Серед гінекологічних захворювань, що підлягають хірургічному лікуванню, близько сорока відсотків випадків — це проблеми випадіння матки та стінок піхви, по-науковому — пролапс. Здебільшого ця патологія трапляється у жінок, котрим уже за сорок.
— Найчастіше недуга виникає внаслідок травм під час пологів, або ж із причин, ще до кінця не вивчених, але пов’язаних із порушеннями в розвитку сполучної тканини, — розповідає лікар-гінеколог вищої категорії першого хірургічного відділення Київської міської лікарні № 15, доктор медичних наук, професор Олександр Іванович Темченко. — Буває також, що вади сполучної тканини вроджені або з’явились як результат обмінних чи ендокринних розладів. Цікаво, що патологія зустрічається у представниць прекрасної статі насамперед у країнах із високим економічним розвитком — у США, в Західній Європі. Можливо, це пов’язано з тим, що там менше працюють фізично. Хоча надмірна фізична праця — також чинник, який сприяє розвиткові цієї хвороби.
— Як лікується пролапс?
— Опущення або випадіння тазових органів — це, фактично, грижа жіночої статевої промежини. Тож і лікують саме як грижу — хірургічним шляхом. Хоча для початкових стадій є комплекси спеціальних фізичних вправ. Але якщо вже уражено сполучну тканину, без операції не обійтись. Тим більше, що захворювання прогресує і викликає порушення в суміжних органах, зокрема, у сечовивідних шляхах, у прямій кишці. Крім того, тазові органи при випадінні травмуються об одяг, що і спричиняє виразки, кровотечу, нагноєння. Отож потрібно вчасно звертатись до лікаря, поки такі грижі ще можна поправити без застосування складної хірургічної техніки. Ефективність операції залежить від лікувальної установи — наскільки вона забезпечена сучасним устаткуванням. І, певна річ, від досвіду хірурга.
— Чи зможе жінка народжувати після такої операції?
— Якщо вчасно зроблено органозберігаючу операцію, то жінка ще зможе народжувати. Але після хірургічного втручання перед тим, як завагітніти, потрібно проконсультуватися з лікарем. Бо пологи супроводяться деформацією, розтягненням тазових структур. І якщо застосовувалися синтетичні матеріали, не завжди потім можна народжувати природним шляхом — можливі травми дитини, оскільки синтетичні матеріали не розтягуються. У таких випадках вдаються до кесаревого розтину.
Нині існує понад 300 способів оперування пролапсу. У кожному конкретному випадку потрібний індивідуальний підхід. Адже кожна операція залежить від типу ушкодження, фізичного розвитку самої пацієнтки, її віку, фізіології та іншого. Операції проходять по-різному. Велике значення має шовний матеріал загалом, а також матеріал для корекції дефекту тазу, для відновлення функцій сечового міхура та прямої кишки.
— Що потрібно робити жінці, щоб уберегтися від пролапсу?
— Практично ніяк не можна вберегтись. Оскільки пологи, хоч і природний процес, та все ж це завжди травма. Бо матка повинна розкритись настільки, щоби пропустити дитину. А це супроводиться перерозтягненням родового каналу і промежини. Ризик менший, коли плід нормальних розмірів. А це залежить від перебігу вагітності, тобто майбутня мама повинна вести здоровий спосіб життя. Фізично працювати можна, але не перевантажуватись, не підіймати важкого.
Щоби плід не переріс норму, треба контролювати свою вагу, насамперед стежити за харчуванням, не переїдати. Особливо це стосується вуглеводів. На тарілці має бути більше овочів, фруктів, ягід. На жаль, наша національна кухня завжди спокушує жінок чимось смачненьким, але занадто калорійним, важким для травлення і засвоєння. Тому діти, народжувані в Україні, більші, ніж у середньому в європейських країнах. Це пов’язано з тим, що наші жінки менше звертають уваги на своє харчування, відповідно, й виношують дитину інколи вагою до 4,5 кілограма. А чотири — це вже багато для жінки, її організм на це не розрахований. Колись діти з’являлися на світ вагою не більше 3-3,5 кілограма — то було нормально. Але це знову ж таки залежить від фізичних даних жінки, розмірів її тазу. До речі, у жіночих консультаціях акушер-гінеколог, котрий вестиме вагітність і спостерігатиме за жінкою від її початку до пологів, завжди підкаже, як слід у цей період поводитись.
— Чи можливе повторне випадіння матки?
— На жаль, так. Це проблема! Нею займаються лікарі, винаходять нові типи операцій. Багато тих, що застосовувалися раніше, виявилися неефективними. Загалом вважається, що при будь-якій операції у 20 відсотках випадків виникають рецидиви. Із застосуванням синтетичних матеріалів кількість їх значно зменшилася. До речі, такі матеріали існують не так уже й давно. Зокрема, інертні до тіла, які нормально зростаються із тканинами, — їх винайдено лише років тридцять тому. У нашій країні вони ще широко не застосовуються, бо досить дорогі, тож і великого досвіду роботи з ними поки що немає. Тому в одних випадках вони ефективні, в інших же, на жаль, маємо справу з повторним пролапсом. Це пов’язано і з іншими причинами, насамперед — з індивідуальним перебігом обмінних процесів у організмі, природною слабкістю сполучної тканини.
— Рецидиви залежать, мабуть, і від того, який спосіб життя веде прооперована?
— Обов’язково! Треба уникати значних навантажень. Скажімо, категорично заборонено піднімати великі сумки чи торби попереду себе. Це може призвести до ушкодження рубця, що утворився після операції.
— Що б ви хотіли порадити жінкам, котрим уже за сорок?
— Вчасно звертати увагу на симптоми пролапсу. Зокрема, на дизурію, тобто порушення сечовипускання, яке стає досить помітним; випирання в ділянці промежини, коли там з’являється шийка матки чи додаткова тканина (випинання стінок піхви). Треба вчасно це помічати і поспішати до лікаря-гінеколога, котрий обізнаний у цій проблемі. Він порадить, чи потрібно звертатись до хірурга, чи достатньо обмежитися зменшенням навантажень. Є й інші способи, зокрема, як я вже казав, відповідні комплекси фізичних вправ, які можна застосувати для запобігання цієї недуги чи обмеження її прогресування.
І — на закінчення. На щастя, від пролапсу не вмирають, це не найгірша гінекологічна неприємність. Але все-таки — неприємність. Тож будьте пильні, дорогі наші жіночки!
Розмову вів Микола ЮРЧИШИН
