ВІД КАБІНЕТУ ВІЙТА — ДО КАМЕРИ СІЗО

0
654

На тому засіданні в залі суду ледь не революція почалася. «Скільки ж це буде продовжуватися?!» — зірвався з місця один із присутніх. На його голос навіть охоронець із «Грифона» прибіг. Щоправда, суддя начебто лояльно поставився до порушника порядку, лише попередивши, що до таких осіб буде застосовано заходи адміністративного впливу. Зрештою, на цьому процесі вже не вперше вирують емоції. Що стосується саме того засідання, то люди, по-перше, вже були зворохоблені довгим чеканням, тим, коли ж воно почнеться. Дві з половиною години просиділи в залі, поки нарешті почули: «Прошу всіх встати. Суд іде». Як потім з’ясувалося, затрималися через запізнення свідка. Тільки ж публіка та підсудний, котрий, як і належить особам, до яких застосовано міру запобіжного заходу — арешт, сидів у клітці, про це не були поінформовані. Та пристрасті вихлюпнулися вкінці, коли вкотре було відхилено, мабуть, сьоме чи восьме, а може, й десяте клопотання підсудного про зміну запобіжного заходу.

ШАХРАЙ І ХАБАРНИК

Судячи з обвинувального висновку, війт села Підгір’я Богородчанського району Роман Роспопа тяжко прогрішив проти держави, суспільства і своїх виборців. Його звинувачують, зокрема, в шахрайстві в особливо великих розмірах. Санкції цієї статті передбачають від 5 до 12 років позбавлення волі. На цьому тлі ніби дріб’язком виглядають такі статті Кримінального кодексу, як зловживання владою та службове підроблення. А ось отримання хабара у великих розмірах, знову ж таки, пахне для пана Роспопи тривалим ув’язненням. Якщо, звісно, його вину в цьому буде доведено. Бо, наприклад, в епізоді, пов’язаному із шахрайством — а це заволодіння чужим майном або придбання прав на майно (на суму понад 100 тисяч гривень) шляхом обману або зловживання довірою — є доволі цікавий нюанс. Йдеться про заяви трьох жителів села, яких у цій справі під час досудового слідства визнано потерпілими, хоча вони й заявляли, що жодних збитків майнового, морального чи фізичного характеру їм не заподіяно. Отож і звернулися до суду, аби їх не залучали при розгляді справи в ролі потерпілих.
Та до цього, можливо, ще повернемося, бо не були присутні на тих засіданнях. До газети люди звернулися, вже коли почалося слухання з приводу хабара. і тут є другий цікавий нюанс. Журналістам, у тому числі й авторові цих рядків, котрий понад 20 років висвітлює кримінальну тематику, до таких звернень не звикати. Звісно, у нас шукають захисту, хоча газета — не той орган, який виносить вердикти. Але я вперше зіткнувся з таким, щоб просили про висвітлення процесу не його фігуранти чи їхні близькі та родичі, а дещо сторонні люди. Наприклад, до газети з таким проханням звернулися з офіційним листом депутати Підгірської сільської ради. До речі, незважаючи на те, що постановою слідчого чоловіка було відсторонено від посади сільського голови, підгірці на черговій сесії все ж ухвалили рішення, щоб Роман Роспопа залишався на чолі їх територіальної громади. Щоправда, скоро рік, як йому доводиться керувати нею з-за ррат.
Мабуть, гадати довго й не треба, за що сільський голова міг вимагати хабара. Звісно, за землю. В цьому випадку йдеться про десять гектарів, якими зацікавився один іноземний інвестор з метою розташування там такої забавки для багатих, як гольф-клуб. Відповідну земельну ділянку вподобали в межах селах Підгір’я. Хоча, як потім з’ясувалося, питання її належності виявилося спірним, але ми ще до цього дійдемо.

