Назва гідраденіт більшості наших читачів нічого не скаже. А от «суче вим’я» — словосполучення знайоме, либонь, усім: якщо вас і ваших рідних ця капость, хвалити Бога, оминула, то хтось із знайомих від неї напевне постраждав. Звідки така неприємна народна «кличка»? Річ у тому, що шишка-нарив при цій недузі дуже схожа на молочну залозу собаки.
Медики ж, як сказано, називають хворобу гідраденіт (від грецьких слів hidros — «піт» і aden — «залоза»). Являє собою гнійне запалення апокринних потових залоз. Розвивається найчастіше під пахвами, рідше в ділянці статевих органів, навколо заднього проходу, пупка, сосків. На гідраденіт слабують переважно жінки віком 16-55 років. Чоловіки цієї вікової категорії — теж у групі ризику, але в них запалення спостерігається значно рідше. Річ у тому, що у представниць прекрасної статі апокринних потових залоз більше і розвинені вони дужче. Так природа подбала про жіночу привабливість, адже ці залози виділяють не тільки піт, а й феромони. Але платити за це інколи доводиться здоров’ям. Утім, чоловікам не краще: якщо в жінок запалення виникає, як правило, все ж таки під пахвою, то в чоловіків зазвичай уражуються пахвина і промежина, що болючіше і неприємніше.
Головний винуватець гідраденіту — золотистий стафілокок. Він проникає в апокринні залози і провокує запалення. Найбільше недуга дошкуляє тим, у кого знижений імунітет. Ось чому при гідраденіті варто звернути увагу загалом на стан організму. Недоліковані нежить, тонзиліт і навіть карієс змушують імунну систему працювати в напрузі, і їй не стачить сил, щоби стримувати розвиток стафілокока.
Важливий і стан самої шкіри. Підвищена пітливість, дерматози, «розчуханки» — усе це збільшує ризик проникнення шкідливої бактерії в залозу. І, певна річ, гідраденіт часто виникає в тих, хто нехтує правилами гігієни.
Хворобу неодмінно треба лікувати, інакше — абсцеси, зараження крові, перехід інфекції в лімфатичні вузли. Помітивши ущільнення під пахвою чи в інших згаданих місцях, негайно зверніться до дерматолога або хірурга.
Перебіг гідраденіту медики умовно поділяють на три фази: перша — незначна інфільтрація тканин з утягненням у процес однієї потової залози, шкіра над якою може бути і не змінена; друга — втягуються кілька потових залоз із гнійною інфільтрацією тканини навколо них і утворенням щільного інфільтрату багряно-червоного кольору; третя фаза — утворення абсцесу або флегмони.
На ранніх стадіях лікують антибіотиками, на хворе місце накладають антисептичну напівспиртову пов’язку, застосовують сухе тепло, УВЧ, опромінення ультрафіолетом. Якщо ж усе це не допомогло, лікар може призначити хірургічне втручання. На місці запалення роблять розріз і видаляють увесь гній, після чого в діло йдуть антибіотики. Безумовно, самолікування неприпустиме, лише кваліфікована медична допомога!
Скажемо ще, що в дітей гідраденіту не буває: до початку статевого дозрівання апокринні залози не працюють. Після 55 років їх активність також знижується, тому літні люди від такої болячки, як правило, не потерпають.
