ШАХТАРІ ПРИЙДУТЬ У КИЇВ ВОСЕНИ?

0
910

Відсутність грошей у державному бюджеті на підтримку житлово-комунального господарства (ЖКГ), зокрема на обіцяні субвенції, виливається в багатомільйонні борги із заробітної плати шахтарів. Уже восени можна очікувати масових акцій протестів гірників і на цій хвилі — вимог відставки уряду.

ХОЛОДНИЙ ДУШ ДЛЯ ПРЕМ’ЄРА

В уряді Миколи Азарова виникли серйозні проблеми з виконанням державного бюджету. Не встиг міністр доходів і зборів Олександр Клименко 15 травня заявити, що бюджет виконується стабільно, як з’ясувалося, що в скарбниці немає грошей на підтримку ЖКГ. Ні, йдеться не про фінансування кардинальної модернізації інфраструктури. Мова про елементарні потреби.
Дізналися про це практично випадково. Водоканали почали різко накопичувати борги за електроенергію. Національна комісія, яка здійснює державне регулювання в сфері енергетики (НКРЕ), спробувала розібратися в проблемі. З’ясувалося, що підприємства теплокомунальної енергетики (ТКЕ) просто не одержують субвенції з державного бюджету для компенсації різниці в тарифах на воду та тепло, які відпускають населенню за пільговими тарифами.
Тут поясню. Підприємства ТКЕ, якщо за законом, то одержують газ та електроенергію за, скажемо так, комерційною ціною. Ці енергоносії — основа для виробництва теплової енергії, яку потім поставляють у будинки та квартири, на підприємства. А електроенергія — паливо для всіх водопостачальних і водовідвідних підприємств. Отже, ціна теплоенергії та насамперед електроенергії, а також газу залежно від категорії (обсягу споживання) для населення — фіксована. І якщо вірити численним фактам, вона не компенсує витрат на енергоносії та її виробництво, тобто витрат підприємств ТКЕ. Різницю, як правило, компенсували з бюджету (ті самі субвенції на різницю в тарифах).
У 2013 р. у спеціальному фонді за цією статтею передбачено 5 млрд грн. Але це лише на папері. Реальних коштів немає.Планувалося, що гроші до цього спецфонду надійдуть за рахунок погашення податкової заборгованості компаній електроенергетики та вугільної галузі, а також із чистого прибутку унітарних підприємств. Однак на них розраховувати не варто — таких податкових боргів просто немає. Про це ще 5 лютого 2013 р. міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький письмово повідомив Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України: “…Єдиним джерелом фінансування субвенції на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію для населення… визначено надходження від заборгованості підприємств ТКЕ за використаний природний газ…
Однак вищезазначена заборгованість не визначена й документально не оформлена… Вона утворилася в результаті використання облгазами(виділено авт.) з держрезерву певних обсягів природного газу… для забезпечення потреб населення… задовго до створення “Нафтогазу України”.
У зв’язку із цим вважаємо, що (така і ця. — Авт.) заборгованість не може бути визначена джерелом фінансування різниці в тарифах на теплову енергію для населення.
Міненерговугілля… наполягає на необхідності визначення інших реальних джерел фінансування субвенції на погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію для населення.
Також просимо звернутися в Мінфін України з пропозицією ініціювати внесення відповідних змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”.
Фактично йдеться про прихований дефіцит державного бюджету в 5 млрд грн, на який могли піти, аби втаємничити реальний стан справ в економіці. Але від кого приховувати чи, якщо хочете, перед ким?!
Екс-уповноважений президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський не виключив, що це зроблено свідомо — для створення “хорошої картинки” перед громадянами (зауважимо — виборцями). За його словами, при президенті Вікторі Ющенку проблема боргів бюджету перед комунальниками теж існувала, як і до цього, але так гостро вона не стояла. “Усе робилося прозоро. Завжди був президентський контроль, ми відслідковували ситуацію, такої заборгованості не було”, — сказав Б.Соколовський.

