Небезпечні… слова

0
894

ПРЕЛЮДІЯ
Літо. Двір у спальному районі Чернігова. Хлопці від шести до дванадцяти років зграйкою вирішують, хто буде голкіпером. Стихійний вибір не задовольняє старших, і ось простір розірвало лайкою. А традиційний «рентген-кабінет» із бабусь чомусь спить, жодне відчинене вікно не оживає обличчям та коментарем. Іду містом. Дві красиві матусі «вигулюють» карапузиків біля пам’ятника «афганцям». Лунає телефонний дзвінок, і раптом із вуст однієї жінки злітають брутальні слова на адресу далекого співрозмовника… А діти тут, поруч. Сідаю у тролейбус, маршрут № 4. Новенька машина, охайні пасажири займають такі ж охайні крісла. На зупинці «Готель Градецький» до салону вдряпуються молодики років двадцяти. П’яно торгуються з кондуктором про безкоштовний проїзд, а коли все ж таки сплатили за квитки, видають «резюме»: «Шара нє прокатіла, давай всьо тут паламаєм етой сучке!» Далі, як у театрі абсурду, зривають рекламні постери, смикають за обшивку. У тролейбусі стоїть сморід від матюків та перегару. Більше — від мовчання пасажирів і тотального паралічу почуттів: сорок людей були морально зґвалтовані відморозками і вдавали, що їх це не стосується.
ЩО ЦЕ ТАКЕ Й ЧОМУ БОЛЯЧЕ?
Сумніви геть — ми маємо справу з матюками. Звернімося до словника, щоби розставити всі крапки над «і».
Ненормативна лексика (також нецензурна, обсцентна лексика, лихослів’я) — табуйована (неприпустима) лексика, котру носії мови сприймають як відразливу, непристойну. У це визначення входять такі поняття, як блюзнірство, прокльони і лайка. Така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування. Ненормативна лексика є сегментом лайливої лексики різних мов, що включає неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вирази. Кожне суспільство визначає окремо, що належить до ненормативної лексики, або лайки, і формулює своє ставлення до неї!!! В багатьох країнах світу існують закони, які обмежують використання такої лексики в публічному житті, у ЗМІ тощо.
ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ
Лихослів’я, або лайка, як частина ненормативної лексики має коріння в релігійних віруваннях людей. Звідси й поняття «лихослів’я», тобто недобре слово, за вимову якого мало статися певне лихо, кара Божа. У середні віки до богохульників вживали певних каральних заходів. Винних виганяли з громади, таврували розпеченим залізом, іноді — страчували. Соціальні табу на релігійний аспект лайки зникли зі зміною ставлення суспільства до релігії, яке найяскравіше проявилося під час Французької революції, коли презирству та відвертій лайці піддавалися всі символи старого режиму, включаючи релігію. Так, імператор Наполеон прославився заявами, що не боїться «ні Бога, ні диявола». В Україні, наприклад, за свідченнями турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав нас у 1657 році, найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» й «собака».
Звертання уваги на неприємні та огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Під час битв існували спеціальні «професійні матюгальники», які брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога й таким чином заманити розгніваних воїнів у пастку, де вони могли бути знищені основними силами. У Європі таких спеціалістів називали «рибальдами», й вони дуже часто, окрім вживання відбірної лайки, ходили в бій голими, аби присоромити та розгнівати лицарів протилежного війська.
Доволі часто користувалися ненормативною лексикою саме в такому контексті й українські козаки. Один із прикладів вживання принизливої лайки можна знайти у відомому листі запорозьких козаків турецькому султану, написання якого колоритно зобразив на своїй картині славетний художник Ілля Рєпін.
КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ
Ненормативна лексика та брудна лайка мають чіткі культурні особ¬ливості для кожного народу. Для німців і французів найбільшою образою є звинувачення в неохайності, нечистоплотності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепуристість. Наприклад, у лайці цих народів провідне місце займають вирази, пов’язані зі справлянням природних низьких потреб (копроректальна лексика). У ненормативній лексиці американців і росіян провідне місце займають слова сексуальної тематики та пов’язані зі статевими органами. Дещо відрізняється лайка народів Східної Азії. Японці, наприклад, традиційно не вживають огидних слів, оскільки ефект образи в японській мові будується шляхом спеціального образливого побудування речень та фраз, які порушують звичайний протокол ввічливості. В арабських країнах богохульство й досі вважається однією з найсильніших образ разом із позастатевими стосунками та гомосексуалізмом. У цьому контексті традиційна українська лайка тяжіє до європейських аналогів, лексично пов’язана здебільшого зі справлянням природних потреб організму та продуктами дефекації. Центральним і найуживанішим є слово «срака», яке історично вживалося та вживається в безлічі контекстів, починаючи від декількох варіантів посилання туди опонента до фізичного пред’явлення дупи як останнього аргументу в горезвісних сільських сварках. В роки перебування України у складі СРСР традиційна лайка стала витіснятися сексоцентричною, що пов’язано, по-перше, із проходженням значної частини населення через жорна в’язниць і таборів, по-друге — з переважанням не українців на керівних посадах, по-третє — з атеїстичним глумом та антирелігійним психозом.
ЛИХОСЛІВ’Я ПОРОДЖУЄ ЛИХОСЛІВ’Я
Ненормативна лексика виконує в мовленні людей багато функцій — від психологічної розрядки, висловлення невдоволення, презирства до способу переконання співрозмовника. Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні та шиплячі приголосні звуки. Отже, англійці схильні висловлювати лайкою агресію. Дехто за допомогою нецензурних слів присягається, для підлітків вони слугують примітивним засобом самоствердження. Військові та керівники за допомогою лайки тиснуть на підлеглих. Нецензурні слова також допомагають зв’язати у спілкуванні різні сегменти мовлення, якщо людина недорозвинута культурно. Хоча на перший погляд лайка — це звільнення деяких почуттів, багато людей помітили, що лихослів’я породжує лихослів’я. Погана мова підливає масла у вогонь негативних емоцій: образи, сорому, огиди, гніву.
