Вибач і дякую

0
164

Якщо ми зуміємо глибинно осягнути дію двох слів — «дякую» і «перепрошую», то наші роки не будуть втраченими

Перебуваючи цього місяця в Україні, зустрічаючись зі студентами Українського католицького університету, ми часто звертаємося до теми вдячності: вдячності батькам, викладачам, адміністрації, духівникам, деканам, працівникам. Говоримо також про вдячність, перш за все, Богові. Адже вона закладена в осерді нашої віри, бо саме слово «євхаристія», яке позначає суть богослужіння, означає благодарення, вдячність.

Поряд із умінням бути вдячними, не менш важливим є здатність визнавати помилку і вибачитися. Помилятися можуть і сильні, і розумні. Ніхто від помилок не застрахований.

Дозволю собі навести нещодавній геополітичний приклад.

Я народився у США і останні роки живу в цій країні, яка вважається великою надпотугою з найбільшим військом, міцною економікою, інноваціями. Вона може похвалитися успішною системою вищої освіти: якщо взяти рейтинг найкращих світових університетів, то у першій десятці дев’ять університетів — американські.

І тут в останніх тижнях бачимо як ця надпотуга програє війну, що її вела 20 років. У американський проєкт підкорення сил Талібану і реформи Афганістану, де мешкає близько 35 млн людей, було інвестовано $ 2.5 трлн. Після 20 років неймовірних зусиль, аби їх підкорити, бойовики виганяють військо, і воно змушене тікати.

Щоб краще усвідомити, що означає впакувати стільки грошей в hard power — зброю, дороги, структури, які розвивалися за ті 20 років за американської ініціативи в Афганістані, — дозвольте зробити таке порівняння. За всі роки відновлення діяльності УКУ з 1994 року по сьогоднішній день: з усіма інноваційними будинками, зарплатами, книгами в бібліотеках, студентськими стипендіями і стажуваннями — сума витрат складає трохи більше $ 100 млн.

Що можна було зробити за цих 20 років за $ 2,5 трлн? Наприклад, заснувати і забезпечити діяльність 25 тисяч таких університетів. Це означає, що в кожній із 50 найбідніших країн світу можна було створити по 500 таких університетів як УКУ. Чи можемо собі уявити як зміщення пріоритетів, візії, глибинне духовне бачення може змінити фокус наших інвестицій?

Сьогодні Америка думає: «Як ми могли так помилитися? Як ми могли після 25 років знову прийти у точку А?». Ба навіть опинитися у ще гіршій ситуації, бо втратили не лише гроші, а й людей — військових, цивільних.

Що це означає? Людина не застрахована від помилки. Помиляються студенти з найвищим результатом ЗНО. Помиляються найкращі інтелектуали та професіонали. Помиляються люди на високих посадах. Чиюсь помилку можна виправити кнопкою «delete», а чиясь має найвищу ціну — людське життя. Наше гасло — свідчити, служити, спілкуватися — не є абсолютною протиотрутою проти помилок, але зменшує їх можливість, адже закликає відкриватися, виходити назовні! Той, хто закривається сам у собі, у своїх ідеях, культурі, світогляді, мудрості, амбіціях, звужує свій погляд.

Глибока, правдива людина є відкритою. Відкритою до інших і до Іншого — до Бога. Така людина вміє стати на коліна і сказати: все не починається від мене і все на мені не закінчується. Така людина вміє перепросити, визнати помилку і у цьому стає великою.

Зараз починається новий навчальний рік, і до шкіл, коледжів, інститутів та університетів, прийшли мільйони студентів та школярів. Бажаю молодим людям, щоб вони добре думали, вчилися, здобували знання, мали візію на майбутнє і смиренність слухати інших. І щоб вони і ми не боялися помилятися. Бо ми неодмінно помилимося.

Однак саме у вдячності та у вмінні визнати свою помилку є наша мудрість, наша плідність, наш мир і радість.

Майте сміливість наприкінці дня стати перед Богом і примиритись. А, примирившись із Богом, піти до ближнього і сказати: «Вибач, я помилився».

Борис Ґудзяк,
митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США