Моє життя. Я почуваюся, ніби я тону

0
38

Військовослужбовці ВМС, які вціліли після бомбардування Перл-Харбора у 1941 році, розповідали моторошні історії про те, як вони перебували під палубами тонучих або перевернутих кораблів. У пастці під шпангоутами (перегородками) рівень кисню поступово знижувався, вони спостерігали за тим, як рівень води навколо зростає. Дехто вибрався, сотні інших ні.

Можливо, ваш особистий вантаж поганих новин приходить за принципом “все і зразу”? Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!(Псалмів 68:2). Напевно, Бог допустив, щоб це сталося з якоїсь причини. Відступіть на хвилинку від свого порядку денного і спробуйте уявити порядок Божий.

Багато врятованих моряків у Перл-Харборі були визволені не власними зусиллями. Вони не змогли б зробити навіть найменшої вм’ятини у корабельній сталі. Їх визволили водолази з підводними різаками. Вони “молили” про допомогу, стукаючи гайковими ключами по корпусу, щоб дати зрозуміти тим, хто назовні, де саме вони знаходяться.

Іноді води підіймаються в нашому власному житті, тому що ми занадто горді або вперті, щоб просити про допомогу, або ж відштовхуємо її, коли Бог першим посилає інших людей, як нашу «команду порятунку».

Ось обіцянка Того, Котрий любить вас і не радіє вашим стражданням: Тому помолиться до Тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих вони до нього не досягнуть. (Псалмів 31:6).

Підготувала
Лінда ФІЛЛІПС