Часте, безпідставне й безсоромне використання ненормативної лексики, на думку окремих психологів, є видом психічної вади. У деяких людей, котрі хворіють на синдром Туретта, одним із характерних проявів захворювання є мимовільне вигукування лайливих слів. Це спадкове вроджене захворювання найпоширеніше серед людей чоловічої статі і, як правило, не лікується, але його прояви притлумлюються з віком. На Заході таких людей супроводжують соціальні працівники і просять вибачення за поведінку інваліда перед громадянами… А скільки таких добровільних «інвалідів» ходить нашим містом?
Керманичі нашої країни постійно говорять про відродження духовності нації, а самі палець об палець не вдарять у напрямі впровадження закону про суспільну мораль. Не зайве зазирнути у книгу, на якій приносять присягу президенти — Біблію. В Новому Заповіті чітко сформульовано ставлення до лайки: «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, бого¬зневагу, безсоромні слова з ваших уст» (Колосян 3:8, 9) та «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Ефесян 4:31), переклад І. Огієнка.
ЧИ БЕЗПЕЧНА ДЛЯ ДУШІ ЛЮДИНИ НЕЦЕНЗУРНА ЛЕКСИКА?
Спільна думка православних священиків, педагогів, етиків така: якщо раніше матюки були специфічною мовою злочинців, п’яниць та інших занепалих осіб, то тепер мат усе глибше проникає в усі соціальні та вікові шари суспільства. Мат — явище давнє і притаманне майже всім народам. Про «гниле слово» писав іще апостол Павло. У IV столітті святитель Іоанн Златоуст говорив: «Хтось матюками лається, а біля Престолу Господнього Мати Божа даний Нею молитовний покров від людини забирає і Сама відступає».
Матюки — це відносно невелика («брудна дюжина», як кажуть англійці) група слів. До неї входять найменування частин людського тіла, насамперед геніталій, фізіологічних потреб, статевого акту та похідні від них слова. Срамослів’я — спадщина чисто язичницька. Воно корениться у фалічних культах Стародавнього Сходу, починаючи з розпусти на честь Ваала та Астарти. Культи стародавнього Вавилона та Фінікії, на теренах яких практикувалися принесення в жертву немовлят, служіння розпусті, блуду, ритуальна проституція, і дали відповідну термінологію ритуальних заклинань, які лягли в основу матірної лайки. Вимовляючи нецензурні слова, людина (нехай і мимоволі) закликає бісівські сили.
Одним із поширених міфів є твердження про те, що обсцентну лексику на Русь занесли монголо-татари. Смішно думати, ніби жили раніше чисті, високоморальні сіверяни, а потім прийшли зіпсовані монголи й навчили їх нецензурної лексики. Ні, у східних слов’ян, як і в інших народів, у язичницькі часи існували культ родючості, віра в містичний шлюб землі й неба. На руських язичницьких весіллях співали так звані «срамні» пісні, в яких містилися ритуальні знущання з нареченого. За допомогою лайки язичник-слов’янин відлякував також нечисту силу, думаючи, що біси бояться матюків.
Уже після Хрещення Русі за лихослів’я суворо карали. Вважалося, що матірним словом ображається, по-перше, Мати Божа, по-друге, рідна мати людини й, нарешті, мати-земля. Існувало переконання, що нецензурна мова карається стихійними лихами, нещастями та хворобами. У допетрівські часи за лихослів’я карали різками на вулицях. Не зайвим буде пригадати, що за нецензурну лайку у громадському місці навіть за Кримінальним кодексом СРСР належало 15 діб арешту. А у нас ви чули, щоб за такий злочин хоча б наклали мінімальний штраф?
НАСАМКІНЕЦЬ
Хто думає, що він є незалежним від своєї звички лихословити, нехай спробує хоча би два дні не вживати мат, і зрозуміє, хто в домі господар. Кинути лаятися не легше, ніж кинути курити. Нещодавно у від¬омому салоні краси сталася надзвичайна ситуація: звільнилися відразу три перукарки. Причина полягала в тому, що директор заборонив їм матюкатися на робочому місці. Виконати цей наказ молоді жінки були не в змозі.
Мат опоганює людину, вбиває його душу. У компанії матірщинників виникає помилковий сором сказати щире, добре слово. Така компанія глумиться не тільки над словами «любов», «краса», «добро», «милосердя», «жалість» — вона припиняє саму можливість відкритого, чистого погляду. Кожній молодій людині, що вживає нецензурну лайку, слід поставити собі запитання: чи буде приємно, коли її маленький син стане вдома лаятися матом? В американських сім’ях існує дуже цікавий звичай. Коли діти приносять з вулиці лайливі слова і запитують про їх значення, то батьки, як правило, роз’яснюють усе чесно, але потім в обов’язковому порядку змушують дитину вимити рот із милом, адже мерзенні слова бруднять і свідомість, і душу, і слух, і рот. Добре б і нам ввести для своїх дітей подібний звичай. А ще непогано навчитися фільтрувати продукцію комерційного телебачення та радіо. Адже такі ЗМІ нічого випадкового не транслюють, а тільки виконують стратегічні замовлення. Навіщо нам потрібно танцювати під дудку тих, хто хоче, щоб ми перетворилися на тупе, обкурене стадо баранів, які жують жуйку попси й розмовляють «матєрною» мовою?
Марічка КУЛЬБАБА