Хрін очищує організм від шлаків

0
75

Не так давно нашуміло повідомлення: мовляв, сік плодів тропічного динного дерева (папаї) сприяє перетравленню м’яса і полегшує засвоєння білкової їжі. Були й ентузіасти оранжерейних плантацій цієї культури, бо вони не знали чудових властивостей української традиційної приправи. Наш хрін, виявляється, має більшу користь, ніж заморські «дині».

З давніх-давен на нашому столі, надто святковому, завжди є тертий хрін, заправлений буряковим квасом (чи й без нього — багато хто любить «чистий»). Наші предки споконвіку вирощували його не для того, щоб «крутило в носі», а тому, що з ним страви смачніші.

Насамперед він дуже полегшує перетравлювання м’ясних страв та іншої їжі, в котрій багато білків, виводить з організму важкий холестерин, запобігаючи атеросклерозу. У коренях хрону багато вітамінів, ферментів і глікозидів, є солі калію, магнію, фосфору, цукри. Він — надійне джерело вітаміну С, а відтак корисний тим, хто слабує на плеврит, має підвищений артеріальний тиск, у кого порушено травлення та функції підшлункової залози. Цей овоч стимулює роботу кровотворних органів і сприяє кровообігу, що важливо для людей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Крім того, хрін розширює судини лімфатичних залоз, посилює діяльність печінки, служить антибіотиком при запаленнях слизових оболонок.

Засмажені на свята порося чи голова свині, холодець чи шинка поїдалися з хроном не тільки для гостроти відчуттів. Король городніх бактерицидів, засіб проти цинги, недокрів’я, жовтухи, хрін ще й поліпшує діяльність кишківнику, ефективно діє при фізичній та розумовій перевтомі, знімає головні болі, підвищує тонус. Настоянкою чи натертим хроном гоять застарілі рани, виразки, гамують зубний біль. Компреси з тертого хрону допомагають при радикуліті, подагрі, є добрим засобом від набряків та водянки (при радикуліті тертий хрін втирають у шкіру попереку). Його треба їсти, коли погіршується слух. Водою, заправленою хроном, добре полоскати рот при ангіні та зубному болі. Він допомагає розрідженню слизу у місцях його скупчення. Хрін добре зараджує від солей кальцію, що відкладаються у верхній частині хребта. Хто вживатиме його, не матиме остеохондрозу. Одне слово, на столі завжди має бути хрін.

Корисний хрін і для шкіри. Свіжим соком іноді лікують облисіння та плямове випадання волосся, для чого два-три рази на день зволожують облисілі місця свіжим соком. Кашка з тертого хрону навпіл із тертими яблуками допоможе омолодити шкіру, якщо маску регулярно накладати на обличчя на 10-15 хвилин. Сік, змішаний з горілкою у пропорції 1:2, виводить навіть ластовиння. Крем із тертого хрону зі сметаною допоможе позбутися вугрів — накладати на обличчя на 10 хвилин.

Хрін очищує організм від шлаків, особливо після зими.

Є й протипоказання. Вживати хрін не варто тим, хто слабує на гастрит із підвищеною кислотністю (але при пониженій кислотності він необхідний). Не можна їсти його людям, хворим на виразку шлунка, при всіх гострих і хронічних запаленнях травних органів, при хворих нирках.

Хрін належить до родини хрестоцвітих і є близьким родичем чорної редьки. Вони схожі між собою і смаком м’ясистого кореня. Недарма існує приказка: хрін за редьку не солодший. Мабуть, тому англійці називають його «кінською редискою».

Зустрічається хрін повсюдно — від Полісся до Степу включно, оселяючись на занедбаних городах, пустирях. Коріння його сягає 5-7-метрової довжини, тож рослина не боїться нестачі вологи. Легко переносить деяке засолення і закислення ґрунтів.

Найкращі якості мають корені хрону, які ще не здерев’яніли, 3-5 см завтовшки, їх одержують на добре доглянутому і родючому ґрунті, виораному на глибину 30 см.

Хрін легко розмножити, але вельми важко буває потім його позбутись, коли сильно розростається, бо має велику біологічну силу. Тож треба стежити за ним і не допускати зайвої «активності».

Михайло КУРДЮК,
кандидат сільськогосподарських наук