми й хвороби своїх дітей. Я їм раджу спершу розв’язати спірні й конфліктні ситуації з чоловіком, озирнутися на свій рід і зрозуміти, чому родину обходить щастя. Якщо бабуся не любила дідуся, це відчувають їхні діти й передають стереотипи негативної руйнівної поведінки з покоління в покоління. Будьте готові виправити помилки роду, відпустити їх і почати жити по-новому, іти своєю дорогою. Збільшуйте поле любові — й багато чого поліпшиться.

СКЛАДАЙТЕ МУДРУ — Й УСЕ ЗМІНИТЬСЯ НА КРАЩЕ

— Як збільшити поле любові?
— Перший етап психологічний: спілкуйтеся між собою з любов’ю, з бажанням слухати й розуміти одне одного, не забувайте про далеких і близьких родичів, телефонуйте одне одному, зустрічайтеся, цікавтеся їхнім життям щиро, з радістю. Приходьте на могили до померлих і думайте з любов’ю про них, згадуйте все гарне, що було між вами. Якщо між вами були якісь непорозуміння, сварки, щоб примиритися, скажіть із повагою: «Мені дуже шкода, що так сталося». У ці моменти може підступити до горла клубок, здавити серце, груди, це свідчить про те, що ви очищуєте потік роду й розчищаєте завали, які порушували гармонійний зв’язок між усіма членами роду й заважали вашому здоров’ю та благополуччю.
Померлі це «відчувають» на енергетичному рівні, можуть вам наснитися (це їхнім душам «світло й радісно» від того, що про них не забули й, головне, згадали з любов’ю). Також можете замовити службу в церкві за упокій душі. Це все допоможе відновити «порядки любові».
Наступний етап практичний: «попрацюйте» над тим, щоб збільшити поле любові й вплинути на негармонійну ситуацію. Адже, якщо чоловік і дружина люблять одне одного, то й поле родини насичується любов’ю. Любов батьків захищає дітей від хвороб і допомагає справлятися з життєвими негараздами. Коли відновиться «кількість» любові, весь негатив зникне, конфлікти розв’яжуться, хвороби відступлять. Мої пацієнти після того, як я допомогла їм збільшити поле любові, виліковувалися від бронхітів, гастритів, відмовлялися від гормонів, у них минала плоскостопість, вони відпускали хвороби й повертали своє здоров’я.
Ранком і ввечері в тиші (на природі, у кімнаті, перед вікном) складайте таку мудру. З’єднайте пучки великого пальця й мізинця правої руки, вказівний, середній і підмізинний пальці вільні. Великий палець символізує досконалість, а мізинець — любов у родині. На лівій руці ми з’єднуємо вказівний, середній і великий пальці. Підмізинний палець загинаємо під великий. А мізинчик піднімаємо вгору, як антенку. Потримайте мудру 10—15 хвилин, усміхніться внутрішньою усмішкою до себе й до світу та сконцентруйтеся. Дуже скоро (можливо, через день або тиждень) усе залагодиться, «раптом» розв’яжуться конфліктні ситуації, почнуть минати хвороби.
Я бажаю всім читачам керуватися серцем, довіряти життю й пам’ятати про своїх предків. Відновлюйте поле любові: що воно більше, то менше хвороб і негармонійних життєвих ситуацій. Якщо в кожній родині запанує любов, ми житимемо в усміхненому й гармонійному суспільстві.
Людмила БЕЗВЕРХНЯ
Сторінку підготувала Соломія МАМАН