Сьогодні пропонуємо вашій увазі коротенькі поради щодо всім відомих рослин, які є у вашому садку та на городі. Як кажуть, лише руку простягни — і бери ліки, даровані природою.
СОНЯШНИК
Наприкінці літа й на початку осені поля й городи прикрашають золотаві голівки соняшників. Вони дають нам смачне насіння й мають цілющі властивості. З лікарською метою застосовують крайні квіти та листя.
Збирають їх у період цвітіння, причому квіти й листя — окремо. Просушують у затінку, час від часу перевертаючи. Корінь, викопавши, промивають проточною водою і висушують у провітрюваному приміщенні. Стебло соняшника під час цвітіння, поки ще м’яке, дрібно нарізають і висушують. Заготовлену сировину використовують від деяких хвороб.
Зокрема, при вегето-судинній дистонії заварюють дрібку стебел у склянці окропу. Настоюють 20 хвилин і проціджують. Отриманий відвар випивають за 1-2 прийоми. Такий «чай» очищує судини, знімає головні болі й нервові розлади.
Як жарознижувальний засіб і для підвищення апетиту використовують відвар пелюсток. Столову ложку сировини заливають склянкою гарячої води і кип’ятять у закритому емальованому посуді на водяній бані 15 хвилин. Потім настоюють при кімнатній температурі 45 хвилин, проціджують крізь два-три шари марлі й доводять об’єм перевареною водою до початкового. Приймають по 1-2 столові ложки двічі-тричі на день за 30 хвилин до їди.
Від екземи й висипів добре допомагає відвар листя і стебел. Для цього беруть 200 г сухої або свіжої сировини, заливають окропом, проварюють на повільному вогні 20 хвилин і додають у ванну. Після ванни шкіру не витирають. Для одужання зазвичай досить 3-5 процедур.
При нирковокам’яній хворобі подрібнюють 3-4 корені соняшнику. Склянку сировини заливають трьома літрами води і варять після закипання 3 хвилини. Проціджують, але корінь не викидають. Відвар випивають за три доби (по літру на день). Це ж коріння варять у трьох літрах води, але вже 15 хвилин. Проціджують, корінь викидають, а відвар випивають за три доби. Камені виходять із сечею, як пластівці. За потреби курс лікування повторюють. Коріння варять двічі!
При відкладенні солей використовують цю ж методику. Солі починають виходити тільки через 2-3 тижні. Під час очищення не можна їсти гострого, кислого й солоного. Вагітним таке лікування протипоказане! Та й усім хворим, перш ніж почати вживати «чай», треба обов’язково порадитися з лікарем.
МОРКВА
Англійські вчені рекомендують варити моркву цілою, бо так ліпше зберігаються речовини, що знижують ризик захворювання на рак. Дієтологи та онкологи давно встановили, що в сирій моркві міститься речовина фаркаринол (та її похідні), яка має здатність запобігати захворюванню на рак товстого кишківнику. Для самого овочу фаркаринол є засобом захисту кореневища від грибкових захворювань, а про корисні властивості цієї сполуки дізналися з експериментів, як завжди, на щурах. «Жертви науки» були розділені на дві групи, одна з яких отримувала звичайне харчування, а до раціону другої додавали фаркаринол. А потім усіх однаково піддавали впливу різних канцерогенів, і в другій групі захворіло набагато менше тварин.
Раніше вважалося, що фаркаринол руйнується при термічній обробці й тому варена морква не є профілактичним засобом. Однак з’ясувалося, що фаркаринол досить стійкий, а зниження вмісту цієї речовини у вареній моркві зумовлене просто її переходом у відвар. І тоді лікар Керстен Брандт з університету міста Ньюкасл і шанувальники здорового харчування поставили собі питання: а як усе ж таки готувати моркву, щоби зберегти її корисні властивості? Вчені одразу зрозуміли, що овоч треба варити цілим, а не розрізати на традиційні кубики або кружальця. Адже подрібнення різко збільшує площу поверхні овочевої маси, яка контактує з водою. При цьому руйнується значна кількість клітин — і корисний фаркаринол легко переходить у відвар. Установлено, що при варінні моркви цілою зберігається на чверть більше протиракової речовини.
