СТРАВИ З КВАСОЛІ – СМАЧНІ Й ЛІКУВАЛЬНІ

0
460

Квасоля була поширеним харчовим продуктом ще в античних країнах, де її застосовували і в медицині. Здавна широко використовують квасолю в українській кухні для приготування борщів, вінегретів, приправ до м’ясних страв тощо.
Її білкові речовини за хімічним складом та біологічною цінністю подібні до білків тваринного походження. Багата вона незамінними амінокислотами, дуже важливими для організму людини.
Вуглеводи квасолі – це цукристі сполуки (глюкоза, фруктоза, сахароза, крохмаль та клітковина), у ній чимало органічних кислот (яблучна, лимонна, малонова), каротину та вітамінів С, В1, В2, В6, РР. Квасолю вважають цінним джерелом вітаміну Е, який регулює обмін жирів, білків та нуклеїнових кислот.
До того ж це справжня комора мінеральних сполук. Серед них – калій, фосфор, цинк, залізо, мідь, нікель, кобальт, кремній. За вмістом міді і цинку квасоля переважає більшість овочів (цинк, як відомо бере участь у синтезі деяких ферментів, інсуліну та гормонів). Ось чому квасолі відводиться значне місце в дієтичному харчуванні.
У стиглому насінні (зерні) квасолі виявлено у значній кількості білок (20-30%), вуглеводи (50-60 %), жири (до 3,6 %). З’їдаючи по 50 г квасолі щоденно, можна наполовину знизити ризик виникнення раку молочної залози. Фолієва кислота, що є в овочі, захищає від раку легень і від раку внутрішніх жіночих органів.
Квасоля підсилює секрецію шлункового соку, і страви з неї призначають для дієтичного харчування тим, у кого гастрит зі зниженою кислотністю. Її можна споживати людям із запальними захворюваннями нирок та сечового міхура, сечокам’яною хворобою, хронічними ревматичними артритами та подагрою, жировим переродженням печінки.
У народній медицині лушпинням квасолі, яке заготовляють, коли воно свіже, не підсохле, лікують цукровий діабет. Воно містить аргінін, аспарагін, бетаїн, геміцелюлозу (45-50%), лейцин, тирозин, триптофан, холін.
У разі цукрового діабету рекомендують збір: 3 ст. л. суміші стручків квасолі, листя чорниці та дрібно порізаної вівсяної соломи (кожного компонента по 2 частини), взятих на 1 частину лляного насіння, кип’ятять 20 хв. у 3 склянках води. П’ють відвар по 3 ст. л. тричі на день.
Солі калію впливають на виведення рідини з організму й розвантажують серцево-судинну систему. 1 ст. л. висушеного й порізаного лушпиння (без квасолі) заливають 2,5 склянки окропу. Цей настій вживають 3-4 рази на день по 0,5 склянки ті, хто страждає від ревматизму та набряків, особливо ниркового походження (як сечогінний засіб).
Відвар стручків корисний хворим на пієлонефрит та гломерулонефрит, але ще ефективніше стручки квасолі поєднувати з приймочками кукурудзи звичайної (змішувати порівну), листям мучниці звичайної (15 г), травою остудника голого, хвоща польового та квітками волошки польової (по 10 г). 4 ст. л. настоюють в 1 л води протягом 12 годин, кип’ятять 10 хв. і знову настоюють 30 хв. Вживати цей відвар краще теплим по 0,5 склянки 4 рази на день через 1 годину після їди.
Відваром стручків квасолі з листям чорниці (порівну) в народній медицині лікують хронічний панкреатит.
Із суміші стручків квасолі, листя чорниці звичайної, деревію звичайного, квіток терну звичайного, трави хвоща польового та звіробою звичайного (у співвідношенні 3:3:6:3:3:6) готують настій, який вживають у разі сечокам’яної хвороби (1 ст. л. на 1 склянку холодної води, настояти 6 годин, довести до кипіння і вживати протягом дня 1 склянку за кілька разів). Цей настій має виражений діуретичний ефект, сприяє видаленню з організму хлоридів та азотистих сполук. Особливо корисний таким хворим відвар із сушених квіток квасолі.
Доведено, що настій лушпиння має також антибіотичні властивості, оскільки в ньому міститься речовина протимікробного характеру.
У традиційній медицині квасолю застосовують як ранозагоювальний засіб та для лікування деяких шкірних хвороб, гіпертонії, хронічного ревматизму.
У Стародавньому Римі квасолю цінували не тільки як продукт харчування – з неї готували борошно для поширеного на той час косметичного засобу, який заміняв римлянам пудру, протягом кількох століть це борошно входило до складу відбілювальних засобів для шкіри обличчя.
Квасолеві маски омолоджують шкіру. Вона стає пружною та рум’яною. Для цього квасолю замочують у воді впродовж кількох годин, потім варять і протирають через густе сито. Додають сік з половини лимона та 1 ст. л. маслинової олії, старанно все змішують. Одержану суміш ще теплою рівномірним тонким шаром накладають на обличчя. Маску змивають через 15-20 хв. теплою, а відтак холодною водою. Часто робити таку маску не слід (приблизно 1 раз на 2 тижні).
Споживати квасолю можна протягом цілого року – спочатку молодими зеленими стручками, потім – зрілими плодами, які дуже добре зберігаються.
Крім традиційних, з квасолі можна приготувати ряд оригінальних страв.
– Замочену звечора квасолю зварити до готовності, полити підсмаженою на олії чи салі цибулею.
– 1 склянку вареної квасолі перемолоти двічі на млинку для м’яса разом із підсмаженою на олії цибулиною та вареною морквиною, додати меленого перцю чи сушеної зелені, добре вимішати. Масу можна намащувати на хліб.
– Одну велику цибулину дрібно нарізати і підсмажити, змішати з 1 склянкою вареної квасолі, додати півсклянки подрібнених ядер волоських горіхів, 2-3 ст. л. олії, 2 подрібнені зубчики часнику, дрібно посічену зелень кропу.
– 2 склянки квасолі з’єднати з натертою сирою морквиною (40-50 г) і покришеною цибулиною (70 г), посолити, заправити 4 чайними ложками оцту та 5 ст. л. олії. Замість моркви можна покласти яблуко кислого сорту, тоді зменшується кількість оцту.
– Невелику морквинку потерти на тертці з великими вічками, яблуко порізати дрібно, 2 мариновані перчини – соломкою, з’єднати з 2 склянками квасолі, заправити олією (5 ст. л.) або майонезом (100 г).

* Ця інформація несе загальний характер і не є конкретною порадою при лікуванні конкретної хвороби! За професіональною порадою лікування будь-якої хвороби звертайтесь до вашого  лікаря!