Сподвижники прадавніх традицій

0
382

Перша письмова згадка про село Черна Виноградівського району Закарпатської області датується 1378 роком. Але люди у цій місцині селились із давніших часів: неподалік знаходиться найдревніша у центральній і східній Європі стоянка первісних людей, якій понад мільйон років.

Чорні раки і кизилова плантація

Існує кілька версій щодо назви села. Одну з них пов’язують із тим, що цю місцевість спочатку називали «чорна вода», бо вода тут дійсно мала таке забарвлення через родовища мінералів. Підтвердження цьому — наявність у цих водоймах знаменитих чорних раків. Відомо, що забарвлення цих тварин залежить від середовища проживання. Чорний рак потрапив навіть на історичний герб Угочанщини. З часом популяція їх почала зникати.

Природних багатств під ногами місцевих мешканців — ціла комора. Час від часу їх намагалися видобувати й використовувати. Так, до 1960-х років тут видобували вугілля. У селі також є джерела кремнієвої та мінеральної води, щебінь… Щоправда, місцеві жителі не схвалюють видобувних робіт, адже вони шкодять довкіллю.

Є у Черні і своє природне диво: вже понад 600 років біля підніжжя тутешніх гір росте кизилова плантація. За переказами, закладена вона була в часи, коли Європа потерпала від епідемій чуми. Вчений та просвітитель з Королівського замку Бенедикт Ком’яті запропонував посадити кизиловий сад, аби з плодів цього дерева виробляти цілющий еліксир проти страшної недуги. Володарі замку відвели під нього землю навколо сіл Черна, Тарна Маре (тепер Румунія), Рокосово, а також на схилах Чорної гори біля Виноградова. І вже за кілька років у підвалах Королівського замку почали виробляти цілющий бальзам.

Сучасні дослідження підтвердили, що кизил справді помічний від багатьох недуг. Місцеві жителі почали розмножувати цю культуру й висаджувати на своїх обійстях. Що тільки вони не виготовляють із кизилових плодів: повидло, джеми, компоти, вино, горілку. Зберегли селяни й рецепт чудодійного бальзаму, який вони використовують для оздоровлення. Шкода тільки, що науковці та природоохоронні органи не надто переймаються диво-плантацією, площа якої щороку зменшується.

Від покоління до покоління

Дбайливе ставлення до традицій у жителів Черни, як кажуть, у крові. Яскраве підтвердження цьому — родина Івашків. Василь Васильович Івашко чотири рази обирався на посаду сільського голови. Окрім благоустрою, розв’язання сусідських конфліктів, ремонту соціальних об’єктів, він невтомно опікувався й духовним розвитком села. А його дід Василь, будучи сільським старостою у далеких 30-х роках, не просто урядував, а ще й створив фольклорний ансамбль такого рівня, що його запрошували виступати і у закарпатські міста, і за кордон, зокрема у Прагу. А ще дід добився вільного проходження через кордон у селі Мала Тарна. У 1921 році частина закарпатських земель перейшла до Румунії, тож багато родин опинилися по різні боки кордону. Мати Василя Івашка була знаною майстринею: її вишиті та ткані вироби виставлялися не тільки в столиці, а й за кордоном.

Сьогодні на численних фольклорних фестивалях в Україні і за кордоном чернянці завжди бажані гості. Вони представляють свої вишивку, кулінарні традиції, пісні, танці, жартівливі номери… Окрема тема — домоткані смугасті доріжки. Донедавна такі килимки, схожі на живописні полотна із зашифрованими абстрактними лініями та загадковими орнаментами, були чи не в кожній закарпатській оселі. Але, на жаль, далеко не скрізь збереглася технологія їх виготовлення. А от у Черні ткацтво не лише відродилось, а й стало його родзинкою, яка приваблює численних туристів. Вони не лише із цікавістю спостерігають за роботою народних майстринь, а й із задоволенням купують їхні вироби.

Не раз гостювали у Черні президенти, прем’єри, міністри, посли. Пригощаючи високопосадовців чернянськими міцними напоями, Василь Васильович Івашко щоразу нагадує їм про пункт пропуску між Україною й Румунією. Той самий, відкриття якого свого часу добився його дід і який закрили в роки радянської влади. У селі сподіваються, що настане час, коли родини сусідніх сіл, які мешкають у різних країнах, зможуть знову вільно відвідувати одна одну.

Василь САДОВИЙ,

Закарпатська область

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here