ВІН ВИГЛЯДАВ ТАКИМ ПОРЯДНИМ!

0
487

«У понеділок (26 листопада – прим. Ред.) сталася без перебільшення історична подія. На території Одеської області розпочалася реалізація Національного проекту «LNG–термінал», — заявив, відкриваючи засідання Кабміну Прем’єр–міністр Микола Азаров. І, як це іноді буває, мав рацію! Подія виявилася навіть більш історичною, ніж думав Прем’єр: вперше за багато років український уряд з таким ганебним шумом сів у брудну калюжу!..
Побудова терміналу для прийому скрапленого газу — проект для нашої держави і справді пріоритетний. Із виходом на проектну потужність запланований термінал зміг би приймати 10 млрд. кубів газу на рік. Це приблизно третина від наших обсягів споживання. Причому ціна LNG–газу на світовому ринку вдвічі менша за газ російський, природний. Якщо до цієї цифри додати ще енергоносії місцевого видобутку, плюс реверсний російський, то енергозалежність від «Газпрому» вдалося б звести практично до нуля.
І ось на початку тижня у Києві підписали договір про створення консорціуму інвесторів нацпроекту «LNG–термінал». Головним інвестором виявилася іспанська фірма Gas Natural Fenosa. Від імені України документи завізував сам керівник Держагенції з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів. За рукою Каськіва пильно стежив своїм державним поглядом сам Прем’єр Микола Азаров. Ще раз вживши слово «історичний», довірливий Микола Янович сказав кілька речень державної ваги. «Термінал буде здатен приймати такі обсяги газу, при яких ми станемо самостійними гравцями на енергетичному ринку», — підсумував він свої мрії того великого дня.
Увесь день 27 листопада український інформпростір торжествував перемогу: близькі до влади експерти рахували загальну вартість будівництва (1 млрд. 150 млн. гривень), міряли довжину газогону (65 кілометрів), діаметр труби (1000 мм) та, звичайно ж, обсяги газу. Вітчизняна ейфорія — дякуємо інформаційному суспільству — за добу дійшла до Іспанії. Зокрема, до фірми Gas Natural Fenosa. Де просто отетеріли від усвідомлення того, що, виявляється, вони підписали якусь угоду і що їхня структура має інвестувати в якусь Україну такі шалені гроші!
28 листопада стало зрозуміло: людину, яка підписувала угоду, з фірмою Gas Natural Fenosa поєднує тільки хороше володіння іспанською мовою. Каськів та його підлеглі ідентифікували його як Джорді Сарда Бонвеї. А така людина у фірмі–«інвесторі» не працює, не працювала і не має жодного стосунку до компанії! «Gas Natural Fenosa не підписувала жодних контрактів щодо інвестування у LNG–термінал в Україні або щодо управління консорціумом щодо будівництва цього терміналу, — сказано в офіційній заяві компанії. І, аби остаточно відмежуватися від мрій шановних Каськіва—Азарова, знову ж таки офіційно заявили: — Ми категорично відкидаємо повідомлення, які курсували у медіа протягом дня».
Журналісти, які були присутніми під час підписання угоди, зазначають, що поведінка пана Бонвеї була трохи дивною. І відрізнялася від звичок західних топ–менеджерів. Скажімо, тим, що «високий» гість відмовився дати коментар пресі.
Після такого гучного ляпаса чиновники спробували зберегти лице. Спочатку Каськів заявляв, що угоду насправді підписали, а Бонвеї таки є представником іспанської фірми. Потім — що він виконував роль посередника! Проте офіційно іспанці категорично відкинули й таку можливість, мовляв, жодних повноважень жодному Бонвеї вони не надавали. А отже, українські офіційні особи, м’яко кажучи, перебільшують оцінку ситуації. Тоді Владислав Каськів заявив: «Я досі сподіваюся, що причиною оприлюдненої в ЗМІ інформації є технічні неув’язки. Зараз ми проводимо відповідні консультації». А переконавшись, що «технікою» тут і не пахне, зробив ще одну смішну заяву — мовляв, іспанці спочатку підписали угоду, а через день вирішили з неї вийти! «Жодного принципового значення для нас таке рішення (іспанської фірми. — Ред.) мати не буде, оскільки у нас є велике коло партнерів. Іспанська компанія жодного ексклюзиву не мала», — ображено заявив Каськів. І врешті зробив просто геніальну заяву: «Рішення компанії не брати участь у проекті могло бути ухвалено як наслідок зрозумілого тиску».
Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