ЦІЛЮЩИЙ ХОЛОД

0
288

Поміж найпоширеніших недуг, які дошкуляють сьогодні найбільше, сумно-почесне місце належить геморою, захворюванню неприємному й небезпечному. Вдумаймося в таку цифру: половина людей від 25 до 60 років, тобто у найкращому, найбільш працездатному віці, страждає від тих чи інших проявів геморою. Постійні чи періодичні кровотечі, патологічні виділення з промежини, котрі викликають подразнення й свербіж, випадіння гемороїдальних вузлів із прямої кишки, нетримання газів та кишкового вмісту — це ще далеко не всі неприємності, пов’язані з хворобою. Бо постійні загострення геморою (до речі, фахівці вважають, що це захворювання має лише хронічну форму з періодичними загостреннями) з часом призводять до різко вираженого дискомфорту, зниження працездатності, пригніченості, зрештою навіть до тривалих негативних змін у поведінці та характері людини.
Особливо небезпечним є ускладнений геморой. Якщо людина вчасно, тобто при перших ознаках недуги — почутті дискомфорту, свербежу, неприємних відчуттях у ділянці анального каналу, тяжкості та відчутті чужорідного тіла в прямій кишці, іноді прожилках крові у випорожненнях, не звернулася до лікаря, захворювання набуває більш тяжких клінічних проявів. Для них характерні гостре запалення гемороїдальних вузлів, гострий тромбоз вузлів, кровоточивий геморой, випадіння гемороїдальних вузлів, які в найтяжчій, четвертій, стадії цієї клінічної форми можуть з’являтися назовні не лише при випорожненні, а й від найменшого фізичного напруження, перетворюючи життя людини на нестерпне.
Не менше страждань завдає й кровоточивий геморой. Постійні невеликі кровотечі або ж одноразові, але масивні, зазвичай приводять до розвитку анемій, виснажують хворого і фізично, й морально. Життєстійкість організму може знизитися до критичних проявів, котрі загрожують не лише самопочуттю хворого, а і його життю. Хочу наголосити: виділення крові з прямої кишки, якого б характеру вони не набували, завжди повинні викликати в пацієнта особливу настороженість, оскільки часто-густо під начебто «невинні» кровотечі маскуються серйозні та грізні онкологічні захворювання.
Що ж може протиставити підступним і небезпечним недугам прямої кишки сучасна медицина? Найперше хочеться відзначити, що перевага нині в медичній практиці надається малотравматичним методам лікування. Саме такі, неінвазивні, тобто нехірургічні, методи, дуже добре себе зарекомендували в лікуванні багатьох патологій. Лазеротерапія, ультразвукова терапія, кріотерапія, які нині широко застосовуються, швидко й ефективно борються з різноманітними проктологічними недугами.
Так, використання лікувальних гелієво-неонових лазерів є надзвичайно ефективним і абсолютно нешкідливим для пацієнта. Добре відома нині протизапальна, бактерицидна, знеболювальна і протисвербіжна дія лазерного випромінювання, яке успішно бореться з тріщинами, ерозіями, проктитами та іншими неприємностями. Високочастотний ультразвук також уже добре відомий багатьом хворим своїми цілющими властивостями. Ультразвукові хвилі мають протизапальні властивості, їм притаманний ще й масажний ефект на тканинному та клітинному рівнях. Вони також сприяють і проникненню протизапальних, антибактеріальних і біостимулюючих препаратів безпосередньо до враженої ділянки чи органа.
Найширше застосування в сучасній проктології має кріохірургічний метод лікування. Він успішно справляється з такими захворюваннями прямої кишки, як поліпи, геморой, карункули, кондиломи, та іншими.
Цілющі властивості холоду, зокрема знеболювальні, кровоспинні, консервуючі, відомі з давніх-давен. А вивчення впливу холоду на різні біологічні об’єкти розпочалося приблизно три століття тому. Бурхливий розвиток знань, зокрема відкриття холодоагентів — закису азоту, рідкого азоту, температура якого сягає мінус 196 градусів за Цельсієм, спричинив до створення нового наукового предмета — кріобіології, яка й стала теоретичною основою для народження методу кріохірургії. Ця молода наука почала свою стрімку й тріумфальну ходу в медичній галузі світу лише три десятки літ тому. Без зайвої скромності скажу, що я як фахівець маю уже двадцятирічний досвід застосування її у своїй лікувальній практиці. Суть основного методу полягає в тому, що спеціальним кріоінструментом ми діємо на патологічний субстрат захворювання (гемороїдальний вузол, поліп, кондилому і таке інше), і внаслідок низьких температур цей субстрат некротизується (відмирає) й відторгається.
Переваги кріометоду безсумнівні. Найперше йдеться про безкровність та безпечність таких операцій. Власне, це важко навіть назвати операцією, а швидше — маніпуляцією. Яка до того ж не вимагає застосування наркозу, що може сам по собі мати не зовсім безпечний вплив на людину. Значимим є і той факт, що маніпуляція практично безболісна: пацієнт може відчувати лише незначний дискомфорт, пов’язаний з інструментальною дією в ділянці прямої кишки.
Цей метод є вельми ефективним, він дає змогу зруйнувати й зовнішні, й внутрішні, розташовані глибоко, патологічні утворення. Ділянки кріодеструкції швидко загоюються, не викликають утворення грубих рубців.
Для багатьох хворих важливою є і така особливість цього лікування, як можливість здійснення його в амбулаторних умовах, без госпіталізації. Прийшов на прийом — і після проведення маніпуляції пішов додому. Наступного дня вже можна приступати до роботи, не пов’язаної з фізичними навантаженнями. Післяопераційний перебіг як правило не потребує особливого лікарського нагляду, і вже за кілька днів пацієнт повертається до звичного режиму життя і праці (для порівняння: після хірургічної операції реабілітація може тривати до півтора місяця).
Звісно, я не закликаю розглядати кріохірургічний метод як панацею. Золоте правило висококваліфікованого фахівця, який поважає себе і професію, вимагає індивідуального ставлення до кожного пацієнта. В значній кількості випадків проктологічної патології застосування кріодеструкції є доцільним і виправданим методом лікування, але в запущених або специфічних проявах недуги необхідна хірургічна операція. А в деяких випадках, що приємно, можна обмежитися й звичайною медикаментозною терапією, поєднуваною з фізіотерапевтичними процедурами та лазеротерапією.
Наголосити хочу на одному: при появі перших симптомів захворювання слід негайно звертатися до лікаря. Банальне твердження, що хворобі легше запобігти, ніж лікувати, актуальне як ніколи. Та й багато проблем можна розв’язати, скориставшись лише слушною порадою лікаря. В усіх нас мусить бути певна культура ставлення до свого здоров’я. Ну а профілактичні огляди в кабінеті проктолога для людей, старших 35 років, мають стати для всіх постійною й доброю звичкою.
Михайло МАТЯШИН,
лікар-проктолог,
директор Київського проктологічного центру «Кріотерапія-М»