Якщо лелека поквапився

0
20

У нашій країні щороку народжується близько 20 тисяч недоношених дітей. Із них 5-6 тисяч вагою від 1 до 2,5 кілограма і близько 1,5 тисячі — до кілограма. Якраз останні становлять групу ризику щодо розвитку захворювань та інвалідності.

Докладніше про цю проблему у розмові із заступником директора з перинатальної медицини, керівницею неонатального відділення Інституту педіатрії, акушерства і гінекології імені Олени Лук’янової НАМН України доктором медичних наук, професором Т. К. ЗНАМЕНСЬКОЮ.

Тетяно Костянтинівно, розкажіть, будь ласка, конкретніше, яка небезпека загрожує діткам, народженим передчасно? Що робиться для того, аби її відвернути?

— Наше завдання — зберегти всіх дітей, які народилися передчасно з вагою від 500 грамів до 1,5-2,5 кілограма. Ми наполегливо працюємо над тим, аби мінімізувати всі негативні наслідки, які можуть датися взнаки в таких немовлят. А це насамперед ураження центральної нервової системи, внутрішніх органів. Діти, що народились недоношеними, знаходяться під наглядом фахівців від народження і до трьох років.

Які дії медичного персоналу, якщо немовля з’явилося на світ з уродженими вадами розвитку?

— Для таких дітей у нашому інституті вперше в Україні створена так звана хірургія п’яти годин життя. Завдяки цьому маємо змогу оперувати малят відразу з пологової зали, цим самим подарувавши їм повноцінне життя. Ми також вивчаємо метаболічні порушення в новонароджених, робимо скринінг, тобто працюємо за європейськими стандартами, що не може не радувати. Діти, які з’являються на світ із метаболічними порушеннями або з рідкісними захворюваннями, спостерігаються у відділенні неврології. Крім того, у нас створено ще й спеціальний підрозділ лікування рідкісних захворювань, де працюють три метаболічні терапевти, які навчались у Польщі та Німеччині. Завдяки урядам цих країн ми маємо змогу вільно консультуватися з польськими та німецькими колегами. Для нас це дуже важливо, бо лікування таких дітей потребує індивідуального підходу. Поки що не всіх їх вдається вилікувати в Україні. Проте сподіваємося, що вже найближчим часом це стане можливим.

Чи існує в інституті відділ перинатальної діагностики?

— Безумовно. Наші вчені на ранніх стадіях вагітності визначають патологічні стани плода. Велике значення має те, що вперше в Україні ми впровадили перинатальний консиліум, в якому одночасно беруть участь акушери, гінекологи, хірурги, неонатологи. Вони оперативно допомагають жінкам, корегуючи вроджені вади народжених ними дітей. Неабияку роль відводимо тактиці ведення вагітності. Коли починаються пологи, за ними спостерігають також й інші вузькопрофільні лікарі, котрі можуть негайно допомогти новонародженим. Це офтальмологи, кардіологи, нейрохірурги. Якщо дитина народилася з вадами серця, в разі необхідності запрошуємо кардіологів-хірургів з Інституту серця чи Інституту імені Амосова. Коли патологія стосується нейрохірургії, направляємо таких діток до Інституту нейрохірургії або запрошуємо фахівців до себе. В Академії наук створено систему комунікацій, яка дає змогу на будь-якому рівні допомагати малюкам, що народилися з уродженою патологією. Це саме той механізм, який знижує смертність і захворюваність.

На жаль, статистика свідчить, що перший показник в Україні поки що дуже високий. Чому?

— Справді, ми відстаємо від прогресивних країн. Показник смертності у нас 7,7, тоді як у Європі — 3,4 відсотка. Деякі регіони нашої країни не мають перинатальних центрів, тому вимушені везти породіллю з дитиною в якусь іншу обласну дитячу лікарню. А транспортування таких немовлят завжди зумовлює загрозу їхньому здоров’ю. Організована система перинатальної допомоги повинна об’єднувати всіх лікарів України: найскладніша патологія — як акушерська, так і дитяча — має аналізуватися на їхньому рівні. Тож наше завдання — зберегти систему регіоналізації, сприяти створенню жінкам гідних умов, за яких вони мають народжувати, надавати їм при цьому високу професійну допомогу.

Розмову вів Микола ЮРЧИШИН