Пастка, яку можна обійти

0
558

РАК — НЕ ВИРОК, НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ
Понад мільйон людей у світі живе з діагнозом «лімфома». І майже у тисячі пацієнтів щодня виявляють цю патологію. Останнім часом такий діагноз чують близько трьох тисяч українців щороку. Загалом із недугою зіткнулися 17 тисяч наших співгромадян. Водночас, як зауважують лікарі, лімфоми — один із небагатьох видів раку, який успішно лікується. І що раніше діагностовано недугу, то більше позитивних прогнозів на одужання. Як свідчить практика, лімфому вдається вилікувати в 80% випадків, але шанси хворих вийти з хвороби залежать від точної і своєчасної діагностики, від якісної терапії.
— Лімфоми — пухлини з кровотворних клітин лімфоцитарної природи, які первинно утворилися поза кістковим мозком і вражають лімфатичну систему, — розповідає старший науковий співробітник відділу хіміотерапії гемобластозів ДУ «Національний інститут раку» Олена Алексик. — Прогресування лімфом призводить до ураження кісткового мозку. Сам діагноз «лімфома» можна вважати коректним лише на основі гістологічного дослідження лімфатичного вузла.
Лімфоми — група онкологічних захворювань лімфатичної тканини, яку характеризує збільшення лімфатичних вузлів. При цьому може відбуватися — хоча й не у всіх випадках — ураження внутрішніх органів, зауважує фахівець. Усі лімфоми розділяються на дві великі групи: лімфома Ходжкіна та неходжкинські лімфоми. Оскільки вперше недугу у ХІХ століття описав англійський лікар Томас Ходжкін, його ім’я і присвоїли цьому захворюванню.
Як свідчить медична статистика, лімфома Ходжкіна становить близько відсотка усіх злоякісних пухлин та майже 30 відсотків лімфом у світі. У структурі злоякісних захворювань в Україні, зауважує Олена Алексик, лімфома Ходжкіна — на десятому місці. Тобто, ідеться про досить поширену потологію. Щороку в світі та в Україні зростає кількість хворих на неходжкінські лімфоми, збільшується, на жаль, і смертність від недуги. Щоправда, в Україні останні кілька років смертність від лімфоми Ходжкіна зменшувалася, однак рівень захворюваності залишається сталим.
ПРОФІЛАКТИЧНІ ОГЛЯДИ РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ
Згідно з висновком лікарів, підвищена захворюваність на лімфоми спостерігається при аутоімунних та імунодефіцитних захворюваннях, зокрема таких, як СНІД, туберкульоз. Недуга може розвиватися після трансплантації органів — на тлі терапії, що пригнічує імунну систему.
Лімфома — захворювання незаразне, пояснюють фахівці. І, на відміну від деяких інших онкологічних захворювань, дуже рідко виникає у кровних родичів. Лімфоми чутливі до хіміотерапії. Після появи сучасних ліків, які діють цілеспрямовано на пухлинні клітини, новоутворення вдається знищити, практично не ушкодивши здорові органи і тканини. Відтак ефективність лікування значно зросла. Тепер захворювання виліковне навіть на останніх стадіях, кажуть лікарі, і хворі мають шанси на довічну ремісію (одужання).
Як зауважує Олена Алексик, за останні кілька років збільшилася кількість пацієнтів, у яких лімфоми виявляли під час профілактичних оглядів. Лікар пояснює цю тенденцію тим, що фахівці стали уважнішими, більше «онконастороженими», а люди відповідальніше ставляться до власного здоров’я. «Найчастіше при первинній діагностиці ми бачимо третю-четверту стадію лімфом, — зауважує Олена Алексик. — І лише третина пацієнтів звертаються до нас на ранніх стадіях недуги». Пані Олена визнає: є люди, які панічно бояться онкопрофоглядів. Бо вважають, що рак — це вирок. «Але якщо людина звернеться до лікаря якомога раніше — патологію виявлять швидше, на стадії, коли її можна повністю вилікувати», — наголошує фахівець.
