ФРОНТИ НАСТУПУ НА СЕРЦЕВІ ХВОРОБИ

0
383

 

Серцево-судинні захворювання залишаються основною причиною смертності населення в усьому світі. Тому увага науковців і керівників охорони здоров’я до цієї проблеми надзвичайно велика. Не стала винятком і Україна. Про проблеми вітчизняної кардіології та завдання, які доведеться вирішувати нашим лікарям найближчим часом,— наша розмова з директором ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України», президентом Асоціації кардіологів України, академіком НАМН України, професором Володимиром Коваленком. 
— Яка особливість поширення серцево-судинних захворювань в Україні?
— Середній показник смертності від серцево-судинних захворювань (ССЗ) у розвинених країнах — 50%. На жаль, в Україні він значно вищий (один із найвищих у світі) і сягає 60,6%. Варто зазначити, що такого рівня ми поступово «досягли» за останні 20 років — свого часу цей показник у нас теж не перевищував 50%. Більше того, наші дослідження засвідчили, що фактично він і нині не дуже відрізняється від інших країн.
Однак ситуація погіршилася і через те, що змінилася відповідальність лікарів за діагнози хворим, а патологоанатомів та судмедекспертів — за встановлення причини смерті. У разі раптової смерті чи смерті хронічних хворих у стаціонарах різного профілю (онкологічного, хірургічного, пульмонологічного тощо) часто таким хворим безвідповідально «приписують» серцево-судинну патологію як причину смерті. А ще багатьом померлим узагалі не роблять розтинів і без патологоанатомічного підтвердження їм встановлюють діагноз «кардіосклероз» чи «смерть через серцево-судинну недостатність». І це суттєво завищує згадані показники.
Тому в подальшому ми плануємо провести роз’яснювальну роботу з фахівцями, які мають стосунок до верифікації діагнозу. Якщо ж розглядати реальні причини серцево-судинної смертності, то найчастіше наші співвітчизники помирають від гострого інфаркту міокарда, інсульту, порушення ритму серця та серцевої недостатності.
Ще однією особливістю є те, що в Україні від ССЗ люди помирають на 10–12 років раніше, ніж це трапляється у розвинених країнах світу. Але цей показник також потрібно розглядати через призму загальної тривалості життя населення (вона в Україні також менша на 10–12 років). З передчасним старінням раніше виникає і дебют серцево-судинних захворювань.
— Чи врятує від цього профілактика, і що потрібно зробити у масштабах держави?
— Безумовно, заходи профілактики на рівні популяційних стратегій є основними серед тих, що запобігають розвитку ССЗ. Тому в багатьох розвинених країнах світу створено програми профілактики основних хвороб — артеріальної гіпертензії, цукрового діабету; програми боротьби з високим рівнем холестерину, пропаганди здорового харчування, здорового способу життя, відмови від куріння. Все це сприяло суттєвому зменшенню рівня смертності від ССЗ — на 10–15% і навіть більше.
Прикладом цього у нашій державі були дві національні програми — Програма профілактики та лікування артеріальної гіпертензії та Програма попередження серцево-судинних та цереброваскулярних захворювань, які реалізували під егідою нашого інституту, МОЗ України, НАМН України. Виконання передбачених ними профілактичних заходів дало позитивні результати — за десять років удалося знизити смертність від інсультів у людей працездатного віку на 20%. А також збільшити тривалість життя хворих із ССЗ на 1,1–1,2 роки.
Тож, як бачимо, подібні програми працюють і в умовах наших реалій. Крім того, у такий спосіб актуалізується не тільки первинна профілактика (обмеження факторів ризику), а й вторинна профілактика — тобто зростає прихильність хворих до лікування. Кількість людей, які активно лікують артеріальну гіпертензію, за час реалізації цих програм збільшилася майже вдвічі. Це дуже важливо, тому і нинішні ініціативи держави стосовно забезпечення ліками та відшкодування їх вартості хворим на артеріальну гіпертензію матимуть надзвичайно вагомі результати. Тож можна сказати, що лікування і профілактика — два фронти наступу на серцеві недуги.
— Наскільки доступними для українців є нові методи лікування?
— Цю проблему варто розділити на дві частини. В Україні імплементовано майже всі нові методи лікування ССЗ (це стосується фармакотерапевтичних, інтервенційних та кардіохірургічних методів), якими користується світ. Однак їх доступність нашому населенню, на жаль, нижча, ніж у західних країнах. І це пов’язано переважно з фінансовим чинником, адже сучасні кардіохірургічні інтервенційні технології, витратні матеріали дуже дорогі. І без належної державної підтримки вони «віддаляються» від пацієнта. Тому нині з боку держави готується низка ініціатив для розв’язання цієї проблеми. У тому числі і фінансових. Приміром, цьогоріч наш інститут отримав більше фінансування порівняно з минулими роками, і ми зможемо придбати нове обладнання, апаратуру. Наступна ініціатива — з боку НАМН та МОЗ України — виділення квот на безкоштовне лікування тяжкохворих із різних регіонів у високоспеціалізованих державних лікувальних закладах. Я вважаю, це лише початок реалізації низки цікавих і корисних ідей.