СЛІДСТВО: СПЕРШУ АКВАРІУМ, ПОТІМ ГРОШІ

Безпосередньо з Романом Роспопою переговори вів представник інвестора. Судячи з обвинувального висновку, підгірський війт саме перед ним поставив категоричну вимогу передати 160 тисяч гривень за сприяння у виділенні земельної ділянки. Тоді представник інвестора (йдеться про такого собі жителя Надвірни на прізвище Сушириба) зателефонував до свого рідного брата, який перебуває на заробітках в Росії і безпосередньо контактує з особою, яка мала споруджувати гольф-клуб. Після консультацій йому порадили переконати пана Роспопу, як зазначено в обвинувальному висновку,  відмовитися від протиправних та незаконних вимог, а у разі незгоди звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів. 26 березня 2012 року Роспопа зателефонував до т. зв. потерпілого і сказав, що питання з виділенням земельної ділянки вирішується позитивно, але для його прискорення і підтвердження серйозності намірів, крім грошей, він повинен передати додатково у подарунок акваріум з відповідним обладнанням та рибками. Після цього Сушириба й звернувся до Богородчанського райвідділу УМВС. Зауважимо, що міліція тут спрацювала оперативно. Того ж дня вже через кілька годин акваріум, вартістю понад півтори тисячі гривень, з’явився в кабінеті сільського голови. Щоправда, цей поспіх негативно позначився на рибках. В акваріум, очевидно, налили холодної води, тож коли Роспопа його побачив, усі рибки вже були мертвими. Зрештою, це нюанси, бо річ у тім, що одним акваріумом підгірський війт не вдовольнився. А через п’ять днів знову зателефонував до потерпілого і почав вимагати чергову частину хабара вже живими грошима в розмірі 10 тисяч гривень. Сушириба змушений був пристати на цю вимогу.  Хитрий Роспопа, отримавши гроші, «ѕз метою приховання (так написано в обвинувальному висновку. — і. Н.) своїх злочинних дій та надання їм законного вигляду» власноручно написав розписку про отримання коштів нібито для оплати робіт з виготовлення проекту відведення земельної ділянки.
Дещо відволічуся, бо не розумію, чому наші браві правоохоронці тоді й не затримали нечистого на руку сільського голову? А раптом він вдовольнився б отриманою сумою і далі нічого не вимагав, а зацікавлені особи отримали омріяну землю і навряд чи висловлювали б якісь претензії? Тоді ж коту під хвіст пішла б хитромудро спланована операція, на яку витрачено стільки часу, зусиль і технічних засобів. Думаю, що з часом відповідь на це запитання знайдеться. Тільки на чию користь вона буде?
Зрештою, Роман Роспопа не зупинився на шляху незаконного збагачення, йдеться далі в обвинувальному висновку, і 24 квітня знову заявив потерпілому про необхідність осипати його «золотим дощем» у вигляді вже 38 тисяч гривень, інакше землі йому не бачити. Через кілька годин Сушириба приніс у кабінет сільського голови гроші та поклав на стіл. Війт, який перебував у нетверезому стані, взяв їх обома руками та підсунув до себе. До речі, разом із грошима потерпілий приніс ще й дві пляшки пива, які також вимагав від нього Роспопа. Після цього попрощався з ним і вийшов з кабінету, в який одразу влетіли працівники міліції.

