ЧИ ВАРТО ВИДАЛЯТИ ГЛАНДИ?

0
444

Вельми неприємна штука — тонзиліт, себто запалення піднебінних мигдаликів. Небезпека «підхопити» цю недугу різко зростає холодної пори року. Хтось скаже: треба якомога раніше видалити оті гланди — і все буде гаразд. Не поспішайте. Колись і справді медицина вважала так, але нині… Втім, давайте, як кажуть, по порядку. Послухаймо фахівця, котрий вивчає природу саме цього захворювання і розробляє методики його лікування. Юрій Вікторович ШЕВЧУК — асистент кафедри оториноларингології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії.
— Наскільки актуальна ця проблема сьогодні?
— Попри свою давність, вона залишається дуже актуальною і в наш час, перетворившися з суто оториноларингологічної на клініко-імунологічну і навіть на загальнобіологічну. Це пов’язано не тільки з поширенням цього захворювання, але й з набуттям нових знань про ту роль, яку відіграють піднебінні мигдалики в організмі, появою нових уявлень про патогенез, тобто походження й розвиток хвороби, й відповідно про методи лікування.
Згідно з класифікацією, розрізняють специфічний та неспецифічний хронічний тонзиліт. Специфічний являє собою ураження мигдаликів інфекційними гранульомами внаслідок туберкульозу, сифілісу, склероми і належить до цих патологій. А от хронічний неспецифічний тонзиліт — це інфекційно-алергійне захворювання з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції піднебінних мигдаликів.
Актуальність проблеми зумовлена передусім високою частотою захворюваності: за даними різних фахівців, в Україні цей показник сягає 1260 на 10 тисяч населення. Водночас із хронічним тонзилітом пов’язане виникнення і погіршення перебігу багатьох захворювань, насамперед серцево-судинної системи (ревматизм), нирок, суглобів, тиреотоксикоз.
— Деякі лікарі стверджують: мигдалики не дуже потрібні…
— Це геть застаріле уявлення! Адже пам’ятаєте, колись і апендикс вважався зайвим органом, а першим радянським космонавтам перед польотом видаляли його «про всяк випадок». Нині ситуація змінилася. Відповідно до сучасних уявлень, мигдалики виконують три функції: імунну (або захисну), кровотворну та рецепторну (або нервово-рефлекторну). Важлива їхня роль у формуванні як місцевих, так і системних захисних реакцій організму у відповідь на впливи бактерій та вірусів. А кровотворна функція полягає у розмноженні Т- і В-лімфоцитів, які потрапляють із центральних органів, у формуванні лімфоцитів з їхніх попередників, перетворенні лімфоцитів на ефекторні клітини, що здійснюють імунний захист. Рецепторна, або нервово-рефлекторна, функція полягає у наявності рефлекторних зв’язків мигдаликів із серцем, нирками, печінкою та іншими внутрішніми органами. Ці рефлекси належать до фізіологічних і виконують захисну функцію, змінюючи роботу внутрішніх органів.
— Як виникає хронічний тонзиліт?
— Формування хронічного запального вогнища у мигдаликах та розвиток тонзилогенних процесів в організмі відбуваються внаслідок тривалої взаємодії інфекційного агента і макроорганізму. При цьому важливу роль відіграє стан імунітету. Пусковим моментом є порушення помпового механізму мигдаликів, який забезпечує їхнє самоочищення. Це призводить до тривалого контакту інфекційного агента з макроорганізмом, формування хронічного вогнища інфекції у лімфаденоїдній тканині та алергізації організму. Вирішальними для розвитку хронічного тонзиліту є зміни загальної та місцевої реактивності організму, алергічний стан, що може бути наслідком хронічного тонзиліту або передувати йому.
— А що зменшує опірність організму розвиткові недуги?
— Зниження реактивності організму спричиняють такі фактори, як загальне та місцеве переохолодження; нераціональне харчування; несприятливі умови праці й відпочинку; інші вогнища хронічної інфекції — каріозні зуби, пародонтоз, хронічні синусити, які призводять до потрапляння бактерій у мигдалики з вогнища інфекції, а також порушення носового дихання через наявність аденоїдів, викривлення носової перегородки та хронічні риніти.
— Яке лікування можна рекомендувати сьогодні?
— Воно може бути консервативним, напівхірургічним та хірургічним.
Консервативне лікування показане при компенсованій (тобто відновлюваній) формі, а також при декомпенсованій (тобто недостатній діяльності органа), що проявляється рецидивами ангін. Також до нього вдаються за наявності протипоказань для хірургічного втручання.
Консервативне лікування включає, зокрема, й засоби, що сприяють підвищенню природної опірності організму: правильний режим дня, раціональне харчування, яке передбачає вживання достатньої кількості вітамінів, загартовування, курортно-кліматичне лікування, тканинна терапія, застосування g-глобуліну та препаратів заліза. Застосовують також і гіпосенсибілізуючі засоби: препарати кальцію, антигістамінні, аскорбінову кислоту, малі дози алергенів. Вагомий результат може дати застосування засобів, спрямованих на корекцію метаболічних порушень у мигдаликах, — триметазидин, токоферол, аскорбінова кислота тощо. Корисно проводити сануючі процедури полоскання, зрошення, змазування мигдаликів розчинами Люголя, хлорофіліпту тощо.
У разі ж неефективності консервативного лікування застосовують напівхірургічні методи: кріотонзилектомію, гальваноакустику, діатермокоагуляцію мигдаликів, кріовплив на них у поєднанні з ультразвуковим, лазерну лакунотомію та деструкцію мигдаликів, вишкрібання лакун. Ці методи показані також при супутніх захворюваннях, що унеможливлюють виконання тонзилектомії.
Хірургічне лікування — тонзилектомія, або повне видалення мигдаликів разом із капсулою,— показане при декомпенсації хронічного тонзиліту у вигляді рецидивуючих паратонзилітів та паратонзилярних абсцесів, з вираженою інтоксикацією, при захворюваннях віддалених органів і систем. Ця операція рекомендується також хворим, лікування котрих іншими консервативними методами виявилося марним.
— Чи існують протипоказання для оперативного втручання?
— Протипоказаннями для тонзилектомії є гемофілія, виражена серцева та ниркова недостатність, стенокардія, високий ступінь гіпертензії, тяжка форма цукрового діабету, активна форма туберкульозу, гострі інфекційні захворювання, вагітність та період менструації. Хірургічне втручання доцільніше проводити у так званий холодний період року — не раніше ніж за 2-3 тижні після ангіни.
— У чому полягає профілактика тонзиліту?
— Профілактика проводиться у двох напрямках: підвищення загальної реактивності організму та санація інших вогнищ хронічної інфекції — лікування захворювань ясен, зубів (ідеться про карієс, пародонтоз), гнійних синуситів, відновлення носового дихання.
Розмову вів
Ярослав ШЛАПАК

* Ця інформація несе загальний характер і не є конкретною порадою при лікуванні конкретної хвороби! За професіональною порадою лікування будь-якої хвороби звертайтесь до вашого  лікаря!