Хто найбільше ризикує занедужати на лімфому? За словами Олени Алексик, існують вікові піки захворюваності. «Для лімфоми Ходжкіна перший віковий пік — 15-30 років, — пояснює лікар. — Другий — це пацієнти 50-60 років. Захворюваність на неходжкінські лімфоми, згідно з даними Національного канцер-реєстру України, різко зростає після 55 років. У віковій категорії від 18 до 29 років лімфоми займають лідируючі позиції серед онконедуг. У дітей лімфоми найбільш поширені серед онкозахворювань. У віці до 17 років у хлопців лімфома Ходжкіна на третьому місці у структурі онкозахворювань, неходжкинські лімфоми — на п’ятому. У дівчат лімфома Ходжкіна займає п’яте місце серед інших онкозахворювань».
«ЧЕРЕЗ ДВА РОКИ ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ ЖІНКА ВИЙШЛА ЗАМІЖ, НАРОДИЛА ДИТИНУ…»
Які симптоми супроводжують захворювання? Лікарі кажуть, що переважно це збільшення лімфатичних вузлів (найчастіше шийних), нічний піт, температура тіла 38 градусів і вище, яка тримається не менше трьох днів поспіль без ознак запального процесу, зниження маси тіла не менше ніж на 10 відсотків за останні шість місяців хвороби. «Ці симптоми зустрічаються при лімфомах найчастіше, — пояснює фахівець. — Однак клінічна картина недуги може бути різною. І залежить від того, де розташовані збільшені лімфатичні вузли. Якщо у дихальній системі — можуть бути такі симптоми, як кашель, задишка, набряк обличчя, пацієнтам іноді навіть важко спілкуватися з лікарем… Якщо збільшені лімфатичні вузли у черевній порожнині, імовірно з’явиться біль у животі, турбуватиме часткова або повна непрохідність кишечнику».
При появі таких симптомів, наголошує пані Олена, вкрай важливо звернутися до лікаря (спершу до сімейного, потім — у разі потреби — до профільного), пройти обстеження і лікування у профільному закладі.
Фахівець застерігає від самолікування, від терапії народними методами. «Самодіяльність» може мати трагічні наслідки. Лікар каже, що у своїй практиці стикається з такими випадками дуже часто. «Пригадую тридцятирічну пацієнтку, яка виявила на своїй шиї збільшений лімфатичний вузол. При цьому температура тіла підвищилася до 39 градусів, — розповідає пані Олена. — Молода жінка взагалі не лікувалася, від січня до жовтня (з моменту появи перших симптомів) не зверталася до жодного лікаря! Через 10 місяців після появи перших симптомів захворювання з’явився кашель, шкірний свербіж. Сімейний лікар направив жінку до фтизіатра, там їй призначили протитуберкульозну терапію. У її випадку безуспішну, ясна річ. Тільки після цього пацієнтці зробили біопсію і встановили коректний діагноз — лімфома. Однак пацієнтка далі не довіряла традиційній медицині, продовжувала лікуватися народними засобами. Отримувала препарати загальної терапевтичної дії, які не мають жодного стосунку до онкології. Лікувалася у травників, гомеопатів. Це тривало чотири місяці, жодного результату не дало. Коли все-таки пацієнтка звернулася до фахівців Національного інституту раку, симптоми вже були яскраво виражені: слабкість, свербіж по всьому тілу, дуже висока температура, задишка навіть у стані спокою, сухий кашель, нічна пітливість і болі в животі. Окрім збільшених лімфатичних вузлів лікарі виявили в хворої ураження селезінки, легень. Підтвердили діагноз лімфоми Ходжкіна четвертої стадії. Провели вісім агресивних курсів хіміотерапії. А якби пацієнтка не втратила півтора роки на самостійне лікування та народні методи, можливо, терапію можна було б проводити не за такими жорсткими схемами. З того часу минуло п’ять років, на щастя, пацієнтка почувається добре. Років через два після лікування вийшла заміж, народила дитину. Але не завжди зволікання з терапією завершується так позитивно…»
Хворі з лімфомою Ходжкіна зазвичай дуже довго не звертаються до онкологів, а потім надто дорого розплачуються за це — лікування і складніше, і дорожче. «Онкологічні захворювання необхідно лікувати тільки у профільному закладі, — наголошує Олена Алексик, — з дотриманням усіх стандартів діагностики і лікування».
Юлія КОСИНСЬКА