“ЦЕ ВЖЕ БУДЕ ПРОБЛЕМА НЕ МІСЬКВОДОКАНАЛІВ, А ВЛАДИ…”

Проблема віртуальних доходів бюджету може стати реальним головним болем для всіх громадян країни, які ризикують залишитися… без води. І не тільки гарячої. Директор аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій не виключає, що водоканалам найближчим часом загрожує обмеження поставок електричної енергії. Адже лише за січень—квітень вони збільшили борги за вже отриману електроенергію на 830 млн грн — до 3,3 млрд грн. “Їм просто відключать електроенергію, і тоді це вже буде проблема не підприємств із водопостачання, а влади”, — сказав О.Паращій.
Експерт наголосив, що найчастіше тарифи в сфері ЖКГ нижчі від економічно обґрунтованих. Відповідно до діючого законодавства, виникаючу різницю має компенсувати бюджет, але це не завжди робиться вчасно. “Наприклад, у “Київенерго” тарифи на тепло для населення не покривають собівартості його виробництва. Компанія не одержує компенсації від Київської міськдержадміністрації, відповідно, накопичує такі самі борги за газ. Рано чи пізно поставки газу “Київенерго” скорочують, і тоді це стає проблемою не компанії, а київської влади — вона в терміновому порядку шукає гроші”, — пояснив директор аналітичного відділу. На його думку, обмеження в поставках енергоресурсів — найефективніший спосіб поліпшення розрахунків.
Вочевидь, так вважають і теплоенергопостачальні та газові компанії. Уже в багатьох містах і селах такі компанії поставили місцеву владу перед фактом: немає грошей — немає гарячої води (поки що лише гарячої) і газу…
“Тарифи водоканалів не покривають собівартості, тому в компаній утвориться діра у фінансуванні за рахунок збільшення боргів перед постачальниками енергоресурсів. Їм залишається сподіватися на бюджет або брати кредити та платити більші відсотки, які також тарифом не покриватимуться”, — додав О.Паращій.
Саме борги водоканалів стали основним чинником обвалу ринку електроенергії в травні. Проте це тільки видима частина айсберга.
“До середини місяця мали надійти кошти в оплату електроенергії за квітень. Недоотримано 2 млрд грн. З урахуванням боргу за березень загальний дефіцит коштів в енергоринку сягнув понад 3 млрд грн”, — повідомило джерело в державному підприємстві “Енергоринок”.
За його словами, це відповідає приблизно половині вартості товарної продукції енергогенеруючих компаній за місяць. У результаті поточна оплата виробникам електроенергії в травні в середньому становить 21,3%. Вони, у свою чергу, змушені накопичувати борги перед постачальниками вугілля.

У КИЇВ ЗА ЗАРПЛАТОЮ?

“Уже восени можуть виникнути проблеми з виплатою зарплати в шахтарів, а пізніше — в енергетиків”, — прокоментував ситуацію старший аналітик компанії “Інтегритес” Євген Тимошенко.
“У вугільній галузі борги по зарплаті станом на 1 травня 2013 р. перевищували 60 млн грн порівняно з 33,7 млн грн на початок року. У травні заборгованість перед гірниками вдається знижувати за рахунок коштів держпідтримки шахт. Але, за оцінкою фахівців Міненерговугільпрому, якщо не налагодити нормальних розрахунків в енергосистемі, то цього ресурсу вистачить максимум на кілька місяців. А далі — криза неплатежів”, — заявив Є.Тимошенко.
Екс-міністр праці та соціальної політики, народний депутат Людмила Денисова вважає, що розв’язати “боргову” проблему водоканалів у короткостроковій перспективі може лише фінансування з держбюджету. Щоб розрахуватися з енергетиками та продовжувати роботу в штатному режимі, підприємствам із водопостачання потрібно додатково виділити з держскарбниці мінімум 2 млрд грн на компенсацію різниці в тарифах.
“Ситуація набуває загрозливого характеру, тому що, крім водоканалів, можна очікувати соціально-економічних проблем у всіх учасників виробничого ланцюжка, починаючи з видобутку вугілля”, — вважає Є.Тимошенко. На його думку, проблеми в постачальників комунальних послуг і споживачів призведуть до соціальної напруги в суспільстві.
На початку 2013 р. у Київ уже приїжджали делегати від шахтарських колективів Західної України з вимогою погасити борги по заробітній платі. Якщо так піде і далі, то восени, цілком можливо і навіть дуже ймовірно, до них приєднаються колеги-гірники з інших регіонів, а також енергетики та працівники комунальних господарств, для яких затримка виплат заробітних плат стає жорсткою реальністю.
Такі протести — реальна основа для зміни уряду. Тим паче що в 90-х, при прем’єрі Масолі, Україна це вже проходила. З дуже дієвим гаслом: “Геть Масола й Кравчука!”. Тоді протестувальники домоглися відставки лише прем’єра…
Степан ГАВРИЛОВ