ВІЙТ: ПІДСТУПНЕ ГОЩЕННЯ

Показання Романа Роспопи разюче відрізняються від того, що зазначено в обвинувальному висновку. Найперше, він реально був зацікавлений, щоб потенційний інвестор отримав земельну ділянку, бо в село від цього надійшли б значні кошти. Адже при передачі її в оренду Підгір’я отримало б 60 відсотків орендної плати, а у разі викупу — всі 90 відсотків, зазначив сільський голова на суді. Враховуючи, що потенційний інвестор готовий був заплатити за неї 4,5 мільйона гривень, мабуть, не в одного сільського голови затремтіли б руки від можливості залучити такі гроші для свого села.  Ну і не без того, що хтось із односельців знайде роботу в майбутньому гольф-клубі. Тому всіляко сприяв якомога швидшому позитивному вирішенню цього питання. По суті, навіть пішов на такі дії, які нині кваліфікують як службове підроблення, коли виникла спірна ситуація за ті 10 гектарів. Виходило на таке, що вони розташовані за межами Підгір’я. В такому разі питання щодо їх передачі належить до компетенції Богородчанської РДА. Та в будь-якому разі село мало отримати свої гроші. Погодивши цю справу з головою райдержадміністрації, Роспопа, переконаний, що депутати його підтримають (всупереч твердженню слідства, яке зазначило в обвинувальному висновку протилежне), дав вказівку землевпорядникові підготувати проекти звернення Підгірської сільської ради до Богородчанської РДА та рішення сільради «Про розробку проекту землеустрою щодо відведення знеособленої земельної ділянки на території Підгірської сільської ради», в які внести відомості про те, що сесія сільради нібито ухвалила рішення вийти з пропозицією до Богородчанської РДА щодо внесення згаданої земельної ділянки за межами населеного пункту для рекреаційного призначення за рахунок запасу Підгірської сільської ради (угідь-пасовищ) до переліку тих, які підлягають продажу права оренди на конкурентних засадах, та уповноважити сільського голову звернутися з відповідними пропозиціями до райдержадміністрації. Підсудний не заперечував, що справді це зробив, але ж діяв виключно в інтересах своєї територіальної громади і нікому цим збитків не завдано. «Якби все робилося так, як книжка пише, — зазначив під час дачі показань на судовому підсумку підгірський війт, — то мало що можна було б у кінцевому рахунку зробити». Зрештою, цей момент оцінювати судові, а ми перейдімо безпосередньо до фінансової чи, так би мовити, хабарницької частини справи.
Почнемо з першого епізоду — акваріуму. За словами підсудного, того дня, 26 березня, він у кабінеті сільради не був цілий день. Зайшов туди аж ввечері, тоді й побачив цю ємність із уже мертвими рибками. До речі, за словами працівників сільради, його принесли ще до обіду, тоді як заяву Сушириби про вимагання у нього хабара було зареєстровано о 13 год. 50 хвилин. А ми, своєю чергою, зазначимо, що в обвинувальному висновку взагалі вказано 15 годину дня, коли акваріум з’явився в кабінеті голови.
Другий епізод стосується отримання 10 тисяч гривень. Це було 31 березня, в суботу, інакше кажучи, у вихідний день. За словами Роспопи, до нього зателефонував Сушириба і запропонував зустрітися в сільраді, сказав, що, мовляв, має терміново виїжджати до Москви і просив надати якісь документи, щоби він міг представити їх інвесторові, посередником якого є. Мовляв, хай бачить, що тут йде робота і таке інше. Ну, поробив йому Роспопа копії різних паперів, у тому числі й проекту рішення про виділення земельної ділянки, хоча він документом ще не був, на тому й розійшлися. Та через якийсь час Сушириба знову зателефонував, попросивши про ще одну зустріч. Цього разу вже він передав сільському голові якісь документи та десять тисяч гривень, пояснивши, що це для друга його брата, котрий в час його відсутності буде займатися цим питанням. Роспопа перерахував гроші, написав розписку щодо їх отримання і разом з документами поклав до сейфу. Але «друг» так і не приїхав, тож коли Сушириба через певний час знову з’явився в кабінеті війта, він повернув йому гроші. Отож дуже проблемно зрозуміти, яким чином цей випадок можна трактувати як отримання хабара.