— А як утілювати їх медичним працівникам? Вони до цього готові?
— Багато наших лікарів навчаються у закладах післядипломної освіти України, адже вітчизняна кардіологія має великі традиції. Дуже важливим є організація українських кардіологічних шкіл імені М. Д. Стражеска у різних регіонах країни, проведення виїзних конференцій — у такий спосіб маємо змогу безпосередньо спілкуватися з лікарями на місцях і доводити до їх відома інформацію про нові методи. Асоціація кардіологів України для більш поглибленого втілення спеціалізованих розділів кардіології створила профільні асоціації з артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, порушення ритму серця, інтервенційної кардіології, невідкладної кардіології. Завдяки цьому ми можемо проводити значну освітню роботу серед лікарів.
Частина наших лікарів проходить стажування за кордоном, щорічно проводимо національні конгреси кардіологів, у яких беруть участь провідні фахівці України та зарубіжні вчені. Цьогоріч Асоціація кардіологів України провела кілька спільних засідань з Європейською асоціацією кардіологів, Європейською асоціацією порушень ритму серця та Європейською асоціацією артеріальної гіпертензії. Завдяки цьому ми отримали унікальну нагоду ознайомити наших лікарів з високоспеціалізованими сучасними методами діагностики та лікування ССЗ — потім вони імплементують ці методи в регіонах. Зокрема, у Донецьку, Дніпропетровську, Львові є сучасні кардіологічні центри, які застосовують найновіші методи.
Співпраця із зарубіжними колегами, інтеграція нашої кардіології у світову — дуже важливий напрям. Безумовно, звертаємо велику увагу на молодих учених, котрі стануть нашою гідною зміною. Вони мають бути обізнаними як із надбаннями вітчизняної кардіологічної школи, так і зі здобутками світової науки. Про все, що є найсучаснішого у світовій кардіології, своєчасно сповіщаємо лікарів з усіх регіонів.
Однак треба визнати: багато методів, які у нас використовують у поодиноких випадках, у розвинених країнах світу застосовуються повсякчас і можуть більш суттєво впливати на серцево-судинну захворюваність. Тож наше завдання — не просто використовувати найсучасніші технології (як окремі підрозділи), а й досягти того, щоб вони охоплювали максимально широкі верстви населення, всіх, хто потребує такого лікування.
— Останнім часом лікарі почали говорити про коморбідність. Що це таке?
— Так, ця проблема нині дуже актуальна. Більшість людей середнього та похилого віку одночасно хворіє на кілька хвороб, наприклад, ССЗ та цукровий діабет чи хвороби нирок або ревматичні недуги. Таке поєднання несприятливо впливає на перебіг захворювань, формує нові ознаки, які не притаманні одній окремій хворобі. Тому дуже важливо вивчати ці особливості. Коморбідність — складна проблема, і донести її до пересічного лікаря теж непросто. Ще й нині у світі не розроблено уніфіковану методологію вивчення коморбідності і визначення найбільш раціональної тактики її фармакотерапії. В Україні ж ми щойно почали цю роботу. І, переконаний, будемо продовжувати діяльність в цьому перспективному напрямі.
— А над чим ще працюють вчені вашого інституту?
— Інститут традиційно займається популяційними стратегіями профілактики та лікування ССЗ. У нас діє два спеціалізовані підрозділи, які цілеспрямовано забезпечують організаційно-методичну роботу в усій країні. Тут працюють професори, доктори медичних наук, провідні наукові співробітники, які розробляють методологію і впроваджують найновітніші методи профілактики та лікування. Зокрема, здійснюємо 30-річний моніторинг за станом здоров’я нашого населення на прикладі окремих регіонів держави. Стежимо, як змінюється ставлення людей до свого здоров’я, здорового способу життя, обмеження факторів ризику, прихильність до лікування тощо.
Протягом року проводимо багато заходів, спрямованих на удосконалення профілактики, діагностики та лікування ССЗ. Тісні контакти з фахівцями регіонів дають змогу своєчасно виявляти ССЗ, направляти до нас в інститут тяжкохворих.
Наш інститут завжди відрізнявся впровадженням новітніх технологій. Зокрема, ми першими в Україні використали інтервенційні технології лікування хворих на ССЗ, стентування хворих на гострий інфаркт міокарда. Першими в Україні провели інтервенційну іннервацію ниркових судин при резистентній артеріальній гіпертензії. Важливими є і електрофізіологічні методи лікування порушень ритму серця, запровадження моніторингу ритму серця, дистанційний моніторинг хворих із ССЗ, навантажувальних тестів, сучасних ультразвукових технологій візуалізації серця (3D та 4D), КТ, завдяки яким можемо детально візуалізувати коронарні судини тощо.
Досвід розвинених країн світу, в яких упродовж останніх двадцяти років скоротили захворюваність та смертність від серцево-судинних патологій, дає нам підстави для оптимізму та віру в те, що, доклавши спільних зусиль, ми знайдемо шляхи розв’язання цієї проблеми і в нашій країні.
Яна СНІЖНА