Якщо маля не отримує нових яскравих вражень, батьки не намагаються допомогти йому навчитися рухатись і говорити, то фізичний і психічний розвиток малюка затримується. Заважають дитині вчасно почати говорити і різноманітні хвороби, пневмонія, хронічний тонзиліт та інші. Вони ослаблюють організм малюка і знижують його пізнавальну активність.
У немовлят і дітей раннього віку мовлення ще не є основним засобом спілкування. Однак воно стрімко розвивається, щоб надалі забезпечити можливість ефективного діалогу з іншими людьми та з самим собою.
Активне мовлення дитини розвивається у кілька етапів. У 1,5-2 місяці з’являються голосні та гортанні звуки (аґукання). У 2-3 місяці малюк вчиться керувати інтонацією. У 3-4 місяці він вимовляє голосні звуки, близькі до „а”, „и”, „у”, іноді у поєднанні з приголосними „г”, „к”, „т”, „х”. Аґукання поступово переходить у гуління, голосові реакції набувають мелодійного характеру.
У 5-6 місяців дитина починає вимовляти перші склади: „ма-ма-ма”, „ба-ба-ба”, „да-да-да”. Це лепет, що нагадує перші слова. У цей період з дитиною треба багато розмовляти, повторювати звуки і склади, які вона вимовляє, спонукаючи її до слухового зосередження на них, повторної їх вимови; назвати іграшку, запропонувати малюку взяти її; заспівати пісеньку, щоб викликати слухове зосередження.
При правильному вихованні шестимісячний малюк активний, веселий, багато лепече, спілкується з дорослими за допомогою звуків, реагує на іграшки і розмову дорослих, голосно сміється. Якщо цього не відбувається, це є підставою для занепокоєння. Можливо, батькам слід перевірити слух дитини.