Нарешті підходимо до кульмінації. За словами підсудного, напередодні його затримання в сільській раді, знову ж таки за його відсутності в робочому  кабінеті приїхав Сушириба і попросив працівників сільради дати йому на руки будь-які документи, котрі стосуються проходження проекту про виділення земельної ділянки. Але йому нічого не могли дати, бо всі папери вже були в райдержадміністрації. Тоді гість запропонував, щоб працівники сільради передали своєму голові подарунок, який він привіз від брата. Ті відмовилися, і Сушириба під’їхав з цим же подарунком додому до Романа Ярославовича. «Але, на щастя, того дня ми не зустрілися», — каже підсудний.
Зустріч відбулася наступного дня. Як зазначив підсудний, Сушириба знову був із якимсь кульком, пропонував подарунок від брата і просив надати якісь документи. Мовляв, назбирали грошей (треба розуміти, що мова йде про інвестора) і треба терміново прозвітуватися перед ним про те, що зроблено. Роспопа пояснив, що всі документи тепер у райдержадміністрації й від нього вже нічого не залежить і попросив більше його не турбувати. «Цей Сушириба вже мене добряче був дістав», — сказав на суді Роман Ярославович. Проте того дня їм ще раз довелося зустрітися, і знову з ініціативи потерпілого. Той прийшов у кабінет голови і виставив на стіл дві пляшки горілки «Хлібний дар», курку, хліб, іншу закускуѕ На біду, Роман Роспопа від гощення не відмовився. Чаркувалися, за його словами, довго. Сушириба час від часу кудись вибігав. Як заявив підсудний, тепер він думає, що той приймав «антидот». Роман Ярославович переконаний, що в горілці був якийсь препарат, котрий одурманює людину, тому що йому раптом стало дуже зле. Зрештою, тепер цього не встановиш. Бо пляшки з-під горілки, за словами підсудного, були знищені слідчим (?!). А тоді він попросив гостя купити йому мінеральної води. Той повернувся не лише з напоями, а ще й з двома невідомими, яких представив як своїх друзів. Мовляв, приїхали, щоб його забрати, бо ж «під мухою» за кермо не сяде. Тож випили ще по сто грамів «на коня» і Сушириба з одним колегою вийшов. А другий чомусь залишився. і тут до кабінету влетіли працівники міліції.
У своїх показаннях підсудний не сказав головного: коли ж саме Сушириба поклав на стіл гроші. Він тільки попросив звернути увагу на відеозапис, де видно, що спершу вони були в одному місці, а відтак — в другому. і категорично стверджував, що не торкався жодної купюри. Тоді ж звідки на його руках специфічна фарба яскраво-зеленого кольору, яка проявилася при просвічуванні ультрафіолетовими променями? На думку Роспопи, нею могли бути оброблені пляшки з горілкою. Адже на правах господаря наливав він.
Далі його доставили до райвідділу міліції, де примусили, застосовуючи в тому числі й фізичне насилля, підписати явку з повинною. Зрештою, таке можна почути від багатьох і, як правило, суд на це не зважає. Якщо, звісно, немає реальних доказів, що затриманого били. Але «менти» бити вміють. Та далі Роман Роспопа розповів, що після цього його помістили в інфекційне відділення лікарні. «Я там перебував ось у такій самій клітці, як ця, яка закривалася на навісний замок і під охороною», — зазначив підсудний. Він переконаний, що в лікарні просто очищали його організм від того токсину, яким було отруєно горілку. Тільки там не рятували здоров’я, а може, й життя, а замітали сліди. З цього приводу Роспопа написав відповідну заяву до прокуратури, але її було проігноровано. Як і багато інших, до речі.
Отож самі бачите, наскільки суперечливі позиції обвинувачення і підсудного. Можливо, надалі почуємо якісь більш конкретні аргументи першої сторони. Скажімо, розшифрування телефонних розмов чи диктофонних записів, звісно, реальних, а не змонтованих, з яких можна було б чітко почути, як сільський голова вимагає хабар. Цікаво було б послухати і потерпілого, але чомусь він вперто не хоче з’являтися в суд. Вже стільки постанов було винесено про його примусовий привід. З приводу їх невиконання навіть кримінальне провадження розпочали.

ТЮРЕМНИЙ ЮВІЛЕЙ

А тим часом минув уже рік, як Роман Роспопа — за рратами. Його нині трирічний онук бачить дідуся тільки на фотографіях. Незважаючи на численні клопотання громади села, депутатів Підгірської сільської ради, сільських голів Богородчанського району і навіть таких авторитетних осіб, як владики УГКЦ та УПЦ КП, йому ніяк не хочуть змінити міру запобіжного заходу, скажімо, випустити під заставу. Але про це далі…
Ігор НИКОРОВИЧ