Найгірше — запустити хворобу

0
117

Клініка нейроонкології та патології задньої черепної ямки Інституту нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова, яку очолює доктор медичних наук Володимир Олегович ФЕДІРКО, крім онкологічних недуг, переймається ще й низкою патологій вродженого характеру. Чи не найпоширеніша серед них — захворювання краніоспинального сполучення, або синдром Арнольда-Кіарі.

— Я знаю багатьох пацієнтів, які зверталися з головними болями, переважно у потилично-шийній ділянці, до терапевтів та невропатологів, — розповідає вчений. — Їм ставили діагноз шийний остеохондроз, або так звана вертебробазилярна недостатність, проте люди продовжували страждати, адже призначене їм лікування не давало жодного ефекту. Якщо ж таких хворих обстежити ретельніше, то дуже часто можна виявити у них так званий синдром Арнольда-Кіарі. Це вроджена вада, специфіка розвитку краніоспинального сполучення. Вона виникає, коли розвиток черепа у внутрішньоутробному чи ранньому неонатальному періоді (діти до 28 днів життя) відбувається непропорційно до розмірів мозку. При цьому розміри потиличної кістки дещо менші й за формою відхиляються від норми так, що мозочок не вміщується у просторі задньої черепної ямки. Він разом зі спинним мозком частково вдавлюється у великий потиличний отвір. Коли це відбувається, то у хворих розвивається цілий симптомокомплекс. Насамперед з’являється головний біль, зазвичай у потилично-шийній ділянці. Поширюючись на скронево-лобну ділянку, він часто віддає у шийно-плечовий пояс. Інколи пацієнти скаржаться на слабкість, заніміння і «мурашки» у пальцях рук. Часто-густо нарікають на відчуття клубка у горлі або пирхоти при ковтанні. Нерідко такі люди відчувають брак повітря, задуху, тиснення за грудиною. Тому вони здебільшого є пацієнтами кардіологів. А останні, не знаходячи жодної патології серцево-судинної системи, інколи направляють їх навіть до психіатрів — як таких, що схильні до істерики. Бува, в цих хворих виникає відчуття дискомфорту, німіють нижня щелепа, язик, шия. Інколи без причини нема сил говорити. Трапляється, порушуються функції тазових органів, а відтак мають місце тривалі закрепи або часті позиви до сечовипускання. У кого ця патологія виражена сильно, бувають порушення ходи — похитування, невпевненість у рухах. Страждають такі люди і від нападів гикавки, знепритомнення, особливо після тривалого перебування у задушливому приміщенні, в транспорті, при піднятті важкого. Весь цей симптомокомплекс обумовлений саме вадою, за якої здавлюються певні структури мозочка, а також черепно-мозкові та спинальні нерви.

Серйозність хвороби мимоволі викликає запитання, як вчасно і правильно поставити діагноз. Володимир Олегович наголошує на необхідності аналізу всієї неврологічної симптоматики, спеціалізованого дослідження (магнітно-резонансна томографія). Результати такого ретельного вивчення вкажуть на причини захворювання. Сьогодні більшість обласних центрів має необхідні апарати, тож до столичної клініки пацієнти нерідко приїздять із точно поставленим діагнозом. Єдине лікування — нейрохірургічне втручання, яке створить додатковий простір для структур мозочка і стовбура мозку, що й усуне стиснення.

Така патологія найчастіше зустрічається в ранньому дитячому віці, якщо має місце груба вроджена деформація. Коли ж вона незначна, то захворювання може датися взнаки й у підлітковому віці, й пізніше. Які чинники призводять до цієї патології, однозначно сьогодні ніхто не може відповісти. Столичні медики, враховуючи особистий досвід, вважають, що найчастіше це захворювання виникає після перенесення якихось вірусних запальних процесів. Інколи симптоми такої вродженої вади провокує черепно-мозкова травма. Результати лікування здебільшого задовільні. Часто хворі з групою інвалідності після операції повертаються до активного життя.

Лікар Володимир Федірко називає приклади, коли пацієнти скаржаться на атрофію м’язів кисті руки, за якої пальці «не слухаються». Це спостерігається тоді, коли синдром Арнольда-Кіарі поєднується з так званою гідромієлією (утворення у тканині спинного мозку порожнини або накопичення рідини в розширеному спинномозковому каналі). Якщо раніше гідромієлія розцінювалась як атрофічний процес спинного мозку, то нині доведено: у 94-96 відсотках випадків це є порушенням циркуляції спинномозкової рідини.

Один із найперших симптомів такого захворювання — відхилення від норми температурної больової чутливості. Подеколи хворі можуть обпекти руки через те, що не відчувають високої температури, а відтак і болю та спокійно беруть гарячу сковороду чи якусь іншу річ. Якщо такий стан — ще не декомпенсована форма захворювання, то помічною буде операція на спинному мозкові. Зазвичай успішна. Але, застерігає Володимир Федірко, вкрай важливо не запускати хвороби. Чим раніше недужа людина звернеться до лікаря, тим успішнішою виявиться операція.

Микола ЮРЧИШИН