Маленький дискомфорт із великими проблемами

0
37

Наші медики стривожені: зростає кількість хворих на поліпи товстої кишки. Як запобігти погіршенню стану справ?

Про це розмова із завідувачем хірургічного відділення №1 Київ­ської міської клінічної лікарні №15 лікарем-колопроктологом вищої категорії кандидатом медичних наук В. Г. ЯЦЕНТЮКОМ.

Віталію Григоровичу, розкажіть, будь ласка, докладніше про поліпи товстої кишки.

— Поліп — це пухлиноподібне утворення, яке виступає над рівнем слизової оболонки у вигляді кулеподібного, грибоподібного або гіллястого розростання, що «вкорінюється» чи то окремою ніжкою, чи широкою основою. Спричинюється дією шкідливих чинників на слизову. Маємо чотири версії утворення поліпів. Запальна — пов’язана із запальними процесами, що відбуваються у товстій кишці; ембріональна — порушення ембріонального закладу стінок товстої кишки; дисрегенераторна — виникає, коли після порушення якимсь механічним чинником настає дегенерація (відновлення) слизової оболонки на місці травми, внаслідок чого вона неправильно формується; і вірусна версія — тут назва говорить сама за себе.

Наявність у кровних родичів поліпів чи інших уражень товстої кишки, попередні операції на ній — усе це чинники високого ризику захворіти на рак. Більшість науковців вважає, що ракова пухлина товстої (а також прямої та ободової) кишки розвивається переважно з доброякісного поліпа (аденоми).

Морфологічно поліпи поділяються на залозисті, залозисто-війкові та війкові. Залозисті здебільшого мають до одного сантиметра в діаметрі, ризик переходу їх у злоякісне новоутворення не перевищує одного відсотка. Залозисто-війкові — більше одного сантиметра, переродження їх у злоякісне новоутворення спостерігається у восьми відсотках випадків. Розмір війкових поліпів або війкових пухлин сягає трьох сантиметрів і більше. Близько сорока відсотків таких пухлин перероджуються у злоякісні новоутворення.

Під час колоноскопії (візуальне дослідження внутрішньої поверхні товстої кишки і проведення лікувальних маніпуляцій з допомогою колоноскопа — спеціального оптичного приладу з освітлювальним пристроєм) досвідчений проктолог одразу може відрізнити аденому од війкової пухлини. Зі збільшенням розмірів поліпів і ускладненням їхньої мікроскопічної будови (наростання вікових структур) збільшуються ризики їхнього злоякісного переродження. У дітей і підлітків зустрічаються ювенільні поліпи на довгих ніжках (аденоми дитячого віку). Їхні розміри доходять до п’яти сантиметрів. Такі поліпи також необхідно видаляти і досліджувати гістологічно (під мікроскопом). Наше завдання — не допускати їхнього переродження у злоякісну форму.

Які симптоми цієї патології?

— Симптоми поліпів можуть проявлятися залежно від їхньої кількості, розмірів, локалізації, гістологічної будови, наявності чи відсутності злоякісного переродження. Клінічна картина залежить також від попереднього чи поєднаного з поліпозом запалення слизової оболонки кишки або іншого патологічного явища, на основі якого виникли поліпи. Переважно при ураженні поліпами, особливо війковими, хворі відчувають дискомфорт у кишечнику задовго до їх виявлення. Клінічні симптоми даються взнаки при збільшенні поліпів, зміні їхньої структури — морфологічної та біологічної. Це можуть бути патологічні домішки у фекаліях: кров, слиз. Подальший розвиток хвороби залежить від локалізації поліпів, їхньої кількості, величини. Перебіг захворювання при поодиноких поліпах безсимптомний.

Бувають і так звані поліпози товстої кишки, або, як їх ще називають, дифузні поліпози. У таких випадках уражується вся слизова оболонка. У хворих спостерігається значне виділення крові, слизу, що призводить до знекровлення. Такі хворі підлягають радикальному лікуванню — видаленню ураженого відділу товстої кишки. При тотальному ураженні видаляють усю товсту кишку, бажано зі збереженням замикаючого апарату, аби випорожнення відбувалося нормально.

Поодинокі поліпи невеликих розмірів можуть себе не проявляти. За ширшого ураження, збільшення їхніх розмірів (особливо вікових поліпів, аденом) у хворих може з’являтися відчуття дискомфорту, виділятися слиз і кров. Найчастіше (приблизно 85-90 відсотків) поліпи локалізуються у прямій і сигмоподібній кишках. Аби дослідити відділи товстої кишки, потрібна тотальна колоноскопія. Після виявлення поодиноких поліпів вони неодмінно мають бути вивчені з допомогою ендоскопії (оглядові дослідження порожнистих органів і порожнин оптичними приладами, обладнаними освітлювальними пристроями) і видалені. Консервативне лікування безперспективне. Після ендоскопічного видалення поліпів великих розмірів, вікових аденом будь-якого розміру через рік необхідна контрольна ендоскопія. Якщо рецидиву не виявлено, ендоскопію повторюють через кожні три-п’ять років. Після видалення періодично показана колоноскопія — це дієвий шлях зменшення частоти рецидивів. Якщо ж рецидив виявлено, поліп необхідно видаляти повторно і знову гістологічно досліджувати. У випадках, коли поліп перевищує три сантиметри і його неможливо видалити ендоскопічно, хворий підлягає хірургічній операції.

Чи існують профілактичні заходи?

— У сучасній онкології на перший план виноситься проблема своєчасної діагностики і лікування доброякісних передракових новоутворень, особливо тих, перебіг котрих протягом багатьох місяців чи й років може відбуватися безсимптомно і діагностується випадково. Враховуючи, що масове обстеження пухлин товстої кишки з обов’язковою колоноскопією і тестами практично неможливе, доводиться сподіватися на уважне ставлення кожної людини до свого здоров’я. Однак за всіх обставин після досягнення п’ятдесяти років треба постаратися пройти обстеження методом колоноскопії. Сьогодні проктологічні та ендоскопічні кабінети є майже в кожній міській поліклініці, тож лікарі повинні направляти своїх пацієнтів на таке обстеження, не чекаючи від них скарг на проблеми з випорожненням, патологічні виділення, болі в животі.

Своєчасне виявлення і видалення маленьких майже безсимптомних поліпів товстої кишки є основою профілактики раку.

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН