Рослина швидкої допомоги

0
53

Якщо в давній медицині подорожник вважався лише кровоспинним і ранозагойним, то сьогодні його використовують ще і як сечогінний, відхаркувальний засоби, а також для зниження цукру в крові, усунення інших проблем.

Словом, ця дивовижна рослина з неймовірними властивостями надає швидку допомогу за багатьох недуг.

Як заготовляти сировину

Подорожник має антисептичні, протиалергійні, знеболювальні, відхаркувальні, гіпотензивні, противиразкові властивості. Він підсилює секреторну діяльність залоз шлунка та кишківника. Заспокоює й знижує артеріальний тиск. Підвищує вміст гемоглобіну в крові, поліпшує працездатність.

Листя, стебла й квітки цієї рослини найкраще зрізати в червні — жовтні: після цвітіння й до появи насіння. Кінець літа (початок осені) — час дозрівання насіння, яке саме о цій порі стає найкориснішим. А коріння викопують у вересні — листопаді. Збирати подорожник необхідно сухим, щоб на ньому не було краплин від дощу чи роси.

Зілля промивають у чистій воді, розділяють на частини й висушують у приміщенні, що добре провітрюється і куди не проникає пряме сонячне проміння. Листя кладуть на папір й періодично перевертають, допоки не висушиться. Зберігати його найліпше в дерев’яних ящиках або в мішках із тканини чи паперу. Термін використання — два роки.

Терапія за різних недуг

У медицині подорожник застосовують за виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, дизентерії, диспепсії, захворювань нирок, як засіб, що регулює секрецію шлунка. Сік листків вживають за хронічного коліту та гострих шлунково-кишкових захворювань, гастриту, ентероколіту, атеросклерозу, гіпертонії.

У народній медицині він добре відомий як жарознижувальний засіб у разі респіраторних інфекцій. Травники рекомендують цю рослину, якщо є захворювання сечовивідних шляхів, за кон’юнктивіту. Листки подорожника — чудовий відхаркувальний засіб за бронхіту, сухот, плевриту, кашлю, кашлюку, астми. Він помічний для печінки, нирок, у разі геморою, хронічних і злоякісних виразок.

Сік, есенцію із надземної частини рослини використовують при тахікардії, поліурії, імпотенції, головному та зубному болях. Ось кілька рецептів, які можуть зарадити.

За гастритів, ентероколітів, виразки шлунка й дванадцятипалої кишки, запалення легень: столову ложку свіжих або сухих листків заварити склянкою окропу, настояти дві години, процідити. Пити по столовій ложці чотири рази на день за 20 хвилин до їди. Цим настоєм можна промивати очі, якщо вони запалені.

При гіпертонії, запаленні верхніх дихальних шляхів і травного тракту: 20 грамів сухої сировини залити склянкою горілки або 40-процентного спирту й настоювати два тижні в темному місці за кімнатної температури. Перецідити, щільно закрити кришкою й тримати в холодильнику. Приймати спиртову настоянку по 30 крапель (не більше!) тричі на день до їди. Курс — два тижні.

За геморою: розім’яти 7-10 великих листків, залити їх окропом й залишити на 5 хвилин, після чого, злегка вичавлюючи, розподілити на м’якій тканині (можна на бинту). Примочку накласти на вражену частину й тримати, поки вона не охолоне. Курс — 10 днів. Вузли розм’якшаться, а згодом і розсмокчуться. Задля профілактики курс повторити 1-2 рази на три місяці.

Паралельно можна вживати міцний чай із подорожника. Столову ложку сировини залити склянкою окропу й настоювати 30 хвилин. Пити після кожного випорожнення. Подорожник за геморою знімає запалення, сприяє регенерації ран, справляє антисептичну дію та зменшує больові відчуття.

Поміч суглобам

Це ще одна властивість подорожника, виявлена сучасними науковцями. У разі запалення суглобів роблять примочки або компреси на них.

Для примочок заготуйте сухе насіння подорожника, оскільки в аптеках воно не продається. Корисне воно тим, що в ньому є велика кількість дубильних і слизистих речовин, які мають знеболювальні й протинабрякові властивості. Відвар із нього готують так: 2 столові ложки насіння залити 1,5 склянки гарячої води, довести до кипіння й тримати на слабкому вогні 5-10 хвилин. Остудити та перецідити. Змочити складений у кілька шарів бинт у прохолодному відварі, прикласти до хворого суглоба й тримати до повного висихання. Процедуру проводити двічі-тричі на день.

Для компресів необхідно використовувати молоде листя. Можна просто накласти його на хворий суглоб на кілька годин. Але ефективніше буде, якщо взяти великий лист, промити під струменем води й добре розім’яти, щоб з’явився сік. Тоді змастити поверхню суглоба густим квітковим медом і прикласти до нього лист подорожника. Зверху накласти целофан, обмотати бавовняною тканиною й закріпити бинтом. Компрес тримати годину.

Якщо після зняття компресу ви побачите на поверхні листка білий наліт, це означає, що він витягнув із суглоба дрібні частинки мінеральних солей. Так само компрес можна зробити із кашки листя. Він матиме більшу терапевтичну активність. Проте доведеться годину полежати або посидіти, щоб краще відбувалася абсорбція корисних сполук. Але цей метод не підходить тим, у кого є варикозне розширення вен.

Курс терапії примочками й компресами — 2-3 місяці з перервою на 2-3 тижні, потім курс повторюють.

До складу подорожника входять органічні кислоти (щавлева, яблучна, лимонна), які виводять із хворих суглобів надмір рідини й шкідливі солі. Народні цілителі застосовують цю здатність подорожника в лікуванні подагри, яка розвивається в результаті надмірного накопичення мінералів.

Не можна вживати його внутрішньо за високої кислотності шлункового соку, загострення виразки шлунка або кишківника, підвищеного згортання крові, схильності до утворення тромбів.

Якщо уражена шкіра

У разі гнійних шкірних хвороб помічною буде мазь: 10 грамів порошку подорожника змішують зі 100 г вазеліну й добре перемішують.

При запаленні шкіри, гнійних та опікових ранах знадобиться така мазь: 2 столові ложки соку зі свіжого листя подорожника змішують зі 100 грамами свіжого вершкового масла та чайною ложкою меду. Змащують вражені місця 3-4 рази на добу (перед змащуванням хворе місце промивають перекисом водню або настоянкою подорожника).

Перед застосуванням рекомендацій порадьтеся з лікарем.

Любов САЛІЙ,
фітотерапевт