Якщо звернутися вчасно, операція дає шанс на повернення до нормального життя

0
24

Крім онкологічних захворювань, клініка патології задньої черепної ямки Інституту нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова займається ще й низкою інших. Одне
з найпоширеніших — гідроцефалія, тобто надмірне накопичення цереброспинальної (такої, що стосується головного і спинного мозків) рідини у шлуночках мозку та підоболонкових просторах.

— Ця недуга переважно вроджена, рідше — набута і зустрічається здебільшого в дитячому віці, — розповідає нейрохірург спеціалізованого кабінету проблем болю доктор медичних наук Володимир Олегович ФЕДІРКО. — Але є так звана нормотензивна гідроцефалія — здебільшого в людей літнього віку, інколи зрілого. Про неї і поведу мову. Механізми розвитку цієї гідроцефалії досі не відомі. Тим часом патологія досить поширена.

Симптоми її очевидні. Порушення ходи, пам’яті й взагалі вищої нервової діяльності. Це також порушення контролю за функцією тазових органів. Тобто нетримання сечі, а в задавнених стадіях — і неконтрольована дефекація. Треба зазначити, що в мозку людини є так звана шлуночкова система порожнин і канальців, у яких судинними сплетіннями циркулює мозкова рідина, омиваючи мозок і виконуючи дренажні функції. Якщо її з певних причин виробляється занадто багато або менше всмоктується оболонками мозку, в людини розвивається гідроцефалія. Коли ці порожнини розширюються і підвищується тиск спинномозкової рідини, тобто внутрішньочерепний тиск, то порушується мозковий кровообіг. І, як наслідок, — симптоматика, про яку сказано.

В. Федірко зазначив, що в такій ситуації зазвичай ефективним є хірургічне втручання, так звана лікворошунтуюча операція для усунення підвищеного тиску. З допомогою спеціальної системи з клапаном зайва рідина виводиться з мозку в черевну порожнину і далі фільтрується нирками. Та це стосується лише надмірного тиску: при досягненні його високих меж канал відкривається і рідина виводиться. Людину, яка страждає від порушення ходи, втрати пам’яті, неконтрольованості функцій тазових органів, негайно потрібно направити, як мінімум, на комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Якщо при цьому буде виявлено розширення шлуночкової системи мозку, нейрохірург, добре обізнаний із такою патологією, зробить тест на ефективність лікворовідведення. І якщо тест позитивний, хворому запропонують операцію. Після лікворошунтування пацієнт за кілька тижнів повертається до нормального функціонального стану.

— Не всі, на жаль, знають, що хвороба виліковна, — зауважив нейрохірург. — Річ у тому, що ця патологія уражує переважно людей, яким за шістдесят років. Тому не тільки хворі, а іноді й лікарі, враховуючи вікові зміни організму пацієнта, не надають особливого значення вищезазначеній симптоматиці. Тим часом людина страждає, інвалідизується, створює додаткові проблеми для своїх рідних. Оперують сьогодні, можна сказати, лише поодиноких. До нашої клініки з цього приводу щороку звертаються всього кількадесят таких пацієнтів. Про обласні нейрохірургічні відділення годі й говорити. Хоча насправді людей із такими негараздами тисячі. Їм можна реально допомогти і повернути до нормального життя. Важливо лише вчасно поставити правильний діагноз. Нещодавно з Буковини привезли пацієнтку, яка перебувала в неврологічному відділенні обласної лікарні з діагнозом «хвороба Паркінсона», хоча насправді в неї була нормотензивна гідроцефалія. Уточнили діагноз лише тоді, коли зробили комп’ютерну томографію. А до цього призначали неправильне лікування, від якого жодних позитивних результатів бути не могло. Жінку прооперували в Чернівцях, нині вона одужує. До речі, лікворошунтуючу операцію можуть зробити у будь-якому обласному центрі України. Як діагностика, так і операція не складні.

За словами Володимира Олеговича, якщо людина з таким діагнозом не лікується, на неї чекає сумна доля — інвалідність. Хворі можуть жити роками, але — прикуті до ліжка. Від цього конкретно не помирають, але людина стає недієздатна, навіть себе обійти не може: її треба годувати, виконувати гігієнічні процедури.

— Запобігти розвиткові цього захворювання, якимсь чином його профілактувати, на превеликий жаль, неможливо, — сказав насамкінець фахівець. — Але якщо хворий відчує симптоми цієї недуги і її підтвердить відповідна діагностика, то проблем у лікуванні й поверненні до нормального функціонального стану не буде. Втім, хочу зауважити: при обстеженні пацієнтів із цією патологією приблизно чверті таку операцію не радимо — не допоможе, бо вже відбувся атрофічний незворотний процес у головному мозку. Та більшості пацієнтів, якщо звернутися вчасно, операція дає шанс на повернення до нормального життя.

Микола ЮРЧИШИН.