Лікар Брандт довела також, що варена цілою морква ще й смачніша. Вона давала куштувати своїм колегам та студентам шматочок звареної цілою морквини і такий же порізаної перед варінням. Перший виявився набагато смачнішим, що також зрозуміло — з порізаного перед варінням овочу у відвар виділяється і втрачається ще й цукор, який робить моркву смачнішою. Але в будь-якому разі, нагадує Керстен Брандт, найкориснішою є сира морква. І справді: зайців та кроликів онкологічні захворювання оминають.
СЛИВИ
У сливах містяться: вода, сахароза, пектинові речовини, білки, клітковина. З органічних кислот переважає яблучна, наявні вітаміни В1, В2, РР, С, провітамін А, а також мінеральні речовини — натрій, калій, магній, фосфор, залізо.
Сливи корисні при гіпертонічній хворобі, запаленні легенів, туберкульозі, ревматизмі. Найцінніші для споживання у свіжому вигляді плоди великоплідних угорок і ренклодів. У них високий вміст сахарози, ніжний м’якуш, гарний гармонійний смак. Вони мають речовини, які звільняють кишківник від шлаків, підсилюють перистальтику, поліпшують травлення, дезінфікують. А калій, що міститься у плодах, дає змогу використовувати сливу як протинабряковий засіб, що виводить з організму надлишки рідини.
Сливи — найліпші стимулятори вуглеводного обміну, вони зміцнюють нерви, освіжають розумовий процес, підвищують праце¬здатність. Ці фрукти заспокоять, проженуть тривожність і депресію: досить тиждень поїсти по 200 грамів слив щодня. Це дуже хороший профілактичний засіб, що робить організм стійкішим до стресу.
Чорнослив (сушені плоди темної сливи) допомагає в боротьбі з онкологічними захворюваннями, поліпшує стан шкіри, має антибактеріальні властивості. Також містить багато антиоксидантів, які підвищують імунітет. Чорнослив майже повністю зберігає корисні речовини, котрі входять до складу свіжої сливи.
Не рекомендується вживати сливи у великих кількостях при захворюванні на цукровий діабет, оскільки в них великий вміст глюкози.
ЦИКОРІЙ
Стебла цикорію (петрових батогів) заготовляють наприкінці літа, а коріння — восени. Викопавши, очищують від землі й сушать у провітрюваному приміщенні. Стебла із квітами ріжуть ножицями й сушать у сухому прохолодному місці. Зберігають сировину в скляній банці не більше року. Прикореневі листки культурного цикорію використовуються для салатів і цінуються в дієті хворих на цукровий діабет. Рослина нетоксична.
Перевага напоїв із цикорієм в тому, що вони через відсутність кофеїну не діють збудливо на нервову й серцево-судинну системи. Тому їх рекомендують при серцево-судинних захворюваннях, гіпертонічній хворобі, безсонні, алергіях.
При сверблячих дерматозах, подагрі, лишаях відвар цикорію застосовують у вигляді ванн, примочок, пов’язок. Беруть 100 г сировини на 2 л води, варять на повільному вогні хвилин 15, потім додають у теплу ванну.
При захворюваннях шлунково-кишкового тракту вживають відвар цикорію: 40 г стебел заливають літром окропу і млоять на водяній бані 30 хвилин. П’ють як чай по 1/2 склянки 3-4 рази на день.
При кольках приймають збір: трава звіробою, трава деревію, трава цикорію. Усього беруть порівну, подрібнюють і перемішують. Столову ложку суміші заливають 300 мл окропу і настоюють протягом години. Настій проціджують і п’ють по півсклянки тричі на день.
Сік цикорію п’ють із молоком (20 крапель на півсклянки) тричі на день при водянці й набряках.
Але пам’ятайте, що перш ніж лікуватись, треба обов’язково порадитися з лікарем, бо є і протипоказання.
* Ця інформація несе загальний характер і не є конкретною порадою при лікуванні конкретної хвороби! За професіональною порадою лікування будь-якої хвороби звертайтесь до вашого лікаря!
